Номер провадження: 22-ц/813/2157/23
Справа № 522/20842/20
Головуючий у першій інстанції Кузнецова В.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
27.04.2023 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.
за участю секретаря - Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року, на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2021 року у складі судді Кузнецової В.В.,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначили, що 04.10.2020 за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа. Згідно з актом про пожежу від 04.10.2020, складеним провідним інспектором Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області лейтенантом служби цивільного захисту Скрипкою Д.Ю., пожежа виникла у квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_4 , місце виникнення пожежі ноутбук на пластиковій тумбі в центральній кімнаті біля вікна. Ймовірна причина пожежі - аварійний режим роботи електрообладнання.Внаслідок пожежі (полум'я) постраждало горище, фасад будинку, балкони мешканців, гасінням пожежі були залиті декілька квартир, у тому числі від цих факторів постраждала квартира АДРЕСА_3 , що призвело до пошкодження самої квартири, меблів та техніки, які знаходились у квартирі.Вказана квартира належить на праві приватної спільної часткової власності позивачам. Згідно з висновком товарознавчого дослідження, складеного 15.10.2020 року ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" розмір матеріальної шкоди нанесений внаслідок залиття та пошкодження майна, яке знаходилось в квартирі АДРЕСА_3 , станом на 07.10.2020 року складає 53 968 грн. 59 коп. За висновком будівельно-технічного дослідження від 26.10.2020 року розмір матеріальної шкоди склав 486 638 грн. Позивачі також зазначили, що через пожежу, задимлення, залиття, пошкодження квартири і майна, вони пережили нервовий зрив, вимушені дотепер жити у неналежних побутових умовах, відчувають щоденний дискомфорт, у квартирі до цього часу зберігається стійкий запах пожежі та сирості. У зв'язку з цим оцінили моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 297 287 грн 59 коп та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 121 659 грн 59 коп та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 121 659 грн 59 коп та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2048 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2048 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2048 грн 50 коп.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2021 року заяву представників позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертних досліджень у розмірі 16 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 16 800 грн. В іншій частині задоволення заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в задоволенні позову та заяви про стягнення судових витрат відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не є власником зазначеної квартири. Позивачами не надавались жодні докази, які свідчать про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , про прийняття спадщини або за законом, або за заповітом її спадкоємцями, у тому числі ОСОБА_4 . Також зазначив, що позивачами не надано доказів, які підтверджують коло спадкоємців кожної черги. Матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують постійне проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом на момент відкриття спадщини. Вказував на те, що судом встановлено розмір завданої шкоди на підставі недопустимих доказів.Судом безпідставно встановлено, що ОСОБА_4 є особою, відповідальною за завдання шкоди. Судом не обґрунтовано стягнуто розмір моральної шкоди та невірно застосовано положення ст. 81 ЦПК України, перекладено обов'язок доведення обставин лише на ОСОБА_4 . Скаржник також зазначив, що судом проігноровано відсутність підтвердження направлення представником позивачів заяви про постановлення додаткового рішення у справі та доданих до неї доказів відповідачу, що унеможливлює врахування судом таких документів. Судом було стягнуто у повному обсязі судові витрати і за проведення експертних досліджень та витрати на правничу допомогу, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог (97,37%), що є порушенням норм процесуального права. Судом за відсутності належних та достатніх доказів задоволено вимогу представника позивачів про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16 800 грн.
14.01.2022 позивачі надали до суду відзив на апеляційну скаргу та просили суд залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не надано жодного доказу наявності заповіту на користь третьої особи, або, що він відмовився від спадщину та проживав у іншому місці.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. ч. 1,2, ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки, ст. 22 ч. ч. 1,2 ЦК України).
Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.
Вирішуючи вимоги щодо відшкодування майнової шкоди суд має виходити з того, що заподіяна особі і її майну шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.
З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2020 за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа.
Відповідно до акту про пожежу від 04.10.2020, складеного провідним інспектором Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДСНС в Одеській області лейтенантом служби цивільного захисту Скрипкою Д.Ю. пожежа виникла у квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_4 , місце виникнення пожежі ноутбук на пластикові тумбі в центральній кімнаті біля вікна.
Також в акті зазначено, що ймовірна причина пожежі аварійний режим роботи електрообладнання, а саме ноутбука, який знаходився на пластиковій тумбі біля вікна середньої кімнати.
Встановлено, що пожежею пошкоджено квартиру АДРЕСА_2 , горище будинку, в тому числі квартиру АДРЕСА_3 (залито, постраждала техніка, оздоблення).
Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.12.2005 та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.2019 квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_1 (50%), ОСОБА_2 (25%) та ОСОБА_3 (25%).
З витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2021 вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_5 , зареєстровано за ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
З довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 04.08.2020 слідує, що за адресою: АДРЕСА_6 особовий рахунок відкрито на ОСОБА_5 . У вказаній квартирі значиться ОСОБА_6 та зареєстровані з 28.11.2005 й проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).
Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Враховуючи, що відповідач, який є спадкоємцем за законом, після смерті своєї матері заяви про відмову від прийняття спадщини у шестимісячний строк не подавав, тому вважається таким, що прийняв спадщину.
З викладеного слідує, що після смерті власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , яка є матір'ю відповідача, відкрилась спадщина у вигляді квартири, яку прийняли її чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_4 (відповідач по справі).
Водночас відсутність свідоцтва про право на спадщину не свідчить про те, що спадкоємець спадщину не прийняв.
За таких обставин доводи відповідача про те, що останній після смерті своєї матері спадщину у вигляді квартири не успадковував є безпідставними.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .
Оскільки на час виникнення пожежі (04.10.2020) відповідач разом з батьком прийняли спадщину у вигляді квартири, після смерті останнього спадкоємцем квартири є відповідач.
Відповідно до ч.5ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як на час вирішення спору судом першої інстанції, такі і на час перегляду рішення апеляційним судом ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження того, що є інші спадкоємці, які отримали спадщину.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму (ч. 6 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).
Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.
Враховуючи, що пожежа виникла у будинку, власником якого є відповідач, саме він несе відповідальність за пожежну безпеки у квартирі.
Згідно з висновком товарознавчого дослідження, складеним 15.10.2020 ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" розмір матеріальної шкоди нанесений внаслідок залиття та пошкодження майна, яке знаходилось в квартирі АДРЕСА_3 , станом на 07.10.2020 складає 53 968 грн. 59 коп.
Відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 26.10.2020 N19/2020, складеного судовим експертом Чорною Ю.П., розмір матеріальної шкоди, заподіяної власникам квартири АДРЕСА_3 , внаслідок пошкодження майна при пожежі, яка виникла 04.10.2020 у квартирі АДРЕСА_2 , становить 486 638 грн. 00 коп.
Отже, внаслідок пожежі позивачам завдані збитки в загальному розмірі 540 606,77 грн., що підтверджується належними і допустимими доказами.
Протиправна поведінка відповідача полягає у бездіяльності, а саме в неналежному контролі за технічним станом електропроводки в квартирі, електричних комунікацій (електричної розетки), що призвело до виникнення аварійного режиму та пожежі, наслідком якої було пошкоджено майно позивачів.
Між протиправною поведінкою відповідача і шкодою наявний причинний зв'язок.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (п. п. 32,33 постанови Верховного Суду від 04.08.2020 року у справі N 925/1478/16).
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27.12.2019 року у справі N686/11256/16-ц).
Відповідач у встановленому законом порядку, не спростував, що пожежа, яка мала місце 04.10.2020 року, сталася не з його вини.
Доводи апелянта про те, що на час виникнення пожежі останній не проживав у квартирі, оскільки нею користувався винаймач за договором оренди, не звільняють відповідача, як власника, від обов'язку утримувати належне йому майно.
Відповідачем не надано доказів встановлення у визначеному законом порядку вини орендатора квартири у виникненні пожежі, яка сталася у квартирі відповідача.
Водночас у випадку встановлення вини у спричинені пожежі іншою особою, відповідач не буде позбавлений права стягнути з неї понесені збитки.
Враховуючи, що позивачі зазнали матеріальних збитків внаслідок пожежі, яка сталася з вини відповідача, що підтверджується належними і допустимими доказами, поведінка відповідача була протиправною (відповідач бездіяв, оскільки не здійснював належний контроль за технічним станом електропроводки в квартирі, електричних комунікацій (електричної розетки), між збитками позивачів і протиправною поведінкою відповідача наявний причинний зв'язок, суд першої інстанції з урахуванням часток квартири позивачів дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 297 287 грн 59 коп, на користь ОСОБА_2 у розмірі 121 659 грн 59 коп, на користь ОСОБА_3 у розмірі 121 659 грн 59 коп, з врахуванням доказів, наданих позивачами на підтвердження розміру завданих збитків.
Твердження відповідача про те, що надані позивачами висновок будівельно-технічного експертного дослідження та висновок товарознавчого дослідження не оформлені належним чином, тому не можуть прийняті судом у якості доказів розміру спричиненої шкоди є безпідставними з огляду на таке.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції судом був допитаний експерт ОСОБА_8 , яка надавала пояснення та підтвердила висновки будівельно-технічного експертного дослідження N19/2020 від 26.10.2020 року. Кримінальна відповідальність експерта за дачу завідомо неправдивого висновку прямо передбачена ст. 384 КК України. Отже, експерт при наданні висновку є особою, яка обізнана про наслідки завідомо неправдивого висновку.
Твердження відповідача про неможливість судового експерта надати висновок з підстав відсутності у нього актів та звітів попередніх обстежень та досліджень підставою скасування рішення суду бути не можуть, оскільки об'єктивних перешкод для надання відповідного висновку не надано. Закон покладає обов'язок на експерта при проведенні експертизи вирішувати питання необхідних документів для її проведення. Відсутність у експерта попередніх актів огляду приміщення щодо його стану до пожежі не може бути підставою для неможливості проведення експертизи для встановлення матеріальних збитків, завданих в результаті тушіння пожежі, яка відбулася у квартирі відповідача.
Відповідач ОСОБА_4 не був позбавлений права заявити клопотання про призначення експертизи судом, проте таким правом не скористався.
Як зазначено вище пожежа відбулася 04.10.2020, 07.10.2020 позивач звернулася до експертів для проведення будівельно-технічної експертизи, а також товарознавчого дослідження. 08.10.2020 експертом ОСОБА_8 та експертом ОСОБА_9 відбувся огляд приміщення. Під час вирішення експертного та товарознавчого дослідження експертами було взято до уваги акт про пожежу від 04.10.2020 в якому встановлено факт залиття квартири позивачів та пошкодження техніки і оздоблення квартири на 75 кв.м. Також під час товарознавчого дослідження експертом досліджені видаткові накладні, квитанції про придбання електронних приладів та меблів, які були пошкоджені.
Факт неможливості проведення експертизи експертом на замовлення відповідача з підстав ненадання попереднього акту огляду приміщення не є доказом спростування результатів проведених експертами будівельно-технічної експертизи від 26.10.2020 та товарознавчого дослідження.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу, який би піддавав сумніву достовірність висновків, викладених в висновках експертів, наданих позивачами, тому підстави вважати їх неналежними доказами лише на підставі припущень неможливо.
Правильним є і висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивачів на відшкодування моральної шкоди по 5 000 гривень кожній.
Моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода позивачів полягає в їх душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з пошкодженням їх майна (пошкодження квартири, знищення майна).
При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер правопорушення (порушення цивільних прав позивачів внаслідок знищення і пошкодження їх майна), інші обставини, що мають істотне значення (тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілих, можливість усунення негативних наслідків, які виникли в результаті пожежі тощо).
Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачі заявили вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 570 606,50 грн. (майнова 540 606,77 грн. та моральна 30 000 грн.).
За результатом розгляду справи суд задовольняючи позов частково стягнув з відповідача шкоду у загальному розмірі 555 606,77 грн. (майнова 540 606,77 грн. та моральна 15 000 грн.).
За подання позовної заяви позивачами сплачено судовий збір у розмірі 6 145,5 грн.
Отже, загальний розмір судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції становить 5 983,87 грн. (555 606,77*100/570 606,59)=97,37%* 6145,5 грн/3.
Тому з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір по 1994,62 грн. на кожного.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині судових витрат підлягає зміні.
Щодо додаткового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16).
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19).
Апелянт посилався на те, що був позбавлений можливості подати свої заперечення та клопотання про зменшення судових витрат, оскільки заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу з долученням доказів понесення таких витрат не отримував.
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу вказаної заяви та повідомлення останнього про її розгляд у суді.
Отже, відповідач був позбавлений можливості у суді першої інстанції надати свої заперечення на заяву та клопотати про зменшення розміру судових витрат, тому суд апеляційної інстанції, виходячи з реалізації принципу диспозитивності, дійшов висновку про наявність підстав для прийняття заперечень відповідача щодо співмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява N 19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі "Заїченко проти України" (п. 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі N 742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі N 522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Представником позивачів на підтвердження надання правової допомоги надано договір про надання правової допомоги від 25.11.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Черток О.В., акт від 13.10.2021 та квитанцію про сплату ОСОБА_1 16 800 грн. на підставі договору та акту.
Апеляційним судом визначено, що зазначені суми витрат визначені у акті надання правової допомоги від 13.10.2021 щодо консультації з правових питань у розмірі 2 400 грн (1 година) є завищеним; допомога щодо підготовки позовної заяви об'ємом на двох аркушах вартістю 4800 грн.; підготовка відповіді на відзив об'ємом на трьох аркушах разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову вартістю 4800 грн. не є співрозмірними. Витрати за участь у 9 судових засіданнях (26.01.2021, 24.02.2021, 24.03.2021, 27.05.2021, 02.06.2021, 30.07.2021, 30.08.2021, 22.09.2021, 11.10.2021) - 4800 грн. не можуть бути визнані та задоволені в повному обсязі, оскільки як вбачається з матеріалів справи деякі судові засідання не відбулись.
Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, та враховуючи заперечення відповідача суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають зменшенню з 16 800 грн. до 8 000 грн., яка є співмірною зі складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. З цих підстав оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2021 року в частині судових витрат та додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2021 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1994 грн 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1994 грн 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1994 грн 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 19.05.2023.
Головуючий:
Судді: