18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/8661/21
адміністративне провадження № К/990/15290/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 640/8661/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тринадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 09.03.2021 №19 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки»;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Київської міської прокуратури від 22.03.2021 №824к про його звільнення з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №6 міста Києва та органів прокуратури, у зв'язку з неуспішним проходженням атестації, на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.03.2021;
- поновити його на відповідній рівнозначній посаді прокурора в органах прокуратури України з 22.03.2021 в територіально-адміністративній одиниці - місто Київ, зарахувавши час вимушеного прогулу в загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Київської міської прокуратури на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22.03.2021.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
28 квітня 2023 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 640/8661/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо пріоритетності застосування норм права у подібних правовідносинах та не застосовано належну норму матеріального права - статтю 49-2 КЗпП України, застосування якої призвело би до скасування наказу про звільнення позивача, як передчасного. Проте, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 49-2 КЗпП України у подібних правовідносинах після внесення Законом № 113-ІХ змін до Закону № 1697-VІІ та КЗпП України і після рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 щодо неконституційності положень Закону № 113-IX.
Отже, зі змісту касаційної скарги Судом установлено, що скаржник одночасно вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 49-2 КЗпП України у подібних правовідносинах, а також на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 49-2 КЗпП України у подібних правовідносинах.
Суд критично оцінює такі доводи скаржника, оскільки одночасне посилання на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на те, що зміст касаційної скарги є суперечливим та взаємовиключним.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року у справі № 640/8661/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська