Ухвала
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 552/5456/20
провадження № 61-6772ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об'єктом самочинного будівництва,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який уточнивши просила, зобов'язати ОСОБА_2 , власними силами або за власний рахунок демонтувати частину навісу капітальної господарської будівлі (гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_1 ), яка знаходиться на земельній ділянці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язати ОСОБА_2 власними силами або за власний рахунок демонтувати стіну капітальної господарської будівлі (гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_1 ), яка побудована вздовж межі земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 з порушенням вимог пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова території».
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року позов задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 власними силами або за власний рахунок демонтувати частину навісу капітальної господарської будівлі (гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_1 ), яка знаходиться на земельній ділянці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ).
Зобов'язано ОСОБА_2 власними силами або за власний рахунок демонтувати стіну капітальної господарської будівлі (гаражу під літ. «Г» в технічному паспорті за адресою: АДРЕСА_1 ), яка побудована вздовж межі земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , з порушенням вимог пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова території».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн, витрати за проведення судових будівельно - технічних експертиз у розмірі 7 500 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, а всього 13 340,80 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року скасовано та. ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об'єктом самочинного будівництва відмовлено.
05 травня 2023 року ОСОБА_1 череззасоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, змінити рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року в частині стягнення судових витрат, в іншій частині залишити без змін суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справа № 552/5456/20 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком і знесення капітальної господарської будівлі, що є об'єктом самочинного будівництва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов