пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 травня 2023 року Справа № 903/316/23
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11а, код ЄДРПОУ 42159289)
до відповідача: Державного підприємства «Волиньвугілля» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 1, код ЄДРПОУ 32365965)
про стягнення 710 732, 89 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Близнюк Катерина Дмитрівна;
від відповідача: Лащук Юлія Валеріївна;
ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства «Волиньвугілля» у якому просить стягнути 710 732, 89 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 27.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2023.
Представник відповідача через відділ діловодства суду подав подав відзив на позовну заяву за вх.№01-75/2366/23 від 20.4.2023 у якому вказує, що оплатив основний борг частково та на день подання відзиву загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить у розмірі 360 259,42 грн., в підтвердження долучив платіжні доручення.
Представник позивача через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив за вх.№01-74/646/23 від 01.05.2023 у якому вказує, що у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 444 232,54 грн.
В судовому засіданні 08.05.2023 оголошено перерву на підставі ст. 183 ГПК України до 15.05.2023 до 10:00 год.
Представник позивача через відділ діловодства суду подав:
-заяву за вх.№01-75/2818/23 від 12.05.2023 у якій просить призначити розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
- заяву за вх№01-74/737/23 від 12.05.2023 про зменшення позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача 444 232,54 грн., у зв'язку з частковою оплатою основного боргу відповідачем.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що виходячи із змісту поданої заяви, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму збитків, завданих інфляцією. При цьому, заява позивача про зменшення позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України.
Оскільки, зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право, передбачене Господарським процесуальним кодексом України, суд прийняв заяву позивача за вх.№01-74/737/23 від 12.05.2023 про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 444 232,54 грн., з якої і вирішується спір.
Представник відповідача через відділ діловодства суду подав заву за вх.№01-75/2829/23 від 12.05.2023 про ухвалення судового рішення в підготовчому судовому засіданні та заяву про визнання позову від 12.05.2023.
Враховуючи визнання позову відповідачем та заяви представників сторін у яких просять закінчити підготовче судове засідання та розпочати розгляд справи по суті, суд на підставі ч. 6 ст. 185, ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження ухвалив рішення.
За матеріалами справи слідує, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р.№312 (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо.
Договір про постачання електричної енергії споживачу укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому споживач має право вільно обирати та змінювати електропостачальників. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
19.12.2018 ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «САНАТОРІЙ ШАХТАР» ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ» (відповідач, споживач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (позивач, постачальник) із заявою - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах публічної комерційної пропозиції №10.2 «ЛОЯЛЬНА 2». Початком постачання електричної енергії визначено 01.01.2019.
Як слідує із матеріалів справи з 01.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" було розпочато постачання електричної енергії до об'єкта споживача, що розташований в с. Павлівка, Іваничівського р-ну, Волинської області, вул. Незалежності, 2 на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу №723-0023000
Відповідно до п. 13.1 договору він укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. В комерційній пропозиції зазначено, що договір укладається на строк до 31.12.2019 року, проте Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за 20 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не заявила про припинення його дії або перегляд його умов. А також, передбачено що Договір в будь-якому випадку діє до повної оплати заборгованості по Договору.
Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; на звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених Правилами; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
В свою чергу споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію - припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
У відповідності до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем, але не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору). Відповідно до п. 5.7 договору, оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
Відповідно до умов публічної комерційної пропозиції оплата за фактичне електроспоживання - протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку.
На виконання умов договору постачальник -позивач поставив електричну енергію для потреб об'єктів споживача-відповідача, вказаних у договорі, що підтверджується
- актом прийому-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за березень 2022 № 105/523-0023000/3/1 від 31.03.2022, згідно якого в березні 2022 спожито 17606 кВт активної електроенергії на загальну суму з ПДВ 61248,60 грн.;
- актом прийому-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за жовтень 2022 № 105/523-0023000/10/1 від 31.10.2022 , згідно якого в жовтні 2022 спожито 20420 кВт активної електроенергії на загальну суму з ПДВ 102792,80 грн.;
- актом прийому-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за листопад 2022 № 105/523-0023000/11/1 від 30.11.2022, згідно якого в листопаді 2022 спожито 23324 кВт активної електроенергії на загальну суму з ПДВ 113770,00 грн.
- актом прийому-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за грудень 2022 року № 105/523-0023000/12/1 від 31.12.2022, згідно якого в грудні 2022 спожито 36238 кВт активної електроенергії на загальну суму з ПДВ 166421,14 грн.
- актом прийому-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за січень 2023 року № 105/523-0023000/1/1 від 31.01.2023, згідно якого в січні 2023 спожито 30470 кВт активної електроенергії на загальну суму з ПДВ 141955,34 грн.
- актом прийому-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за лютий 2023 року № 105/523-0023000/2/1 від 28.02.2023, згідно якого в лютому 2023 спожито 28446 кВт активної електроенергії на загальну суму з ПДВ 124545,01 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково на суму 266 500,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 444 232,54 грн.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторонами у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Щодо заяви відповідача про визнання позову, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки, заява № 01-75/2829/23 від 12.05.2023 про визнання позову підписана адвокатом відповідача Лащук Ю.В. повноваження, якого підтверджується ордером серія АС №1058473 від 19.04.2023, а відтак визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи та відповідачем визнана у повному обсязі та підлягає до задоволення в сумі 444 232,54 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Звертаючись з позовом до суду, ТзОВ «Волиньелектрозбут» сплатив 10 660,99 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 893 від 20.03.2023. (а.с. 4).
Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду судом справи по суті, ТзОВ «Волиньелектрозбут» на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України слід повернути з Державного бюджету України 7 329,24 грн. судового збору - сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України решта суми судового збору, сплаченого позивачем, у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11а, код ЄДРПОУ 42159289, № НОМЕР_1 Філії Волинського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" ) 444 232,54 грн. заборгованості, та 3331, 75 грн. витрат по сплаті судового збору.
3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11а, код ЄДРПОУ 42159289, № НОМЕР_2 Філії Волинського обласного управління "Державний ощадний банк України") із Державного бюджету України судовий збір в сумі 7 329,24 грн., що сплачений згідно платіжної інструкції № 893 від 20.03.2023 на суму 10 660,99 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено
17.05.2023
Суддя В. М. Дем'як