Іменем України
09 травня 2023 року
м. Київ
справа № 947/25745/22
провадження № 61-6094ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення місця проживання дитини,
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
Разом із позовом, до суду подана заява про забезпечення позову, в якій
ОСОБА_3 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіку зустрічей батька ОСОБА_3 з дитиною ОСОБА_4 :
- кожного тижня суботи з 10:00 год до неділі 18:00 год, з правом перебувати за місцем проживання батька, з тим, щоб батько забирав і повертав дитину за місцем її фактичного проживання або за іншою адресою за домовленістю батьків;
- щороку у липні протягом 14 днів проводити спільний відпочинок кожного року, а також 3 дні у період зимових свят з 31 грудня до 08 січня за домовленістю батьків без присутності матері;
- щороку в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 - проводити з дитиною протягом двох годин за попередньою домовленістю між батьками;
- святкування Нового року з 31 грудня до 01 січня почергово проводити з кожним з батьків, з урахуванням, того що попередній Новий рік дитина провела з матір'ю;
- проводити дні народження членів сім'ї, а саме: батька - ІНФОРМАЦІЯ_3, бабусі - ІНФОРМАЦІЯ_4, дідуся - ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного року без обмеження в часі та місця, з можливістю ночівлі за місцем проживання батька, враховуючи думку та стан здоров'я дитини.
Також просив заборонити ОСОБА_1 перешкоджати ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 шляхом блокування та ігнорування мобільного зв'язку з батьком, будь-яких повідомлень в додатках, месенджерах, адресованих дитині до набрання рішенням законної сили.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 .
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2022 року скасовано та прийнято у справі нову постанову про часткове задоволення заяви.
Вжито заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи місяця з 12:00 год до 18:00 год, з правом перебування дитини за місцем проживання батька за адресою:
АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову
ОСОБА_4 відмовлено.
У січні 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня
2023 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення місця проживання дитини.
18 квітня 2023 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
З огляду на вказані норми матеріального права, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням віку дитини та права батька на особисте спілкування з сином, за відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд апеляційної інстанції виходив з необхідності поновлення та підтримання контакту батька з дитиною на час розгляду спору по суті. Зустрічі батька з дитиною кожної суботи місяця з 12:00 год до 18:00 год, з правом перебування дитини за місцем проживання позивача будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_3 з його малолітнім сином, що відповідатиме законним інтересам батька і дитини та може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про встановлення місця проживання дитини з батьком. Разом із цим, інші заявлені вимоги про забезпечення позову, апеляційний суд визнав такими, що не відповідають меті запровадження заходів забезпечення позову та перебувають поза межами вирішення питання про забезпечення позову.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, встановивши, що зустрічі батька з дитиною кожної суботи місяця з 12:00 год до 18:00 год, з правом перебування дитини за місцем проживання позивача є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про встановлення місця проживання дитини, сприяння відновленню відносин та емоційного контакту дитини особисто з батьком має переважати над намаганням матері обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з ним, дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду
від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц, провадження № 61-1153св17.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення місця проживання дитини, відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
А. Ю. Зайцев
М. Є. Червинська