вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.05.2023м. Дніпро№ 922/1595/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляк С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від стягувача: представник не з'явився,
від боржника (заявника): Колодочка Г.В.,
розглянувши заяву боржника (відповідача) про відстрочення виконання судового рішення у справі №922/1595/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД"
про стягнення грошових коштів,
1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Через відділ документального забезпечення 09.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (далі - заявник, відповідач) надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення, у якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 у справі №922/1595/22 на 12 місяців.
Ухвалою від 10.05.2023 заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду прийнято до розгляду та призначено на 18.05.2023.
Через відділ документального забезпечення 17.05.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення у справі №922/1595/22, у яких позивач просить суд заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення залишити без задоволення.
В судовому засіданні 18.05.2023 представник відповідача (заявника) надав пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив суд відстрочити виконання судового рішення.
Позивач явку представника не забезпечив.
Господарський суд зазначає, що з довідки про доставку електронного листа, сформованого в програмі Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що ухвала від 10.05.2023 доставлена до електронної скриньки zbutenergo@ukr.net/, яка позивачем вказана у позовній заяві як електронна пошта позивача/ 11.05.2023.
Суд бере до уваги, що саме позивач вказану електронну адресу зазначив у позовній заяві, а тому наявні підстави вважати, що така електронна адреса є офіційною.
У заяві про відстрочення виконання судового рішення у справі №922/1595/22 представник відповідача Колодочка Г.В., повноваження якого підтверджені довіреністю №2 від 10.01.2023 (арк. 167, том 1), вказав в якості засобу зв'язку, зокрема, номер мобільного телефону.
Так, секретар судового засідання Євтушенко Д.Є. передав представнику відповідача Колодочці Г.В. інформацію про дату і час судового засідання (18.05.2023 о 14:40 год), що підтверджується телефонограмою №26-735/23 від 12.05.2023.
Відповідно до ст. 233 ГПК України ухвала постановлена у нарадчій кімнаті за результатами оцінки фактичних обставин справи.
В судовому засіданні, яке відбулося 18.05.2023, складено (оголошено) вступну та резолютивну частину ухвали.
Стислий виклад позиції відповідача (заявника)
Заявник стверджує, що потужності підприємства відповідача знаходяться у місті Харкові.
Військова агресія російської федерації проти України мала наслідком зупинення діяльності підприємством відповідача у зв'язку із невиходом працівників на роботу.
Отже, відповідач зазначає, що з 24.02.2022 відповідач не здійснює господарську діяльність.
На даний час голова товариства відповідача вживає заходів для відновлення виробництва шляхом ведення переговорів щодо продовження строків виконання робіт.
В результаті таких переговорів відповідач отримав низку пропозицій та проєктів відповідних додаткових угод.
Оскільки борг перед позивачем виник у зв'язку із військовою агресією російської федерації, а погашення існуючої заборгованості може відбутися лише у разі утворення джерела доходів, відповідач просить суд задовольнити заяву про надання йому відстрочення виконання судового рішення.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач заперечує проти відстрочення виконання судового рішення, оскільки відповідач не навів суду достатніх аргументів та не надав суду належних доказів на підтвердження їх існування. Крім цього, відстрочення виконання судового рішення може призвести до порушення прав саме позивача і створити саме позивачу труднощі у ведені господарської діяльності останнім.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 443.408,26 грн основної заборгованості та 6.651,12 грн судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2022, яке набрало законної сили 18.01.2023, судом видано 23.01.2023 наказ.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12 Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наведені заявником обставини, що, на думку заявника, перешкоджають виконанню судового рішення, судом оцінюються критично з огляду на таке.
Воєнний стан введений на всій території України, проте введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості.
Враховуючи те, що позивач та, як зазначає заявник, виробничі потужності відповідача, знаходяться у м. Харкові, то умови, які склалися у даному місті однакові для обох сторін.
Отже, факт обстрілів міста Харкова також не є підставою для невиконання зобов'язань лише однією із сторін.
Суд наголошує, що незважаючи на введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану позивач продовжував /у період з березня 2022 року до червня 2022 року (спірний період)/ виконувати умови укладеного між сторонами договору №0033 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу, а відповідач надані позивачем послуги отримував, а тому розумів, що настане строк їх сплати.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в Україні воєнного стану.
При прийнятті рішення щодо можливості надати відповідачу відстрочення виконання судового рішення суд особливу увагу звернув на те, що судове рішення ухвалено 28.12.2022, спірна заборгованість виникла у період з березня 2022 року до червня 2022 року, з черговою заявою про відстрочення виконання судового рішення відповідач звернувся до суду 09.05.2023.
Станом на дату судового засідання щодо вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення, тобто на 18.05.2023, відповідач не надав суду доказів навіть часткового погашення заборгованості, як і доказів того, що у період з березня 2022 року до 18.05.2023 /тобто протягом більше року/ відповідач не мав жодного доходу від своєї господарської діяльності.
В матеріалах справи №922/1595/22 відсутні докази відкриття виконавчого провадження, що свідчить про відсутність і виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення.
Таким чином, фактичне невиконання відповідачем судового рішення, ухваленого 28.12.2022 свідчить про те, що станом на 18.05.2023 вже відбулося фактичне відстрочення виконання судового рішення майже на п'ять місяців і даний факт не призвів до акумулювання відповідачем грошових коштів, які б були спрямованими на фактичне виконання судового рішення у справі №922/1595/22.
Більш того, аналізуючи фактичні обставини справи, позицію відповідача, суд не встановив наявність доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем дієвих заходів, спрямованих на виконання рішення.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши надані відповідачем докази у сукупності з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що вимоги відповідача про надання відстрочення виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки обставини справи не дають змоги зробити обгрунтований висновок про те, що відстрочення виконання призведе до покращення фінансового стану відповідача /докази зворотного суду не надані/, а тому сплив дії відстрочення не буде гарантією належного виконання судового рішення у справі №922/1595/22.
При цьому, суд також враховує і посилання позивача (стягувача) на те, що відстрочення виконання судового рішення може також призвести до порушення прав позивача.
Керуючись ст. ст. 234, 331 ГПК України, суд
У задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її (оголошення) підписання та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 18.05.2023.
Суддя С.А. Дупляк