Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 466/9535/18
провадження № 61-12637св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватне акціонерне товариство «Ірокс», товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор Уличневської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочума Олеся Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Школьна Алла Вікторівна, на постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
від 07 листопада 2022 року,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Ірокс» (далі - ПрАТ «Ірокс»), товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» (далі -
ТОВ «Галичбудмонтаж»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний реєстратор Уличневської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Кочума О. С., про скасування державної реєстрації та визнання майнових прав на квартиру.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 13 жовтня 2011 року між нею та ЗАТ «Ірокс» укладено договір підряду будівництва (завершення) об'єкта незавершеного будівництва № 42/6, відповідно до якого замовник оплачує вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва «Об'єкта» - двокімнатної квартири АДРЕСА_1
( 6 секція, 10 поверх ) та отримує право власності на вказану квартиру (завершене будівництво) за умови виконання нею своїх зобов'язань.
Пунктом 4.1.8 договору підряду передбачено передачу ЗАТ «Ірокс»
ОСОБА_1 стрихового приміщення, загальною площею 53,23 кв. м, що знаходиться над квартирою.
18 жовтня 2011 року ОСОБА_1 сплатила 100% вартості об'єкту інвестування, а 19 жовтня 2011 року між позивачем та ЗАТ «Ірокс» підписано акт приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, відповідно до якого ЗАТ «Ірокс» передає у власність ОСОБА_1 незавершене будівництво вартістю 395 733 грн, що відповідає загальній проектній площі 69,61 кв. м в десятиповерховому будинку, 10 житловий поверх за адресою: АДРЕСА_3 (6 секція).
11 лютого 2019 року державним реєстратором Кочумою О. С. зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ТОВ «Галичбудмонтаж», що по суті є мансардним приміщенням, розташованим над квартирою позивача.
ОСОБА_1 вважала вказане рішення про державну реєстрацію права власності незаконним, оскільки нерухоме майно, на яке було зареєстровано право власності ТОВ «Галичбудмонтаж», перебуває в її користуванні і саме вона має право набути його у власність.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , за
ТОВ «Галичбудмонтаж» та визнати за нею майнові права на квартиру
АДРЕСА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_4 , за
ТОВ «Галичбудмонтаж» та визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_5 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином виконала взяті на себе зобов'язання щодо сплати вартості об'єкту інвестування, натомість право власності на квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 75,6 кв. м, було безпідставно зареєстроване за ТОВ «Галичбудмонтаж», на підставі фіктивного договору купівлі-продажу.
Також судом враховано, що перший рівень квартири технічно пов'язаний із ним другий рівнем і становить єдиний цілісний об'єкт нерухомого майна, що можна ідентифікувати, як квартира
АДРЕСА_7 . Крім того у вказаному будинку відсутній об'єкт нерухомого майна «мансарда № НОМЕР_1» з окремим зовнішнім входом з приміщень загального користування багатоквартирного будинку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційні скарги ПАТ «Ірокс» та ТОВ «Галичбудмонтаж» задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2022 року скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання за нею майнових прав на квартиру, обрала спосіб захисту, який непередбачений ні умовами самого договору, ні нормами матеріального закону, які регулюють спірні правовідносини.
Колегією суддів враховано, що між сторонами не узгоджено вартості стрихового приміщення, умов його набуття та наявні розбіжності щодо площ цього приміщення та квартири в цілому, зокрема, позивач за умовами договору набула майнові права на квартиру, загальною площею 69,61 кв. м, тоді як нею заявлені вимоги щодо майнових прав на квартиру, загальною площею 141,8 кв. м.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Школьна А. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Школьна А. В. подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду
від 07 листопада 2022 року у цивільній справі № 466/9535/18.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц,
від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, від 18 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 1522/16455/12, від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц,
від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/17755/18, у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі
№ 6-168цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що предметом договору купівлі-продажу, укладеного
05 лютого 2019 року між ПАТ «Ірокс» та ТОВ «Галичбудмонтаж», є майнові права на приміщення, яке було предметом договору, укладеного 13 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Ірокс».
Наголошує, що в разі невиконання забудовником ПАТ «Ірокс» належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з врахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків ОСОБА_1 , ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Вказує, що ПАТ «Ірокс» безпідставно зверталось до неї із повідомленням про доплату за додаткові оздоблювально-будівельні роботи стрихового приміщення, оскільки договором підряду не передбачено таких доплат, а вказані роботи були проведені за її рахунок.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року ПАТ «Ірокс» подало відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
Звертає увагу, що у розглядуваній справі спір виник з приводу площі, конфігурації та інших істотних властивостей нерухомого майна, майнові права на яке позивач отримала на підставі договору. Позивач вважає, що їй належать майнові права на квартиру, загальною площею 141,8 кв. м, а відповідачі, з врахуванням умов договору підряду, визнають лише її майнові права на квартиру, загальною площею 66,91 кв. м.
Багатоквартирний будинок, в якому знаходиться спірна квартира, прийнято в експлуатацію.
Крім того, суд може вирішувати питання про визнання правочину фіктивним лише за наявності відповідної позовної вимоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Ірокс» укладено договір № 042/6, відповідно до якого сторони зобов'язуються в майбутньому на умовах та в строки, зазначені в цьому договорі, укласти договір підряду будівництва (завершення) об'єкта незавершеного будівництва, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_7
( 6 секція, 10 поверх ), загальною проектною площею 69,61 кв. м.
На виконання умов договору № 042/6 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Ірокс» укладено договір підряду будівництва (завершення) об'єкта незавершеного будівництва № 42/6, відповідно якого замовник оплачує вартість будівельно-монтажних робіт, необхідних для завершення будівництва «Об'єкта» -двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ( 6 секція, 10 поверх ), та отримує право власності на «Об'єкт» (завершене будівництво) лише за умови виконання ним своїх зобов'язань за даним договором у повному обсязі.
Пунктами 4.1.2, 4.1.3, 4.1.7, 4.1.8 договору підряду передбачено, що підрядник зобов'язується закінчити виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва «Об'єкта» 4 квартал 2011 року, передати «Об'єкт» (Завершене будівництво) у власність замовника по закінченні виконання будівельно-монтажних робіт, вказаних в пункті 4.1.2 і в «Специфікації» за умов виконання замовником своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.5 даного договору, вчиняти усі необхідні дії спрямовані на оформлення замовником права власності на об'єкт будівництва (квартиру АДРЕСА_6 , 10 поверх , загальною площею 69,61 кв. м, а також на стрихове приміщення площею 53,23 кв. м), виконати і передати замовнику стрихове приміщення (висота стелі по осі В 3 м, по осі Б 1,5 м), загальною площею 53,23 кв. м, що знаходиться над квартирою АДРЕСА_6 ,
10 поверх , 6 секція .
Пунктом 5 договору № 042/6 встановлено, що ОСОБА_1 сплачує
ЗАТ «Ірокс» грошові кошти у розмірі 118 703 грн. Після виконання даного пункту сторони зобов'язуються підписати акт приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва вартістю 118 703 грн.
Пунктом 2.1 договору підряду передбачено, що договірна вартість будівельно-монтажних робіт, за взаємною згодою сторін, що стверджується відповідним кошторисом, який погоджено сторонами, на момент укладення договору становить 277 030 грн.
Пунктом 2.5 договору підряду визначено, що замовник сплачує договірну вартість об'єкту у розмірі 277 030 грн до 19 жовтня 2011 року.
19 жовтня 2011 року на виконання вимог пункту 5 договору № 042/6 та
пункту 2.5 договору підряду будівництва (завершення) об'єкта незавершеного будівництва № 42/6 ОСОБА_1 сплатила на рахунок
ЗАТ «Ірокс» кошти у сумі 395 733 грн.
Згідно із довідкою № 593 від 19 жовтня 2011 року, виданою ЗАТ «Ірокс», ОСОБА_1 сплатила пайовий внесок у розмірі 395 733 грн, що становить 100% вартості об'єкту інвестування, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_10 (6 секція).
19 жовтня 2011 року між ЗАТ «Ірокс» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва, відповідно до якого ЗАТ «Ірокс» передало у власність ОСОБА_1 згідно з експертного висновку ДП Містопроект незавершене будівництво вартістю 395 733 грн, що відповідає загальній проектній площі 69,61 кв. м в десятиповерховому будинку, 10 житловий поверх за адресою:
АДРЕСА_3 (6 секція).
25 листопада 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «Ірокс» було внесено зміни та доповнення до договору № 042/6 та договору підряду будівництва (завершення) об'єкта незавершеного будівництва № 42/6 від 13 жовтня
2011 року, відповідно до яких змінено нумерацію квартири АДРЕСА_7 на квартиру АДРЕСА_7 .
10 липня 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації першої черги (секції 1-2, 5, 6, 7-8) багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_11 , яка внесена до Єдиного державного реєстру зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації за № ЛВ 143141910418.
10 січня 2018 року на замовлення ОСОБА_1 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_7 , розташовану на
10 поверсі з мансардою, загальною площею 141,8 кв. м.
Інших змін до вказаних правочинів або інших угод, які б стосувались збільшення загальної площі квартири, в тому числі за рахунок стрихового приміщення, яке знаходиться над квартирою позивача, площа якого становить 75,6 кв. м, що призвело б до збільшення загальної площі квартири, яка б становила 141,8 кв. м, не укладалось.
05 лютого 2019 року між ТОВ «Галичбудмонтаж» та ПАТ «Ірокс» укладено договір купівлі-продажу квартири, розташованої в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою:
АДРЕСА_11 , а саме: мансарди № НОМЕР_1, загальною проектною площею
75,6 кв. м, (6 секція).
11 лютого 2019 року за ТОВ «Галичбудмонтаж» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статі 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначено, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою (пункти 92, 93, 95).
У постановах від 12 листопада 2014 року у справі № 6-129цс14 та
від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15 за позовами про визнання права власності на новостворене нерухоме майно Верховний Суд України зазначав, що захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392
ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц вказала, що у тих випадках, коли об'єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв'язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, взятих на себе договірних зобов'язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 344/16879/15-ц зазначила, що визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до цих висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі 14 листопада
2018 року у справі № 183/1617/16).
У розглядуваній справі апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано звернув увагу на те, що ОСОБА_1 помилково звернулась до суду із вимогами про визнання за нею майнових прав на квартиру, яка розташована в будинку, що вже введений в експлуатацію, тобто обрала спосіб захисту права, який не передбачений ні умовами договору, ні нормами матеріального закону, які регулюють спірні правовідносини.
Верховний Суд погоджується з такими висновками, оскільки будинок, в якому розташована спірна квартира, введений в експлуатацію, а право власності наразі зареєстровано за ТОВ «Галичбудмонтаж», яке набуло його внаслідок укладення договору купівлі-продажу із ПАТ «Ірокс».
Зважаючи на встановлені обставини, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц,
від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, від 18 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 1522/16455/12, від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц,
від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц,
у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі
№ 910/17755/18, у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, на які посилався заявник в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Школьна Алла Вікторівна, залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович