вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" травня 2023 р. Справа№ 910/3581/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши у письмову проваджені, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу апеляційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 (повний текст рішення складено 25.07.2022)
у справі № 910/3581/22 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу 109 637,58 грн
У травні 2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу 109637,58 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено термін доставки вантажу при виконанні перевезення у січні-лютому 2022 року за залізничними накладними №№ 40378457, 41201328, 43020510, 47607460, 47770102 та досильними залізничними накладними №№ 41410945, 41689126, 47607528, 47818679, у зв'язку з чим останнім заявлено до стягнення штраф у розмірі 109637,58 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в сумі 109556,58 грн, проте просив зменшити розмір штрафних санкцій за прострочення доставки вантажів на 95%.
27.06.202 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач зменшив заявлену до стягнення суму штрафу та просив стягнути з відповідача 109556,58 грн., яка прийнята судом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» штраф у розмірі 10955,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, врахував лише інтерес відповідача, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник вважає, що судом необґрунтовано зменшено розмір штрафних санкцій, які підлягали стягненню з відповідача, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження складного економічного стану, а також звертає увагу, що порушення з боку відповідача сталось до введення в Україні воєнного стану.
Крім того, скаржник зазначив, що він також поніс втрати енергетичних об'єктів України внаслідок військової агресії російської федерації.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3581/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3581/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22.
07.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/3581/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/3581/22 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20 травня 2023 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-05470928/2020-0001 від 30.06.2020 між АТ «Укрзалізниця» (далі - перевізник, відповідач) та АТ «ДТЕК Західенерго» відокремленим підрозділом «Ладижинська теплова електрична станція» (далі - замовник, позивач).
Відповідно до повідомлення про укладення вищезазначеного договору замовнику було присвоєно коди: відправника/одержувача - 5940; платника 8127914 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. При цьому у повідомленні зазначено, що коди платника використовуються для ідентифікації договірних відносин як номер договору. Повідомлені коди повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах договору між сторонами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, протягом січня-лютого 2022 року було відправлено вантаж до станції призначення Ладижин Одеської залізниці, вантажоодержувач - Відокремлений підрозділ «Ладижинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго».
Зазначене підтверджується:
- накладною №40378457 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 426 км, з календарним штампом відправки вантажу 06.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 15.01.2022 та календарним штампом видачі вантажу 16.01.2022;
- накладною №41201328 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 288 км, з календарним штампом відправки вантажу 29.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 29.01.2022 та календарним штампом видачі вантажу 29.01.2022;
- накладною №41410945 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 258 км, з календарним штампом відправки вантажу 01.02.2022, календарним штампом прибуття вантажу 03.02.2022 та календарним штампом видачі вантажу 03.02.2022;
- накладною №41689126 на перевезення мазуту топкового, відстань перевезення 77 км, з календарним штампом відправки вантажу 07.02.2022, календарним штампом прибуття вантажу 08.02.2022 та календарним штампом видачі вантажу 08.02.2022;
- накладною №43020510 на перевезення мазуту топкового, відстань перевезення 453 км, з календарним штампом відправки вантажу 29.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 08.02.2022 та календарним штампом видачі вантажу 08.02.2022;
- накладною №47607460 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 676 км, з календарним штампом відправки вантажу 20.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 21.01.2022 та календарним штампом видачі вантажу 22.01.2022;
- накладною №47607528 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 676 км, з календарним штампом відправки вантажу 20.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 28.01.2022 та календарним штампом видачі вантажу 28.01.2022;
- накладною №47770102 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 676 км, з календарним штампом відправки вантажу 25.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 28.01.2022 та календарним штампом видачі вантажу 28.01.2022;
- накладною №47818679 на перевезення вугілля кам'яного, відстань перевезення 459 км, з календарним штампом відправки вантажу 26.01.2022, календарним штампом прибуття вантажу 03.02.2022 та календарним штампом видачі вантажу 03.02.2022.
Проте, як стверджує позивач, відповідач допустив порушення строків доставки вантажів, що суперечить ст. 41 Статуту залізниць України та Правилам обчислення термінів доставки вантажів.
Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За змістом ч. 2 с. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пп. 8 п. 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. №644 (із змінами та доповненнями), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до пп. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць» (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої ст. 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що визнав відповідач у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи встановлені судом обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 109556,58 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають приписам законодавства.
Відповідач в своєму відзиві заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95%, посилаючись на те, що відповідач знаходиться у скрутному становищі, а також на те, що внаслідок військової агресії російської федерації відповідач несе мільйонні збитки щоденно. Крім того, відповідач посилався на відсутність доказів про погіршення фінансового стану позивача або ускладнення в господарській діяльності або понесення позивачем збитків.
Місцевий господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача, зменшив розмір штрафних санкцій на 90% та стягнув з відповідача 10955,66 грн.
Місцевий господарський суд в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій зазначив, що підприємство відповідача є стратегічним підприємством залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей, а також систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Крім того, суд враховував, що до повномасштабної військової агресії проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились, що призвело до зменшення доходу відповідача від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду та не приймає вищевказані доводи відповідача як такі, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань в порядку ст.233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, а тому регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Згідно з ст. 127 Статуту залізниць України залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Як вже зазначалось вище відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Отже, в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.116, 127 Статуту залізниць України. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Окрім того, відповідний штраф стягується з відповідача незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в гіпотезі коментованої норми обставин, а сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов'язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, надання/виконання важливих для держави і суспільства робіт, послуг та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення штрафу не є достатніми підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки погіршення фінансового становища відповідача внаслідок військової агресії російської федерації на території України, відсутність у позивача збитків та незначний період прострочення - жодним чином не звільняють відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором, тим більше що факт порушення зобов'язань з боку відповідача мав місце до 24.02.2022.
Водночас, понесення втрат внаслідок військової агресії російської федерації наявне і у позивача, а тому в даному випадку є важливим дотримання балансу інтересів обох сторін.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, та те, що відповідачем не доведено поважність причин порушення зобов'язань перед позивачем, винятковості обставин та достатніх обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи баланс інтересів сторін справи, а також те, що за даних обставин таке зменшення нівелюватиме саме значення штрафу, як відповідальності за порушення зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв'язку з порушенням його прав, колегія суддів приходить до висновку що клопотання про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22 - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.277, 282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/3581/22 скасувати.
3.Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу в розмірі 109556,58 грн - задовольнити.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код: 23269555) штраф у розмірі 109556 (сто дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп..
5. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код: 23269555) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) гривень 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
6. Видачу наказів по справі №910/3581/22 доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/3581/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді М.Л. Яковлєв
Є.Ю. Шаптала