Справа № 947/14372/23
Провадження № 1-кс/947/6048/23
17.05.2023 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна -
В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за №12023160000000257 від 24.02.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, в рамках якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Як вбачається з клопотання, 11.05.2023 року в ході проведення огляду місця події - вільної ділянки місцевості розташованої на узбіччі дороги по вул. Старосінна біля буд. 3 у м. Одеса, було зафіксовано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля автомобілю, який знаходиться у нього в користуванні, марки Honda модель Insight Hybrіde з грошовими коштами у сумі 5000 доларів США, які він отримав від ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди, які мав передати ОСОБА_5 .
На підставі постанови прокурора 11.05.2023року було проведено освідування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вилучено: ватний тампон із змивами з лівої руки ОСОБА_6 ; ватний тампон із змивами з правої руки ОСОБА_6 ; ватник тампон, який являє собою контрольний зразок. Вказані змиви визнано речовими доказами в рамках даного кримінального правопорушення.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів та просила розглянути клопотання без її участі, надавши відомості щодо повідомлення власника майна про дату та час розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Вилучене майно, зазначене у клопотанні, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Приймаючи до уваги, правову підставу для арешту майна тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, вважаю доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна.
Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони користування та розпорядження, на майно, яке 11.05.2023 року вилучено в ході проведення освідування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- ватний тампон із змивами з лівої руки ОСОБА_6 ;
- ватний тампон із змивами з правої руки ОСОБА_6
- ватник тампон, який являє собою контрольний зразок.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1