17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 300/3500/22
адміністративне провадження № К/990/15240/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 300/3500/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (далі - ТУ ССО), в якому просила визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО щодо не забезпечення їй гарантованого безоплатного медичного забезпечення та стягнути з відповідача на її користь повну вартість сплачених нею власних коштів витрачених на медичний огляд, проведений за направленням відповідача в сумі 4227 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
27 квітня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, позивачка покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий пункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Заявник касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності зазначення конкретної норми (норм) права та мотивованих аргументів неправильного її (їх) застосування, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржниці на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Отже, Суд відхиляє посилання позивачки на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу відкриття касаційного провадження.
Скаржниця, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу підпунктами «а, в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначаючи, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу скаржниці, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням судів попередніх інстанцій, переоцінки встановлених судами обставинам та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, позивачкою не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року у справі № 300/3500/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Н.А. Данилевич