Номер провадження: 11-сс/813/778/23
Справа № 947/6404/23 1-кс/947/4703/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2023 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в кримінальному провадженні №12022160000000581 від 22.08.2022 року, стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився м. Ново-Александрівськ, Новоалександрівського району, Ставропольського краю, РФ, громадянина РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який офіційно зареєстрованого місця проживання на території України не має, проживає за адресою: АДРЕСА_2 та на даний час утримується в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», раніше не судимого та відносно якого на теперішній час обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР №12021163510000005 перебуває на розгляді Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 358 КК України.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України,
встановив:
В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12022160000000581 від 22.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2, ч. 1, 2 ст. 263 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України, вчиненого за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що особи, які здійснюють злочинний вплив організували, сприяли у проведенні та взяли участь у злочинному зібранні для планування розподілу сфер злочинного впливу.
В ході досудового розслідування, прокурором Одеської обласної прокуратури процесуальним керівником за кримінальним провадженням, винесено постанову про виділення матеріалів з кримінального провадження №12022160000000297 від 04.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України в матеріали кримінального провадженням №12022160000000581 від 22.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , перебуваючи в невстановленому в ході досудового розслідування місці, наприкінці липня місяця 2022 року, більш точного часу не встановлено, діючи умисно, підтримуючи злодійські традиції, будучи особою, яка повністю заперечує та протиставляє себе законам та правилам поведінки людей в суспільстві, перебуваючи в статусі суб'єкта підвищеного злочинного впливу, так званого «вора в законі» на прізвисько « ОСОБА_10 », використовуючи свій авторитет та неформальну владу у кримінальному світі, із використанням мобільного зв'язку надав обов'язкову для виконання вказівку своєму ставленику (положенцу) - так званому «смотрящему» за установою ДУ «Одеський слідчий ізолятор» ОСОБА_11 , на прізвисько « ОСОБА_12 », про організацію та проведення за участі ОСОБА_9 злочинного зібрання (сходки) представників злочинних організацій, осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу сфер злочинного впливу, а саме з метою вирішення питання про призначення (ставлення) так званого «смотрящего» за злочинною діяльністю в м. Чорноморськ, Одеської області. При цьому, ОСОБА_9 вказав що на цьому злочинному зібранні повинні бути присутні довірені особи ОСОБА_11 , тобто інші кримінальні авторитети та особи які поширюють злочинний вплив на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також зазначив що обов'язковою у цій сходці є участь осіб, які раніше займали статус «смотрящих» за криміналітетом у м. Чорноморськ, Одеської області, серед яких ОСОБА_13 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_14 » та ОСОБА_15 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_16 », для особистого спілкування з цими особами з приводу їх пропозицій на кандидатуру «смотрящего» за м. Чорноморськ, Одеської області.
У свою чергу, ОСОБА_11 , будучи особою, яка веде «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя, маючи прізвисько у злочинному середовищі « ОСОБА_12 », статус так, званого, «смотрящего» за установою ДУ «Одеський слідчий ізолятор», тобто найголовнішої особи з точки зору неформальної кримінальної влади цієї установи, будучи суб'єктом підвищеного злочинного впливу, тобто особою, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив, перебуваючи на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за адресою: м. Одеса, Люсдорфська дорога, 11, в той же час того ж дня, в ході телефонної розмови з «вором в законі» ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), прийняв вказівку останнього про організацію злочинного зібрання (сходки) осіб, які поширюють злочинний вплив на території ДУ «ОСІ», за обов'язкової участі ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , з метою вирішення питання про призначення «смотрящего» за м. Чорноморськ, Одеської області, тобто особи, яка буде координувати, контролювати криміналітет на території цього міста, а також інших питань, пов'язаних із злочинною діяльністю.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на організацію злочинного зібрання (сходки) представників злочинних організацій, осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу сфер злочинного впливу, діючи умисно, ОСОБА_11 , маючи всю повноту неформальної влади на території ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та статус «смотрящего» за установою, будучи особою в статусі суб'єкта підвищеного злочинного впливу, наприкінці липня 2022 року довів до відома рішення «вора в законі» ОСОБА_9 (Лавасогли Батумського) про організацію злочинного зібрання (сходки) іншим близьким та довіреним особам серед заарештованих та засуджених в ДУ «ОСІ», які на його думку ведуть «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя, а саме: ОСОБА_17 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_18 », що має так званий статус «бродяга» та на той час виконував функції, так званого, «смотрящего» за першим корпусним відділенням ДУ «ОСІ»; ОСОБА_8 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_19 », що має так званий статус «бродяга»; ще одній невстановленій в ході досудового розслідування особі, а також ОСОБА_13 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_14 » та ОСОБА_15 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_16 », при цьому вказавши двом останнім особам про те, що «вор в законі» - ОСОБА_9 ( ОСОБА_20 ) із використанням мобільного зв'язку буде особисто спілкуватись з ними.
Таким чином, ОСОБА_11 , діючи на підставі вказівки «вора в законі», сформував власне рішення про проведення злочинного зібрання (сходки), визначивши чітке коло осіб, які будуть приймати участь у такому зібранні та остаточну дату проведення цього зібрання, а саме 04.08.2022, про що довів вищевказаним особам, тим самим здійснив безпосередню організацію злочинного зібрання (сходки) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу сфер злочинного впливу.
Надалі, 04.08.2022 року, о 11 год. 30 хв., ОСОБА_17 , ОСОБА_8 та ще одна невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи в порушення встановлених вимог відбування покарання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на участь у злочинному зібранні (сходці), прибули до одного з приміщень ДУ «Одеський слідчий ізолятор», що розміщена за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 11, де їх вже чекав ОСОБА_11 .. В цей час ОСОБА_13 та ОСОБА_15 перебували поза межами цього приміщення, чекали виклику для бесіди з «вором в законі». Таким чином, вищевказані особи почали обговорювати свою злочинну діяльність та в цей час ОСОБА_11 , взявши на себе функцію неформального лідера злочинного зібрання, повідомив про необхідність запрошення ОСОБА_15 для бесіди з «вором в законі».
У свою чергу, ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на участь у злочинному зібранні (сходці), виконав рішення ОСОБА_11 та зайшов всередину зазначеного приміщення вищевказаної установи. Надалі, ОСОБА_11 зазначивши іншим учасникам про необхідність участі так званого «старшого брата», тобто «вора в законі» - ОСОБА_9 , з використанням мобільного телефону почав розмову з останнім, ввімкнувши при цьому на телефоні гучний зв'язок, забезпечивши таким чином іншим учасникам можливість особисто чути «вора в законі».
Надалі, ОСОБА_9 із використанням мобільного телефону на гучному зв'язку, продовжив розмову зі ОСОБА_15 та вони спочатку обговорили деякі моменти злочинної діяльності, після чого ОСОБА_9 поцікавився у ОСОБА_15 , чи знає він особу, яка на його думку, могла б взяти на себе функції неформальної влади «смотрящего» за криміналітетом м. Чорноморськ, Одеської області та надав йому вказівку передати «список», тобто так звані записи відносно руху та розподілу грошових коштів, отриманих злочинним шляхом на вищевказаній території. На це останній повідомив, що вже шукає особу, достойну бути «смотрящим» за м. Чорноморськ, Одеської області, при цьому зазначив, що він особисто готовий зайняти цей статус, з огляду на те, що протягом наступних місяців звільниться з місць позбавлення волі та фізично зможе це зробити, а також погодився на вказівку ОСОБА_9 передати так званий «список» та ці особи завершили розмову.
В подальшому, ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , за участі ОСОБА_17 , в присутності інших учасників обговорили між собою можливість призначення так званим «смотрящим» за криміналітетом м. Чорноморськ, Одеської області представників криміналітету м. Чорноморськ, Одеської області: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на кримінальне прізвисько «Гор» та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_23 », після чого дійшли до висновку про неможливість такого призначення, з чим погодились всі присутні на той момент учасники.
Надалі, ОСОБА_17 , діючи за безпосередньою вказівкою ОСОБА_11 , який продовжував виконувати неформальні організаційно-розпорядчі функції на злочинному зібранні (сходці), приблизно о 12 год. 30 хв. того ж дня, вказав невстановленій в ході досудового розслідування особі запросити ОСОБА_13 в приміщення проведення злочинного зібрання, для бесіди з «вором в законі». Приблизно в цей же час, ОСОБА_15 покинув приміщення проведення злочинного зібрання.
В свою чергу ОСОБА_13 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на участь у злочинному зібранні (сходці), виконав вказівку та зайшов всередину приміщення вищевказаної установи, де відбувалось злочинне зібрання. Надалі, ОСОБА_11 зазначив ОСОБА_13 про необхідність розмови з «вором в законі» ОСОБА_9 та з використанням мобільного телефону почав розмову з останнім. ОСОБА_13 продовжив розмову з ОСОБА_9 , під час якої повідомив останньому, що не має жодної пропозиції з приводу кандидатури особи, яка б могла зайняти так званий статус «смотрящего» за криміналітетом м. Чорноморськ, Одеської області, пояснивши це тим, що це досить специфічне місто.
Надалі, всі учасники продовжили обговорювати питання злочинної діяльності та безпосередньо питання призначення «смотрящего» за криміналітетом м. Чорноморськ, Одеської області, дійшовши до загального висновку про те, що такою особою буде ОСОБА_15 на кримінальне прізвисько « ОСОБА_16 », після того, як звільниться з місць позбавлення волі. З даним рішенням погодились всі учасники злочинного зібрання.
23.02.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України.
14.04.2023 року слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_24 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 17.06.2023 року, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об'єктивно вказують на обґрунтованість причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України та доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, заявлені у клопотанні органу досудового розслідування, а саме: може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, а також вчинити аналогічне кримінальне правопорушення. Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам, а з огляду на п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважав за необхідне не визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона захисту зазначає, що підозра є необґрунтованою, ризики у кримінальному провадженні слідчим та прокурором не доведені, та не враховано даних про особу підозрюваного, а саме, що ОСОБА_25 : є інвалідом I групи (пожиттєво); на утриманні у підозрюваного перебуває двоє дітей, один з яких малолітній; раніше не судимий.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргиу; думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; вчинити незаконний вплив на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; скоїти інші кримінальні правопорушення.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення апеляційним судом встановлено таке.
Відповідності до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, є предметом перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, у відповідності до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновків експертів та інших документів, здобуті у ході досудового розслідування кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: участь у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу сфер злочинного впливу.
Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
З огляду на викладене, на даній стадії досудового розслідування, апеляційний суд визнає непереконливими доводи захисника про необґрунтованість підозри.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 3, 5 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 апеляційний суд визнає неспроможними, так як останнійна даний час підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.255-2 КК України, а санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Більш того, відповідно до характеризуючи даних, у ОСОБА_8 відсутнє місце реєстрації на території України, сам він є уродженцем Російської Федерації, а також зареєстрований в даній країні. Зазначені обставини в умовах воєнного стану, а також характеру інкримінованого злочину, характеристики особи з огляду на специфіку злочину, та відсутності підтверджуючих даних, які б вказували на позитивний та авторитетний зв'язок ОСОБА_8 з Україною, або його активну участь у громадському житті нашої держави, не може не вказувати на високий ступінь ймовірності існування ризики переховування від досудового розслідування та суду, в тому числі можливим переховуванням за місцем своєї реєстрації на території Російської Федерації.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, - впливу на свідків та інших підозрюваних в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_8 на свідків та інших підозрюваних, оскільки покази осіб, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати на них незаконний вплив, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 злочину, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується із доводами слідчого та прокурора стосовно існування ризику продовження підозрюваним вчинення протиправних незаконних дій, в тому числі і з огляду на те, що перебуваючи під вартою в рамках іншого кримінального провадження, останній за версію органу досудового розслідування, вчинив особливо тяжкий злочин, що свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.
Задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та застосовуючи до підозрюваного найсуворіший запобіжний захід, слідчий суддя на законних підставах не визначав альтернативний запобіжний захід у виді застави, що передбачено положеннями п.1 ч.4 ст.183 КПК.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що ОСОБА_8 має дружину та двох дітей, один з яких є неповнолітнім, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що могли б гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наявність родини у підозрюваного в даному конкретному випадку, з огляду на кваліфікацію дій ОСОБА_8 , не дають підстави суду вважати, що такі сімейні зв'язки змогли вплинути на останнього, як позитивний фактор, який би на даний момент не зв'язував підозрюваного з пред'явленою йому підозрою, що на думку суду, не зможе забезпечити його подальшу належну процесуальну поведінку, у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у кримінальному провадженні №12022160000000581 від 22.08.2022 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4