_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"08" травня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2447/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради; (вул. Артилерійська, 1, Одеса, 65039) до відповідача: Фізична особа-підприємець Драченко Юлія Сергіївна ( АДРЕСА_1 ) про розірвання договору та виселення
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Драченко Юлії Сергіївни про розірвання договору, виселення та стягнення 94407,24грн.
Ухвалою суду від 22.09.2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 18.01.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
20.02.2023р. від позивача надійшла заява (вх №5308/23) про закриття провадженя у справі в частині стягнення. Обгрунтовуючи заяву позивач посилається на те, що відповідач 16.02.2023 сплатив заборгованість з орендної плати в повному обсязі, а отже між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення.
Ухвалою суду від 08.05.2023 провадження за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Драченко Юлії Сергіївни в частині стягнення 94407,24грн. закрито.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно до витягу. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „адресат відсутній за вказаною адресою”.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Таким чином, сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.
Крім того, суд зазначає, що відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
У судовому засіданні 08.05.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фізичній особі-підприємцю Драченко Юліїї Сергіївні (далі за текстом - Відповідач) згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 525/19, укладеного у новій редакції 20.09.2019 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою 11.В. (далі за текстом - Договір), укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі за текстом - Департамент) передано у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 101, загальною площею 116,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, строком до 20.09.2034.
Згідно із п. 2.2 Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2094,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Відповідно до п. 2.4. Договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарській діяльності.
Як зазначає позивач, ФОП Драченко Ю.С. не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди визначених в п.п. 2.2, 2.4 (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.08.2022, Орендар у період з 16.07.2019 по 31.08.2022 не виконував істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди вчасно та у повному обсязі.
Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Драченко Юлії Сергіївни про розірвання договору та виселення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом, Фізичній особі-підприємцю Драченко Юліїї Сергіївні згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 525/19, укладеного у новій редакції 20.09.2019 з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради передано у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 101, загальною площею 116,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, строком до 20.09.2034.
Згідно із п. 2.2 Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати оренду плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2094,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України підставами для виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата.
Вищезазначені цивільно-правові норми мають імперативний характер. Однак, в порушення вимог законодавства України, Відповідач неналежним чином виконувалися взяті на себе за договором оренди зобов'язання.
Крім того, п. 2.4. Договору зазначено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарській діяльності.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом ФОП Драченко Ю.С. не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди визначених в п.п. 2.2, 2.4 (щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.08.2022, Орендар у період з 16.07.2019 по 31.08.2022 не виконував істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об'єктом оренди вчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим, утворилась заборгованості з орендної плати у розмірі 90 355,17 гри.
18.11.2020 Орендарем внесено платіж у розмірі 14 000,00 гри.
Згідно з п. 5.2. договору оренди та відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивачем Орендарю нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати. Станом на 31.08.2022 сума пені становить 4052,07 грн.
Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В ч.3 ст.285 ГК України встановлено, що орендар зобов'язаний... своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст.762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму…
Згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-XII (із змінами) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За правилами ч.3 ст.18 цього ж Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
20.02.2023р. від позивача надійшла заява (вх №5308/23) про закриття провадженя у справі в частині стягнення. Обгрунтовуючи заяву позивач посилається на те, що відповідач 16.02.2023 сплатив заборгованість з орендної плати в повному обсязі, а отже між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення.
Ухвалою суду від 08.05.2023 провадження за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Драченко Юлії Сергіївни в частині стягнення 94407,24грн. закрито.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін при суттєвому порушенні договору іншою стороною. Суттєвим є таке порушення договору стороною, коли внаслідок заданої таким порушенням шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
В даному випадку, «другою стороною» є департамент комунальної власності Одеської міської ради, який при укладанні договору оренди нежитлового приміщення з Відповідачем діяв в інтересах територіальної громади м. Одеса, розраховував на повне та своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати Відповідачем і. як наслідок, систематичне поповнення місцевого бюджету. Однак, через неповну й несистематичну несплату орендної плати Відповідачем, Департамент був позбавлений можливості виконувати свої обов'язки щодо забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку, використання, збереження майна територіальної громади. А це у свою чергу призводить до того, що при плануванні місцевого бюджету на наступний рік виникає дефіцит бюджету (ст. 76 БК України), що призводить до скорочення соціальних програм, благодійної та адресної допомоги соціально-незахищиним громадянам міста, затримка виплат допомоги при народженні дитини, декретних коштів, допомоги по безробіттю тощо.
У відповідності до ст.ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, настають наслідки встановлені договором або законом. Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний па вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна«», при вирішенні спорів щодо розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем платежів, господарським судам слід встановити, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди, а саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.12.2019 р. по справі № 917/28/19 зроблено наступні висновки: «Сферу орендних відносин, предметом яких є комунальне майно, врегульовує Закон України "Про оренду державного та комунального майна від 10 квітня 1992 року N 2269- XII, згідно з ч. З ст. 26 якого на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Конституційний Суд України виходить з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (абзац четвертий мотивувальної частини рішення від 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009).
Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата не в повному обсязі, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавщо) згідно з частиною З».
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в зв'язку із істотним порушення відповідачем такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або сплата не в повному обсязі, договір оренди від 20.09.2019 р. № 525/19 є достатня правова підстава для дострокового розірвання вказаного договору оренди тому позовні вимоги в частині розірвання договору підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про виселення з нежитлового приміщення, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до приписів ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Враховуючи, що Договір розірвано, суд задовольняє повністю вимоги позивача про виселення з нежитлового приміщення.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 525/19 від 20.09.2019 р., укладений між департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) та Фізичною особою-підприємцем Драченко Юлією Сергіївною ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
3. Виселити Фізичну особу-підприємця Драченко Юлію Сергіївну ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення підвалу № 101, загальною площею 116,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Драченко Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4962 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 18 травня 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов