вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про передачу справи до іншого суду
17.05.2023м. ДніпроСправа №904/1611/23
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Овчинников І.Л.,
від відповідача: представник не з'явився,
вільний слухач: Шерстюк С.А.,
розглянувши матеріали справи №904/1611/23
за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЕКСБУД"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕСТ ЛІЗИНГ"
про визнання недійсними пунктів договору та про стягнення грошових коштів,
Суддя Дупляк С.А.
ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЕКСБУД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 28.03.2023 за вих. №б/н до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕСТ ЛІЗИНГ" (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати недійсними п.п. 2.2, 6.6.4, 6.7 Загальних умов договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 та стягнути з відповідача 354.644,11 грн заборгованості, яка компенсує частину вартості предмета лізингу.
Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1611/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2023.
Ухвалою від 04.04.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати суду докази сплати судового збору у розмірі 8.003,66 грн та якісну і належним чином засвідчену копію договору №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 фінансового лізингу.
Через відділ документального забезпечення 13.04.2023 від позивача надійшло клопотання від 11.04.2023 за вих. №б/н про виконання вимог ухвали від 04.04.2023 разом із платіжною квитанцією від 12.04.2023 №93935609 про сплату судового збору у розмірі 8.003,66 грн та належним чином засвідченою копією договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020. Оцінивши докази надані позивачем у заяві від 11.04.2023 за вих. № б/н про виконання вимог ухвали від 04.04.2023, господарський суд визнав їх належними, а недоліки позовної заяви усунутими.
Ухвалою від 18.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.05.2023.
Водночас в мотивувальній частині ухвали від 18.04.2023 суд встановив, що спірні відносини виникли з укладеного між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 (далі - договір).
У позовній заяві позивач вказав, що відповідно до п.п. 5.3, 5.4 договору місцем передачі предмета лізингу є місто Дніпро і адресою базування є також місто Дніпро, а тому позивач дійшов висновку, що місцем виконання договору (тобто усіх зобов'язань) є місто Дніпро і спір на підставі ч. 5 ст. 29 ГПК України має бути вирішений саме Господарським судом Дніпропетровської області.
Однак, через відділ документального забезпечення 11.04.2023 від відповідача надійшло(а) клопотання (заява), у якому(ій) відповідач заперечує проти обраної позивачем підсудності справи №904/1611/23 і наголошує, що справа №904/1611/23 підсудна Господарському суду міста Києва.
В свою чергу суд в ухвалі від 18.04.2023 звернув увагу позивача на зміст ч. 5 ст. 29 ГПК України, у якій вказано, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Так, ст. 6 договору визначено цілий ряд обов'язків (окрім передачі предмета лізингу та визначення місця його базування), зокрема щодо оплати лізингових послуг, повернення предмета лізингу тощо. Проте погодження у договорі місця виконання таких обов'язків відсутнє, а тому суд запропонував позивачу з урахуванням судової практики надати правове обґрунтування обраної ним /позивачем/ підсудності.
Через відділ документального забезпечення 02.05.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні 17.05.2023 директор позивача надав пояснення у справі, відповів на запитання суду, однак рекомендації суду в частині надання правового обґрунтування обраної ним /позивачем/ підсудності з урахуванням судової практики не надав, причини ненадання суду не повідомив. Суд врахував, що згідно ч. 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а тому невиконання позивачем рекомендацій суду є правом позивача, яким він користується на власний розсуд.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак через відділ документального забезпечення 16.05.2023 від відповідача надійшло(а) клопотання(заява), у якій відповідач просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 17.05.2023 на іншу дату, оскільки представник відповідача у дату судового засідання буде брати участь в іншому судовому засіданні у місті Києві.
З огляду на позиції сторін і фактичні обставини справи, суд дійшов висновку вирішити питання підсудності справи №904/1611/23 в даному судовому засіданні.
Як встановлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами з укладеного між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 (далі - договір).
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 806 параграфа 6 глави 58 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 №723/97-ВР (який був чинним станом на час укладення між сторонами договору від 15.07.2020 та підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу положень Розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 №1201-IX) фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Таким чином відповідно до умов договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 позивач отримав від відповідача у користування автомобіль, який є рухомою річчю, засобом пересування, що і є основним призначенням автомобіля.
Договором не визначено конкретних територій чи меж (як то межі певного міста, області, території України чи інших країни), на яких позивач може використовувати наданий йому автомобіль. Докази зворотного матеріали справи не містять.
При цьому посилання позивача на те, що згідно з п.п. 5.3, 5.4 договору місцем передачі автомобіля та адресою базування є місто Дніпро жодним чином не спростовує тієї обставини, що автомобіль може використовуватися позивачем поза межами міста Дніпра, адже подібних обмежень, зокрема заборони полишати автомобілю місто Дніпро договір не містить.
Між тим, суд звертає увагу, що п.п. 5.3, 5.4 договору стосуються основних умов лізингу та умов передачі, проте не виконання вказаного договору у цілому.
Відтак, очевидною є та обставина, що місцем виконання договору, а саме отримання послуг з користування автомобілем та, відповідно, фактичного використання автомобіля може бути будь-яке місце як на території України, так і поза її межами.
Також суд відзначає, що місце передачі предмета лізингу, місце його базування (зберігання) автомобіля та місце виконання договору не є тотожними поняттями. Адже умови договору щодо місця передачі та базування автомобіля є лише частиною зобов'язань, визначених договором.
Сам же договір не містить прямої вказівки на місце його виконання.
Більш того, статтею 6 договору, яка і стосується питань зміни умов договору, виконання і його припинення визначено цілий ряд обов'язків (окрім передачі предмета лізингу та визначення місця його базування), зокрема щодо оплати лізингових послуг, повернення предмета лізингу тощо. Проте погодження у договорі і, зокрема, у ст. 6, яка і регулює питання саме виконання договору погодження місця виконання договору та обов'язків за ним відсутнє.
Суд звертає увагу і на те, що предметом позову визначено визнання пунктів 2.2, 6.6.4, 6.7 Загальних умов договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 недійсними та стягнення з відповідача частини грошових коштів, які компенсують частину вартості предмета лізингу, у зв'язку із розірванням договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 в односторонньому порядку відповідачем.
Отже, вирішення питань дійсності/недійсності пунктів договору та стягнення з відповідача частини грошових коштів, які компенсують частину вартості предмета лізингу, у зв'язку із розірванням договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 в односторонньому порядку відповідачем жодним чином не пов'язані з містом Дніпро та такий спір і взагалі договір, укладений між сторонами не містить ані положень, ані таких особливостей, які б свідчили, що його /договір/ слід виконувати тільки в певному місці, зокрема на території м. Дніпро, а не на будь-якій іншій території країни чи поза її межами.
З урахуванням наведеного суд встановив, що умови фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 не містять положень щодо визначення місця його виконання. При цьому, умовами договору не визначено не тільки місце виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг користування, повернення предмета лізингу тощо, але й місце надання самих послуг.
Оскільки конкретне місце виконання договору самим договором не передбачено, характер послуг не свідчить про виконання їх у певному конкретному місці, а місцем надання визначених сторонами послуг може бути будь-яка територія, наведені обставини в силу частини 5 статті 29 ГПК України не можуть бути підставою для вибору позивачем територіальної підсудності розгляду спору на власний розсуд.
Отже, підстави для застосування до позову положень ч. 5 ст. 29 ГПК України не вбачаються, а тому застосовуються загальні правила пред'явлення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ГПК України).
Частиною 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститься відомості щодо місцезнаходження юридичної особи (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).
Місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Україна, 01054, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2, /ЛІТЕРА Б/.
З огляду на положення ст. 27 ГПК України, вказана справа не підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З огляду на викладені вище обставини, господарський суд вбачає підстави для направлення справи №904/1611/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -
Передати за територіальною підсудністю до Господарському суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в) справу №904/1611/23 за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "ЕКСБУД" до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕСТ ЛІЗИНГ" про визнання недійсними пунктів договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 та про стягнення грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (підписання) /тобто з 17.05.2023/ та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 18.05.2023.
Суддя С.А. Дупляк