18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 400/10727/21
адміністративне провадження № К/990/15283/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач)звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому у період з 01.07.2017 до 01.03.2018 грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його грошового забезпечення за період з 01.07.2017 до 01.03.2018 з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", вiд 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошовою забезпечення військовослужбовців, осiб рядового i начальницького складу", вiд 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осiб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" та наказів Міністра оборони України вiд 11.06.2008 №260 та вiд 07.06.2018 №260 та виплатити різницю мiж фактично отриманим та належним після перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року, позов задоволено:
- визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 01.07.2017 до 01.03.2018 грошового забезпечення із застосуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1090 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та iншим працiвникам органів прокуратури";
- зобов'язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2017 до 01.03.2018 з урахуванням приписів та періоду дії постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структyри та умов оплати працi працiвникiв органiв прокуратури", вiд 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структyри та умов грошовою забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового i начальницького складу", вiд 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового i начальницького складу та деяких iнших осiб" та наказiв Міністра оборони України вiд 11.06.2008 №260 та вiд 07.06.2018 №260 та виплатити рiзницю мiж фактично отриманим та належним пiсля перерахунку до сплати грошовим забезпеченням.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21 було повернуто особі, яка її подала.
28 квітня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі № 400/10727/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, а саме: частини восьмої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 3 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1090, а також пунктів 1, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №640/19556/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Однак скаржником не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржницею не викладено передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких обставин клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі №400/10727/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська