Номер провадження: 33/813/687/23
Номер справи місцевого суду: 947/6326/23
Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В.
Доповідач Комлева О. С.
15.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2023 року,
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
На вищевказану постанову суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2023 року скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що в обґрунтування доведеності його вини, суд першої інстанції послався на копію постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6348926 від 30 грудня 2022 року, яка роздрукована з бази «АРМОР».
Постанова серії ЕАР №6348926 від 30 грудня 2022 року, яка роздрукована з бази «АРМОР» є інформацією в електронній (цифровій) формі, яка містить обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи, яка в подальшому була роздрукована на папері. Проте, на переконання апелянта, вказана постанова в розумінні доказів не може бути використана судом, оскільки не завірена належним чином відповідно до чинного законодавства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
В судове засідання суду апеляційної інстанції, яке було призначене на 15 травня 2023 року ОСОБА_1 , та його захисник - адвокат Жебровський Є.О. не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином (а.с. 36).
12 травня 2023 року від адвоката Жебровського Є.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Панченко Д.В. до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника (а.с.37).
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. ст. 268, 271, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 , виходячи з доводів апеляційної скарги та відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Статтею 121 КУпАП встановлена відповідальність за порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами, і, згідно ч.4 ст.121 КУпАП, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
При цьому ч.3 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до визначених Правилами дорожнього руху України термінів, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як встановлено у п.2.3а Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Згідно п.31.1 Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п.31.3 б Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Засадами ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» регламентовано, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений у постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №091813 від 09 лютого 2023 року, відповідно до якого, водій ОСОБА_1 , 09 лютого 2023 року, о 16 годині 27 хвилин, у м. Одеса, по вул. Академіка Глушко, 1, керував вантажним т/з Volkswagen LT 32, з н/з НОМЕР_1 , що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим повторно протягом року вчинив правопорушення згідно з постановою ЕАР 6348926 від 30 грудня 2022 року.(а.с. 1);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6348926 від 30 грудня 2022 року (а.с. 2)
- відеозаписом події, яка мала місце 09 лютого 2023 року (а.с. 3);
Отже, судом першої інстанції під час дослідження доказів, які наявні в матеріалів справи, відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №6348926 від 30 грудня 2022 року, яка роздрукована з бази «АРМОР», встановлено, що 30 грудня 2022 року о 12 год. 45 хв. 53 сек. на автодорозі М14 КМ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen LT 32, номерний знак НОМЕР_1 , який не є легковим автомобілем, що не пройшов обов'язковий технічний контроль, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, а тому постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу 340 грн. 00 коп.
09 лютого 2023 року ОСОБА_1 вчинено повторні дії, направлені на порушення вимог п.31.3б ПДР, а тому його дії за ч.4 ст.121 КУпАП кваліфіковані вірно, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №091813.
До уваги не приймаються доводи апелянта, про недопустимість як доказу зазначеної вище копії постанови від 30 грудня 2022 року (а.с. 2), якими він фактично оспорює законність процедури її складання та засвідчення копії, оскільки сам факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.121 КУпАП «керування транспортного засобу, який не пройшов обов'язковий технічний контроль», у даній справі не перевіряється, оцінка доказам, на підтвердження або спростування вчинення адміністративного правопорушення 30 грудня 2022 року не надається. Оскільки, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що у передбачений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення від 30 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 була оскарження та скасована, а тому відсутні правові підстави вважати її недопустимим доказом у даній справі.
Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі підтверджують факт повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 будь-якого з порушень, передбачених ч.ч.1- 3 ст.121 КУпАП.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів наданих по справі не вбачається.
Отже, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 31 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева