вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.05.2023м. ДніпроСправа № 904/8336/21 (923/1038/21)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Балійчук М.В.
та представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від розпорядника майна: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (м. Дніпро)
про стягнення 501 683,86 грн.
в межах справи №904/8336/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспторг-2021" (м. Дніпро)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (м. Дніпро)
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветпром" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про стягнення 501 683,86 грн. основного боргу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 147 від 22.01.2018 в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2021 матеріали позовної зави передані за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 02.09.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ветпром" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду поштового чеку та опису вкладення у цінний лист (оригіналів або належним чином засвідчених копій), які підтверджують факт відправлення відповідачу (на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) копії позовної заяви та доданих до неї документів; шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначення правильної адреси відповідача у строк до 16.09.2021 включно.
До господарського суду 13.09.2021 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Ухвалою суду від 05.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою господарського суду 12.11.2021 (суддя Мілєва І.В.) постановлено передати матеріали справи № 923/1038/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про стягнення 501 683,86 грн. основного боргу господарському суду, в провадженні якого перебуває справа № 904/8336/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (ідентифікаційний код 32853429), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.11.2021 справу №904/8382/21 передано на розгляд судді Примаку С.А. згідно частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства для розгляду в межах справи №904/8336/21.
Ухвалою господарського суду від 30.11.2021 справу №923/1038/21 прийнято до свого провадження для розгляду в межах справи №904/8336/21. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання. Зупинено провадження у справі № 904/8336/21 (923/1038/21) до затвердження реєстру конкурсних кредиторів у справі № 904/8336/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія".
Ухвалою господарського суду від 22.03.2023 поновлено провадження у справі №904/8336/21 (923/1038/21) з 16.05.2023. Призначено судове засідання на 16.05.2023. Залучено до участі у справі №904/8336/21 (923/1038/21) розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" - арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. (свідоцтво №1802 від 22.06.2017).
До господарського суду 16.05.2023 від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" за допомогою системи "Електронний суд " надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника.
У судове засідання 16.05.2023 повноважні представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд наголошує на тому, що по даній справі вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення всіх учасників справи про призначене у справі судове засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях для надання пояснень по суті справи.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 22.01.2018 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветпром" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоотезнологія" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 147 (далі - договір, а.с.57-61), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію ветеринарного призначення, визначену у пункті 1.2 договору (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у видаткових накладних та рахунках-фактурах, що є невідємною частиною договору.
У пункті 7.1 договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 договору та закінчується 31.12.2018, а щодо взаєморозрахунків, включаючи виплати пені, - до повного їх виконання. У разі, якщо строк за два тижні до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не попередила іншу про намір розірвати цей договір, то він вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах (пункт 7.2 договору).
Відповідно до пункту 7.3 договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У пункті 1.7. договору визначено, приймання продукції за кількістю здійснюється згідно видаткових накладних, за якістю згідно сертифікатів якості. У разі виявлення недоліків продукції покупець негайно повідомляє про це постачальника засобами електронного/факсимільного зв'язку або в телефонному режимі. Претензії щодо кількості продукції пред'являються в день поставки продукції, щодо якості - згідно з нормами законодавства України.
Відповідно до пункту 3.1 договору, ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначена сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Згідно із умовами пункту 3.2 загальна ціна договору становить суму всіх поставок, здійснених постачальником на адресу покупця за цим договором.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом оплати 100% вартості партії продукції протягом 60 днів з дати здійснення поставки. Датою поставки є дата видаткової накладної.
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 3.4 договору).
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 08.07.2020 по 28.12.2020 було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 421 771,60 грн відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних, а саме:
- №2851 від 08.07.2020 на суму 25 637,70 грн (а.с. 64);
- №2908 від 10.07.2020 на суму 2 648,70 грн (а.с. 66);
- №2978 від 16.07.2020 на суму 23 439,60 грн (а.с. 69);
- №2977 від 16.07.2020 на суму 25 585,20 грн (а.с. 71);
- №3297 від 05.08.2020 на суму 28 280,40 грн (а.с. 73);
- №3299 від 05.08.2020 на суму 18 083,70 грн (а.с. 75);
- №3396 від 12.08.2020 на суму 5 064,00 грн (а.с. 77);
- №3528 від 20.08.2020 на суму 17 056,80 грн (а.с. 79);
- №3529 від 20.08.2020 на суму 26 381,40 грн (а.с. 81);
- №3803 від 03.08.2020 на суму 22 354,20 грн (а.с. 83);
- №3810 від 03.09.2020 на суму 21 717,00 грн (а.с. 85);
- №3877 від 08.09.2020 на суму 39 280,80 грн (а.с. 87);
- №3965 від 15.09.2020 на суму 1 542,60 грн (а.с. 89);
- №3966 від 15.09.2020 на суму 31 365,60 грн (а.с. 91);
- №4390 від 08.10.2020 на суму 27 727,80 грн (а.с. 93);
- №4506 від 19.10.2020 на суму 8 380,80 грн (а.с. 95);
- №4600 від 22.10.2020 на суму 19 190,40 грн (а.с. 97);
- №4712 від 29.10.2020 на суму 23 482,80 грн (а.с. 99);
- №5054 від 18.11.2020 на суму 6 615,00 грн (а.с. 101);
- №5055 від 18.11.2020 на суму 19 828,26 грн (а.с. 103);
- №5285 від 02.12.2020 на суму 5 430,60 грн (а.с. 105);
- №5453 від 11.12.2020 на суму 8 157,60 грн (а.с 107);
- №5674 від 24.12.2020 на суму 5 430,60 грн (а.с. 109);
- №5708 від 28.12.2020 на суму 9 090,00 грн (а.с. 111).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище казаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представником відповідача та скріплені відтиском печатки підприємства без будь-яких зауважень.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Як зазначалося вище, пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом оплати 100% вартості партії продукції протягом 60 днів з дати здійснення поставки. Датою поставки є дата видаткової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що поставлений позивачем у період з 08.07.2020 по 28.12.2020 товар на загальну суму 421 771,60 грн був оплачений відповідачем частково, а саме: насуму 2 032,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1056 від 01.03.2021 (а.с. 68).
Отже, позивач посилається на те, що поставлений ним у період з 08.07.2020 по 28.12.2020 товар на загальну суму 421 771,60 грн був оплачений відповідачем частково, на суму 2 032,20 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 419 739,06 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору поставки №147 від 22.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати товару, позивач на адресу відповідача направив претензію (а.с. 113-114) про сплату коштів (боргу) у розмірі 419 739,06 грн за вказаним договором. Однак вказана вимога була проігнорована відповідачем, що і стало підставою виникнення спору.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 4.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 561,79 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 34 666,94 грн, а також 3% річних у розмірі 8 695,07 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Враховуючи визначений у пункті 3.3. договору порядок та строк оплати товару, строк оплати поставленого позивачем у період з 08.07.2020 по 28.12.2020 товар на загальну суму 419 739,60 грн є таким, що настав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 08.07.2020 по 28.12.2020 товар на загальну суму 419 739,06 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 419 739,06 грн.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Перевіривши розрахунок пені на суму 38 561,79 грн, інфляційних втрат на суму 34 666,94 грн та 3% на суму 8 695,07 грн, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, та відповідно до наявності підстав задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, господарський суд зазначає, що загальний розмір позовних вимог складає 561 692,90 грн, в той час, як позивачем заявлено до стягнення 501 683,86 грн.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Оскільки ціна позову, яку визначив позивач складає 501 683,86 грн, господарський суд зазначає що позов підлягає задоволенню у повному розмірі на суму 501 683,86 грн.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 7 525,26 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" про стягнення 501 683,86 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія" (49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна, буд. 55, офіс 423; ідентифікаційний код 32853429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" (61001, місто Харків, вулиця Смольна, будинок 30; ідентифікаційний код 40196783) - 501 683,86 грн (п'ятсот одну тисячу шістсот вісімдесят три гривні вісімдесят шість копійок) та 7 525,26 грн (сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень двадцять шість копійок) - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний - 16.05.2023.
Суддя С.А. Примак