Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 757/49023/19-ц
провадження № 61-18461св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Цюпки Олександра Віталійовича на рішення Печерського районного суду міста Києві від 02 грудня 2020 року у складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживача шляхом стягнення збитків.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є споживачем банківської послуги, оскільки є власником картки міжнародної платіжної системи MasterCard, емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач зазначала, що 10 серпня 2018 року вона надсилала на адресу відповідача заяву про оскарження 16 транзакцій на загальну суму 35 700,00 доларів США.
18 серпня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» листом із своєї електронної пошти повідомило позивача, що відповідно до змінених правил MasterCard відповідач не має права здійснювати обробку питань про відшкодування спорів щодо транзакцій, у результаті яких платежі використовувались для інвестування. Проте, це, на думку позивача, не відповідає суті її претензій та підстав для повернення коштів, зазначених у заяві про оскарження транзакцій.
Після отримання вказаного повідомлення, 22 серпня 2018 року позивач зверталася до відповідача з вимогою провести претензійну роботу відповідно до правил МПС MasterCard, проте 08 листопада 2018 року отримала відповідь банку-сквайра про відмову у поверненні коштів.
Позивач вважала, що АТ КБ «ПриватБанк» неналежно виконало обов'язки банку-емітента у частині обробки претензії власника картки на повернення грошових коштів, оскільки банк не ініціював процедуру арбітражного врегулювання за її заявою.
ОСОБА_1 посилаючись на те, що діями відповідача їй завдано збитків, що полягають у втраті нею коштів та ураховуючи викладене, просила суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь 35 700,00 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела факт протиправної поведінки банку та її шкідливий результат, у зв'язку із відсутністю ознак протиправної поведінки у діях банку. Відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Не доведено вини банку у заподіянні збитків. Разом із цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що кошти у сумі 35 700,00 доларів США не повернуті у зв'язку із неправомірними діями АТ КБ «ПриватБанк», порушення вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Цюпкою О. В., залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки всі оскаржувані транзакцій позивачем здійснено свідомо, розуміючи значення своїх дій та можливість настання від них наслідків, було самостійно ініційовано. Позивачем не доведено обставини, які б давали підстави вважати, що саме ці транзакції були несанкціонованими, помилковими чи шахрайськими.
Разом із цим банк позбавлений можливості ініціювати проведення арбітражного процесу за проведеними транзакціями переказу грошових коштів на брокерські рахунки. Позиція MasterСard щодо брокерських операцій є такою, що послуга була надана, якщо кошти клієнта були успішно зараховані на його торговий рахунок.
Порядок вирішення спірних питань між банком, який випустив та обслуговує карту (банк-емітент) і банками, через платіжні пристрої яких здійснюється переказ (банк-еквайєр), встановлюється правилами міжнародної платіжної системи. Застосування банком опротестування процедури Chargeback є його правом, а не обов'язком, та можливе виключно під час проведення в системах взаєморозрахунків з пластикових карт до завершення виконання транзакції, що не стосується цього випадку.
Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про те, що позивач не довела факт завдання йому збитків у розумінні статті 22 ЦК України, протиправної поведінки банку, у зв'язку із відсутністю ознак протиправної поведінки у діях банку, відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, а тому вина банку у заподіянні збитків не доведена.
Також позивачем не надано належних та допустимих доказів, що кошти у сумі 35 700,00 доларів США є збитками та не повернуті у зв'язку із неправомірними діями АТ КБ «ПриватБанк».
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - Цюпко О. В. , посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також судами не досліджено зібрані у справі докази (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статей 22, 623 та 1166 ЦК України у їх взаємозв'язку із Правилами Міжнародної платіжної системи MasterCard «Chargeback Guide MasterCard», зокрема: чи входить до обов'язків банка-емітента, згідно правил міжнародної платіжної системи MasterCard, застосування процедури сhargeback за зверненням держателя картки, чи застосування такої процедури є правом банка-емітента і вона здійснюється ним на власний розсуд; чин наділений банк-емітент правом у процедурі сhargeback, згідно з правилами міжнародної платіжної системи MasterCard, відмовити держателю картки у задоволенні його вимоги про передачу спору до арбітражу міжнародної платіжної системи, у разі відмови у задоволенні його претензії на повернення коштів, та у яких випадках; чи вважається правопорушенням, що тягне за собою відповідальність у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду, порушення банком своїх обов'язків у процедурі сhargeback, а саме не направлення претензії держателя карти на повернення платежу до банка-еквайра та за його вимогою передати спір на вирішення до арбітражу міжнародної платіжної системи, у разі відмови у задоволенні претензії.
На думку представника ОСОБА_1 - Цюпка О. В. , АТ КБ «ПриватБанк» не виконав належним чином свої обов'язки банка-емітента під час оскарження ОСОБА_1 транзакцій здійснених нею у період з 06 квітня 2018 року до 23 травня 2018 року на користь торгово-сервісної точки OP*Omega, Prague, оскільки не передав спір, що виник між нею та торгово-сервісною точкою OP*Omega, Prague, за її вимогою на вирішення арбітражу міжнародної платіжної системи MasterCard.
Разом із цим представник ОСОБА_1 - Цюпко О. В. вважає, що матеріалами справи підтверджується, що саме внаслідок неправомірної поведінки відповідача, що полягала у неналежному виконанні своїх обов'язків банка-емітента у процедурі сhargeback, позивачу було заподіяно збитків, що виразилася у втраті нею коштів у сумі 35 700,00 доларів США, які вона отримала б за умови належного виконання відповідачем своїх обов'язків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Печерського районного суду міста Києва.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із цим підписала заяву № б/н, згідно із якою їй було відкрито картковий рахунок, підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 є власником картки міжнародної платіжної системи Mastercard № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк».
ОСОБА_1 з 06 квітня 2018 року до 23 травня 2018 року особисто та за своєю волею за допомогою використання реквізитів платіжної картки Mastercard перерахувала продавцю - OP*Omega, Prague, що позиціонує себе як веб-майданчик форекс-брокера, що надає доступ до торгівлі на міжнародних фінансових ринках, 35 700,00 доларів США.
ОСОБА_1 через свого представника Цюпка О. В. зверталась до OmegaCapitalsі з вимогою про повернення коштів, у зв'язку із тим, що продавець надавав послуги з порушенням пункту 2.1 умов та угод, що опубліковані на веб сторінці продавця.
10 серпня 2018 року ОСОБА_1 надсилала на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву про оскарження 16 транзакцій по картці № НОМЕР_1 на суму 35 700,00 доларів США.
18 серпня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до змінених правил Mastercard банк не має права здійснювати обробку спорів щодо транзакцій, у результаті яких платежі використовувались для інвестування. Проте це не відповідає суті претензій позивача та підстав повернення коштів, зазначених у заяві про оскарження транзакцій.
22 серпня 2018 року ОСОБА_1 зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою провести претензійну роботу відповідно до правил міжнародної платіжної системи Mastercard. 8 листопада 2018 року позивач подала відповідачу відповідь банка - еквайра про відмову у поверненні коштів.
08 листопада 2018 року OmegaCapitals надало ОСОБА_1 відповідь про те, що вона як клієнт відкрила рахунок у компанії 06 квітня 2018 року, ніколи не висловлювала невдоволення сервісом, добровільно надавала свою особисту та контактну інформацію та копії своїх ідентифікаційних документів при цьому компанія оперативно надавала відповідні послуги.
12 грудня 2018 року ОСОБА_1 подавала до АТ КБ «ПриватБанк» заявку про ініціацію арбітражного процесу щодо повернення коштів за здійсненими транзакціями.
За зверненням ОСОБА_1 банком було ініційовано претензійну роботу з приводу оскарження проведених операцій з платіжної карти клієнта.
За результатами оскарження транзакції заявка від 22 серпня 2018 року № 713416 закрита.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У частинах першій та другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що унаслідок неправомірних дій АТ КБ «ПриватБанк», які проявилися у неналежному виконанні обробки її претензії як власника картки, їй не було повернуто кошти за опротестованими нею транзакціями у розмірі 35 700,00 доларів США, а тому просила у рахунок відшкодування збитків стягнути такі кошти з відповідача.
Загальний порядок проведення переказу коштів (зокрема з використанням електронних платіжних засобів) у межах України визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення № 705). Закон та Положення № 705 не визначають порядок оскарження (опротестування) переказів (сhargeback), ініційованих з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1.29 статті 1 Закону міжнародна платіжна система (МПС) - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.
Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону платіжна система (крім внутрішньобанківської платіжної системи) діє відповідно до правил, установлених платіжною організацією відповідної платіжної системи.
Chargeback (поворотний платіж) - це встановлена в банківських правовідносинах процедура опротестування транзакції банком-емітентом з метою захисту прав платника, при якій сума платежу безакцептно списується з одержувача (банка-еквайра) і повертається платнику, після чого обов'язок доведення істинності транзакції покладається на одержувача. Технологія повернення платежу використовується в системах взаєморозрахунків з пластикових карт. Поворотний платіж може бути оскаржений шляхом виставлення повторної фінансової вимоги (secondpresentment, representment), в даній процедурі з одного боку виступає одержувач і банк-еквайєр, з іншого банк-емітент і платник (власник картки). Процедура регламентована платіжними системами Visa і Masterсard, в тому числі має тимчасове обмеження, а також мінімальну суму транзакції для подачі заяви. Для того, щоб оскаржити платіж платник (власник картки) звертається в банк-емітент з письмовою заявою із зазначенням номеру картки, дати, суми транзакції, відомостей про одержувача коштів із обов'язковим наданням вагомих доказів для опротестування транзакції як несанкціонованої, авторизованої із порушенням вимог платіжних систем, такої, за якою не було отримано послугу тощо. Далі банк-емітент проводить розслідування і в разі правоти заявника списує з карткового рахунку одержувача опротестовану суму платежу і повертає її платнику. Істотним при даній процедурі є те, що правила процедури Chargeback дають можливість саме банку-емітенту (відповідачу) самостійно вирішувати, в якому випадку опротестування є правомірним і вимагає розгляду, а в якому ні.
Претензійна робота здійснюється відповідно до Регламенту ведення претензійної роботи і обробки підтримуючої документації по операціях, здійснених з використанням платіжних карт Masterсard і VisaInternational.
Порядок проведення претензійної роботи регулюється розділом 2.1.4.58 Умов та правил надання банківських послуг, що розміщуються в мережі Інтернет.
Правовідносини пов'язані із використанням міжнародних платіжних систем регулюються Регламентом ведення претензійної роботи і обробки підтримуючої документації по операціях, здійснених з використанням платіжних карт Міжнародної платіжної системи MasterCard International і Visa International, емітованих AT КБ «ПриватБанк» та іншими учасниками Міжнародної платіжної системи MasterCard (крім банків-партнерів) та Visa International, в торгівельно-сервісних підприємствах і банкоматах Приватбанку та інших банків членів платіжної системи MasterCard International та Visa International, який діє з 1998 року (далі - Регламент), а також уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати та уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.
Вищенаведений Регламент регулює претензійну роботу по операціях, здійснених з використанням платіжних карт міжнародної платіжної системи Masterсard International Incorporated (далі - MasterCard) і Visa International (далі - Visa) в торгівельно-сервісних підприємствах, банкоматах і пунктах видачі готівки. Процедура складена на підставі Правил MasterСаrd International Chargeback Guide і Правил Visa International Operating Regulations (далі - VIOR), що регламентують порядок вирішення спірних питань між банками-емітентами, з одного боку, і банками-еквайєрами, з іншого боку, з приводу транзакцій, учасниками яких вони є одночасно, а також внутрішніх нормативних документів із ведення претензійної роботи. В бюлетені глобальних операцій від 03 жовтня 2016 року № 10, MasterСard змінила вимоги до суперечок власників картки, щоб обмежити обробку певних платежів з інвестицій, рахунками в іноземній валюті та аналогічним спорам.
Переглянуті стандарти були представлені в статті жовтневого бюлетеня. Ця зміна говорить, що у той момент, коли кошти завантажуються в інвестиції, іноземну валюту, послуга MasterСard вважається наданою, і MasterСard не зважатиме на умови і положення, що стосуються таких транзакцій. Ця стаття служить нагадуванням про те, що з 21 квітня 2017 року емітенти не мають права обробляти питання про відшкодування суперечок власниками карт по інвестиційним операціям та інших послуг, пов'язаних із обліковим записом, в умовах, описаних вище.
Відповідно до міжнародного операційного бюлетеня від 03 жовтня 2016 року № 10 з 21 квітня 2017 року платіжна система MasterCard не проводить повернення грошових коштів за операціями, пов'язаними із інвестиціями, валютними операціями та операціями, пов'язаних з переказом грошових коштів на брокерські рахунки. Банки-емітенти позбавлені можливості проводити оспорювання транзакціями за вищезазначеними операціями.
Банк позбавлений можливості ініціювати проведення арбітражного процесу за проведеними транзакціями переказу грошових коштів на брокерські рахунки. Позиція MasterСard щодо брокерських операцій є такою, що послуга була надана, якщо кошти клієнта були успішно зараховані на його торговий рахунок.
Тобто порядок вирішення спірних питань між банком, який випустив та обслуговує карту (банк-емітент) і банками, через платіжні пристрої яких здійснюється переказ (банк-еквайєр), встановлюється правилами міжнародної платіжної системи.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 757/53905/18 (провадження № 61-7784св21).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вирішуючи спір, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що всі оскаржувані транзакції позивачем здійснено свідомо, розуміючи значення своїх дій та можливість настання від них наслідків, було самостійно ініційовано, а також ураховано відсутність належних та допустимих доказів того, що саме ці транзакції є несанкціонованими, помилковими чи шахрайськими.
Разом із цим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що у АТ КБ «ПриватБанк» були відсутні підстави у подальшому оскарженні рішень платіжної системи за допомогою арбітражу, зважаючи на те, що застосування банком опротестування процедури Chargeback є його правом, а не обов'язком, та можливе виключно під час проведення у системах взаєморозрахунків з пластикових карт до завершення виконання транзакції, що не стосується цього випадку.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кошти у сумі 35 700,00 доларів США є збитками та не повернуті у зв'язку із неправомірними діями АТ КБ «ПриватБанк».
Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеному висновку Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу. З урахуванням установлених у цій справі обставин не вбачається неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Цюпки Олександра Віталійовича залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович