18.05.2023 Справа№914/3082/21(914/3174/22)
Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора Прядка А.М. про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675) в особі ліквідатора
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний», м. Луцьк
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Аванта», м. Луцьк
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта», м. Київ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус», м. Київ
про: визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння
у межах справи про банкрутство № 914/3082/21
за заявою: Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» «Інвестохіллс Хеліантус», м. Київ
про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675)
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Прядка А.М. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Аванта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» про визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
15.05.2023 на розгляд суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора Прядка А.М. від 15.05.2023 про забезпечення позову (вх. № 1926/23 від 15.05.2023), у якій просить заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі, державним реєстраторам, Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам та/або особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу наступного майна:
1. Склад-холодильник (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906252807101.
2. Будівля адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906244007101.
3. Будівля головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906162307101.
4. Склад (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906143107101.
5. Земельна ділянка загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906269307101.
Розглянувши заяву ТзОВ «Луцьк Логістик» від 15.05.2023 про забезпечення позову, проаналізувавши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У заяві про забезпечення позову ТзОВ «Трускавець Естейт» стверджує, що після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛУЦЬК ЛОГІСТИК» та ухвалення рішення комітетом кредиторів про звернення до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ «ЖК «Центральний» 01.12.2021 відчужено вказане нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «АВАНТА» на підставі договору купівлі-продажу за ціною 14132028,96 гривень та з відстроченням платежу.
Крім того, заявник зазначає, що 26.12.2022 ТОВ «Торгова мережа «Аванта» передало спірне майно в іпотеку ТОВ Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки» .
Відтак, на думку заявника, з огляду на викладені обставини справи, вбачається, що наразі існують ризики наступного відчуження даної нерухомості, наприклад, звернення стягнення на предмет іпотеки, його поділ новим власником та перепродаж третім особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову, вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи.
Слід зазначити, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та з'ясувати чи застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом спору у цій справі є визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суд зазначає, що спірне майно, а саме: 1. Склад-холодильник (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906252807101. 2.Будівля адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906244007101. 3. Будівля головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906162307101. 4.Склад (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906143107101. 5.Земельна ділянка загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1906269307101, було відчужено ТОВ «ЖК «Центральний» (відповідачем 1) ТОВ «Торгова мережа «Аванта» (відповідачу 2) ще 01.12.2021, а з позовом у даній справі щодо витребування такого майна позивач звернувся лише 13.12.2022, тобто, більше як через рік після його відчуження попереднім власником.
Крім того, в матеріалах справи позовного провадження відсутні будь-які докази того, що з моменту переходу права власності на спірні приміщення від відповідача 1 до відповідача 2 (01.12.2021), останнім вживалися б якісь заходи чи дії щодо подальшого відчуження даного майна.
Так, в матеріалах справи наявні витяги із державних реєстрів, з яких вбачається, що на даний час власником та єдиним володільцем спірного майна є відповідач 2 у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником не наведено обгрунтовані припущення того, що є ризик переходу права власності на спірне майно до третіх осіб, його відчуження чи поділу.
Більше того, у своїй заяві заявник покликається на якийсь договір від 26.12.2022 щодо передачі спірного майна в іпотеку, однак ні самого договору, ні будь-яких інших доказів такого факту суду надано не було.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відтак, суд наголошує на тому, що станом на час подання заяви про забезпечення позову, а також починаючи з 01.12.2021, в суду відсутня інформація щодо наступного відчуження майна, яке є предметом розгляду у даній справі на користь третіх осіб, що саме по собі спростовує основне твердження заявника щодо існування обгрунтованих ризиків вибуття такого майна з власності відповідача-2 у даній справі чи будь-якого його відчуження, що б ускладнило чи зробило неможливим повернення майна, у разі задоволення позову у даній справі.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі, державним реєстраторам, Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам та/або особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу спірного у справі майна повинно бути обгрунтовано не тільки лише одним припущенням заявника без підтвердження належними та допустимими доказами, а передусім таке застосування має бути виправданим та необхідним у конкретній ситуації. Позаяк, в іншому випадку суд втрутиться у право мирного володіння майном, що є недопустимим.
Згідно із ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора Прядка А.М. про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 59 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора Прядка А.М. про забезпечення позову від 15.05.2023 (вх. № 1926/23) відмовити.
2. Судові витрати покласти на заявника.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Суддя Артимович В.М.