15 травня 2023 року м. Харків Справа №917/1595/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
учасники провадження у справі - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» (вх.№410П від 02.03.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 у справі №917/1595/22 (м. Полтава, суддя Кльопов І.Г.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатон Україна», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9», м. Лубни, Полтавська область,
про стягнення грошових коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатон Україна» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» про стягнення заборгованості за Договором поставки №1/08/21 від 01.08.2021 у розмірі 82657,30 грн, у т.ч. 56141,34 грн сума основного боргу, 6030,74 грн. - пеня, 5614,13 грн - штраф, 13322,84 грн- інфляційні нарахування та 1548,25 грн - 3% річних.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не здійснив повну оплату за поставлений йому товар, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором поставки №1/08/21 від 01.08.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатон Україна» заборгованість за Договором поставки №1//08/21 від 01.08.2021 у розмірі 82657,30 грн., у т.ч. 56141,34 грн. сума основного боргу, 6030,74 грн. - пеня, 5614,13 грн. - штраф, 13322,84 грн.- інфляційні нарахування та 1548,25 грн. - 3% річних та 2481,00 грн. судового збору. Ухвалено видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити ТОВ «ШБУ-9» строк для подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1595/22 від 02.02.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ТД Новатон Україна» по справі №917/1595/22 повністю; розгляд справи здійснювати з викликом сторін.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на наступне:
- відповідач не заперечує, що існує заборгованість перед позивачем у сумі 56141,34 грн, однак виникла така заборгованість з незалежних від відповідача обставин, а саме, у зв'язку з тим, що ТОВ «ШБУ-9» досить тривалий час не могло отримати від Служби автомобільних доріг в Сумській області оплату за виконані роботи в сумі 19814485,16 грн по ремонту автомобільної дороги Т-17.05;
- 24.02.2022 розпочались військові дії, що по факту є форс-мажорною обставиною, сфера діяльності ремонту доріг зазнала значного погіршення через призупинення державних програм з будівництва доріг, підвищення цін на паливно-мастильні та інші матеріали, руйнування логістичних зв'язків, а тому подання такого позову є передчасним;
- відповідач у суді першої інстанції заявляв заперечення проти розрахунків пені, інфляційного збільшення та 3% річних, оскільки ці розрахунки є невірними, а також вважає безпідставним застосування 10% штрафу; зокрема, розрахунок штрафних санкцій здійснювався позивачем без врахування вихідних та святкових днів, що спричинило перенесення останнього дня для оплати;
- суд першої інстанції здійснив розгляд справи без участі представника відповідача, при цьому, відповідач не отримував жодних повідомлень про призначення судових засідань по справі №917/1595/22; в оскаржуваному рішенні відсутні відомості про повідомлення відповідача про судове засідання та причини неявки;
- відповідно до п.7 ч.3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.03.2023 для розгляду справи №917/1595/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., судді Склярук О.І., Гребенюк Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1595/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. Копію цієї ухвали надіслано скаржнику та Господарському суду Полтавської області.
14.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1595/22 (вх.№2837).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/1595/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» (вх.№410П від 02.03.2023) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 у справі №917/1595/22. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/ Учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв'язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатон Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3997 від 10.04.2023), в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 у справі №917/1595/22 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 у справі №917/1595/22 - без змін; здійснювати розгляд справи №917/1595/22 без участі позивача та/або його представника за наявними матеріалами справи.
В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на наступне:
- в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем було неправильно здійснено розрахунок ціни позову, однак відповідачем не був наданий контррозрахунок, у зв'язку з чим вказані доводи є необґрунтованими;
- відповідач визнає заборгованість за Договором в сумі 56141,34 грн, при цьому причиною неповернення коштів вказує той факт, що контрагент відповідача, який йому заборгував, не зміг вчасно повернути кошти. Проте згідно ч.2 ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 призначено справу №917/1595/22 до розгляду на "15" травня 2023 р. о 09:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. Роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату. Запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати їх з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 15.05.2023 сторони у справі не з'явились. Про судове засідання сторони повідомлялись шляхом надсилання копій ухвали від 03.05.2023 рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та згідно картки обліку вихідних документів №4126 від 03.05.2023 шляхом направлення на офіційну електронну адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на електронну адресу представника відповідача, яка була зазначена в апеляційній скарзі як контактна, про що в системі «Діловодство спеціалізованого суду» міститься додаток про успішне доставлення електронних листів.
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника та зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Новатон Україна» (надалі - ТОВ «Новатон Україна», Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» (далі за текстом - ТОВ «ЛШБУ № 9», Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки товару на умовах відстрочки платежу №1/08/21 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного Договору.
Згідно п. 1.2. Договору предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів, що надалі іменується - Товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в Заявці Покупця, яка узгоджується між Сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, або електронної пошти.
Відповідно до п.1.3. Договору підтвердженням факту узгодження Сторонами асортименту, кількості і ціни Товару є прийняття Покупцем Товару по видатковій накладній Постачальника, яка після підписання її обома Сторонами має юридичну силу Специфікації і є невід'ємною частиною цього Договору.
На виконання умов вказаного Договору позивачем було поставлено на адресу відповідача: товар на суму 36 459,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №4114 від 15.11.2021 та рахунком-фактурою №4725 від 03.11.2021; товар на суму 10 589,82 гри, що підтверджується видатковою накладною №4839 від 07.12.2021 та рахунком-фактурою №5781 від 29.11.2021; товар на суму 3 842,04 грн, що підтверджується видатковою накладною №1642 від 30.03.2022 та рахунком-фактурою №1754 від 17.02.2022; товар на суму 5 249,76 грн, що підтверджується видатковою накладною №2193 від 06.05.2022 та рахунком-фактурою №1406 від 09.02.2022.
Факт поставки та прийняття товару підтверджується підписом відповідальних осіб на видаткових накладних, відтиском печатки підприємства відповідача.
Претензій щодо якості, кількості чи асортименту поставленого Товару від відповідача не надходило.
Відповідно до п.3.6 Договору оплата Товару Покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару.
Згідно п.3.8. Договору будь-які грошові кошти Покупця, які надходять на виконання даного Договору, Сторони вважають такими, що надійшли на погашення тієї заборгованості Покупця перед Продавцем, що виникла раніше, відповідно до календарної черговості її виникнення.
Відповідно до п.4.3. Договору моментом поставки вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на Товар.
Згідно п.4.4. Договору зобов'язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною на Товар.
Слід зазначити, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо оплати поставленого Товару.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до відповідача з Претензією за вих.№46 від 13.07.2022 про стягнення основного боргу в сумі 56 141,34 грн.
Так, 29.07.2022 позивачем на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено Претензію за вих.№46 від 13.07.2022 з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 29.07.2022.
09.08.2022 відповідач отримав вказану претензію, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.07.2022. Однак відповідачем залишено дану претензію без розгляду, суму заборгованості не сплачено.
Так, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом за відповідачем рахується заборгованість в сумі 56 141,34 грн.
З викладеного вбачається, що позивач належним чином та у відповідності до умов Договору виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, натомість відповідач свій договірний обов'язок по повній його оплаті не виконав
Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 56141,34 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі - 6030,74 грн, штраф у розмірі 5614,13 грн, інфляційні нарахування у розмірі 13322,84 грн та 3% річних у розмірі 1548,25 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки №1/08/21 від 01.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар на суму 56141,34 грн. За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 56141,34 грн основного боргу. Також, відповідач у відзиві на позов не заперечує проти існування даної суми боргу. Перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, господарський суд дійшов висновку про правомірність їх нарахування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки. За укладеним сторонами договором, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар, визначений умовами договору.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з видатковою накладною №4114 від 15.11.2021 та рахунком-фактурою №4725 від 03.11.2021 на суму 36 459,72 грн; видатковою накладною №4839 від 07.12.2021 та рахунком-фактурою №5781 від 29.11.2021 на суму 10 589,82 грн; видатковою накладною №1642 від 30.03.2022 та рахунком-фактурою №1754 від 17.02.2022 на суму 3 842,04 грн; видатковою накладною №2193 від 06.05.2022 та рахунком-фактурою №1406 від 09.02.2022 на суму 5 249,76 грн ТОВ «Торговий дім «Новатон Україна» поставлено на адресу ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» визначений договором товар на суму 56141,34 грн.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного, відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень та зауважень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України та п.3.6 Договору (оплата Товару Покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу), відповідач зобов'язаний оплатити товар, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару.
Відповідно до наданих суду першої інстанції доказів та вищезазначених обставин, що не були спростовані відповідачем під час розгляду спору в Господарському суді Полтавської області та в суді апеляційної інстанції, відповідач свого обов'язку по оплаті товару в сумі 56141,34 грн, поставленого за договором №1/08/21 від 01.08.2021, не виконав.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.
Відповідач не надав суду належні докази, які свідчать про виконання ним своїх зобов'язань та про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями у заявленій позивачем сумі.
Більше того, відповідач у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не заперечує проти існування даної суми боргу, проте зазначає, що виникла така заборгованість з незалежних від відповідача обставин, а саме, у зв'язку з тим, що ТОВ «ШБУ-9» досить тривалий час не могло отримати від Служби автомобільних доріг в Сумській області оплату за виконані роботи в сумі 19814485,16 грн по ремонту автомобільної дороги Т-17.05.
Частиною 2 статті 218 ГК визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, порушення зобов'язань контрагентами відповідача, а саме неотримання апелянтом від Служби автомобільних доріг у Сумській області оплати за виконані роботи в сумі 19814485,16 грн по ремонту автомобільної дороги Т-17.05 Лохвиця-Гадяч-Охтирка-КПП Велика Писарівка км.107+660-км.118+010 та відсутність у боржника необхідних коштів, не є підставою для звільнення від виконання господарського зобов'язання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем дійсно були порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором №1/08/21 від 01.08.2021 на суму 56141,34 грн, тому позов в частині стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1548,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 13322,84 грн згідно з поданими розрахунками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції вважає, що останній здійснений обґрунтовано та арифметично вірний, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 1548,25 грн підлягають задоволенню.
Стосовно заявленої суми інфляційних нарахувань слід зазначити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.
Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Судом апеляційної інстанції зроблено перерахунок інфляційних нарахувань позивача, з урахуванням вищевказаної правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, за результатами якого дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок є арифметично та методологічно вірним та загальна сума інфляційних втрат становить 13322,84 грн. У зв'язку з чим позов в даній частині підлягає задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 6030,74 грн та штрафу у розмірі 5614,13 грн колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з п.п.6, 7 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Відповідно до п.п.3, 4, 6 ст. 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку порушення строків оплати Товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки в оплаті.
Згідно п.7.3. Договору порушення Покупцем строків оплати більше ніж на 30 календарних днів вважається односторонньою відмовою від виконання умов цього Договору. За односторонню відмову від виконання умов Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого Товару.
Відповідно до п.7.4. Договору сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань по цьому Договору.
За розрахунком позивача, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 6030,74 грн, сума штрафу у розмірі 10% за порушення строків оплати становить 5614,13 грн. Перевіривши вказаний розрахунок, помилок при обрахунку заявлених сум не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.
Стосовно твердження апелянта про те, що він у суді першої інстанції заявляв заперечення проти розрахунків пені, інфляційного збільшення та 3% річних, оскільки ці розрахунки є невірними, а також вважає безпідставним застосування 10% штрафу; зокрема, розрахунок штрафних санкцій здійснювався позивачем без врахування вихідних та святкових днів, що спричинило перенесення останнього дня для оплати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач посилається на неправильність розрахунку штрафних санкцій, при цьому ним не надано належні та допустимі докази на доведення вказаної обставини, зокрема не було надано контррозрахунок.
Щодо твердження апелянта про неврахування вихідних та святкових днів, що спричинило перенесення останнього дня для оплати та відповідно призвело до неправильного розрахунку штрафних санкцій, слід врахувати наступне.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з п.3.6 Договору оплата Товару Покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару.
Тобто, у даному випадку відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг 7-денного строку для оплати товару починається з наступного дня після моменту поставки товару.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що моментом поставки товару вважається момент підписання представником Покупця видаткової накладної на Товар.
Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Останній день строку по кожному з періодів заборгованості у даному випадку не припадає на вихідні та святкові дні, а саме:
за видатковою накладною №4114 від 15.11.2021 останнім днем строку для оплати є 22.11.2021 (понеділок);
за видатковою накладною №4839 від 07.12.2021 - 14.12.2021 (вівторок);
за видатковою накладною №1642 від 30.03.2022 - 06.04.2022 (середа);
за видатковою накладною №2193 від 06.05.2022 - 13.05.2022 (п'ятниця).
Отже, як вбачається з вищезазначеного, останнім днем строку для оплати є робочі дні, а тому твердження апелянта про неправильний розрахунок штрафних санкцій є помилковим.
Апелянт також посилається на безпідставне застосування 10% штрафу, водночас не зазначає в чому саме полягає така безпідставність.
Колегія суддів звертає увагу на те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
При цьому щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, а отже суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 10% за прострочення виконання зобов'язання більше ніж на 30 календарних днів.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Стосовно посилання апелянта на те, що 24.02.2022 розпочались військові дії, що по факту є форс-мажорною обставиною, сфера діяльності ремонту доріг зазнала значного погіршення через призупинення державних програм з будівництва доріг, підвищення цін на паливно-мастильні та інші матеріали, руйнування логістичних зв'язків, а тому подання такого позову є передчасним, колегія суддів зазначає наступне.
Настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов'язання за договором - це не є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій.
Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.
Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов'язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника.
Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.
Колегія суддів зважаючи на доводи апеляційної скарги зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Крім того, відповідно до п.п. 6.1-6.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого зобов'язання, внаслідок настання обставин непереборної сили, таких як епідемії, повінь, пожар, землетрус, а також у випадку війни і військових дій, масових заворушень, страйків, блокади чи розпоряджень компетентних державних органів, або інших обставин форс-мажору, при умові, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання умов Договору. В цьому випадку строк виконання зобов'язання по Договору продовжується на строк дії вказаних обставин. Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання з причин форс-мажорних обставин, повинна в письмовій формі в строк не більше 3 (трьох) днів письмово повідомити про це іншу Сторону та надати відповідні підтверджуючі документи. Факти форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншою компетентною організацією. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє винну сторону права на звільнення від виконання зобов'язання внаслідок вказаних обставин.
Відтак, колегія суддів, зважаючи на посилання апелянта на існування обставин непереборної сили зауважує, що Договором передбачено обов'язок в письмовій формі в строк не більше 3 (трьох) днів письмово повідомити про це іншу Сторону та надати відповідні підтверджуючі документи.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів направлення позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк та порядок, передбачений у Договорі, а також відповідних підтверджуючих документів.
Слід звернути увагу, що наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов'язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.
Крім того, обов'язок відповідача щодо сплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №4114 від 15.11.2021 та №4839 від 07.12.2021 виник до моменту введення воєнного стану в Україні.
Отже, колегія суддів зазначає, що відсутні обставини для застосування п.6.1 Договору, укладеного між сторонами.
Стосовно посилань апелянта на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи без участі представника відповідача, при цьому, відповідач не отримував жодних повідомлень про призначення судових засідань по справі №917/1595/22; в оскаржуваному рішенні відсутні відомості про повідомлення відповідача про судове засідання та причини неявки, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про призначення справи до розгляду від 12.01.2023 була вручена представнику відповідача 19.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією з сайту Укрпошта за трек-номером 3600116090854.
Колегією суддів встановлено, що вказана ухвала була надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Також за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Крім того, 12.01.2023 року до Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№371) та клопотання проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх.№370), яке ухвалою від 12.01.2023 було задоволено.
Отже, матеріалами справи підтверджується обізнаність відповідача про розгляд даної справи та виконання судом першої інстанції свого процесуального обов'язку з належного повідомлення сторони про слухання справи.
Стосовно твердження апелянта про те, що відповідно до п.7 ч.3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
У даному випадку ціна позову є меншою, ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а тому може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст.252 ГПК України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Як вже було зазначено вище, клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було задоволено судом першої інстанції.
Таким чином, є помилковим твердження апелянта щодо п.7 ч.3 ст. 277 ГПК України як обов'язкової підстави для скасування судового рішення у даному випадку.
Ураховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
В ході апеляційного провадження апелянтом не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 02.02.2023 у справі №917/1595/22 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17.05.2023.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.І. Склярук