Ухвала від 18.05.2023 по справі 420/11127/22

УХВАЛА

18 травня 2023 року

м. Київ

справа №420/11127/22

адміністративне провадження №К/990/16074/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2023 року у справі №420/11127/22 за позовом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" про визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

Управління дорожнього господарства Одеської міської ради звернулось до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати висновок Південного офісу Держаудитслужби про результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-30-002266-а від 29.07.2022 року, що проведена Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано висновок про результати моніторингу закупівлі від 29.07.2022 року № UA-2021-12-30-002266-а.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року - змінено, викладено мотивувальну частину відповідно до мотивів, наведених у вказаній постанові.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 03 травня 2023 року.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Разом з касаційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що касаційна скарга подана повторно після її повернення ухвалами Верховного Суду від 02 березня 2023 року (К/990/472/23) та від 28 березня 2023 року (К/990/8354/23), що не позбавляє права звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку. Відповідач зазначає, що не допустив зволікання з повторним поданням касаційної скарги, яка подана поштою 25 квітня 2023 року, а тому враховуючи викладене, вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити такий строк.

Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи викладене, наведені відповідачем обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.

В касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №420/693/21.

Проте, в касаційній скарзі не наведено, які саме конкретні норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, не зазначено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, а також посилаючись на вказану постанову Верховного Суду, відповідач акцентує увагу на витягах з цієї постанови, зокрема, релевантних джерелах права, які застосовано судом касаційної інстанції у конкретній справі за конкретних обставин, та не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі №420/693/21, розглянутій Верховним Судом, є подібними з урахуванням предмета правового регулювання, а також умов та періодів застосування правових норм.

Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі відповідачем також зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судового рішення відповідач вказує, що помилка судів попередніх інстанцій полягає в невірному тлумаченні положень законодавства, що регулюють питання визначення відповідності умов договору про публічну закупівлю укладеного з переможцем процедури закупівлі, змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі та, як наслідок встановлення такої невідповідності, - визнання такого договору нікчемним у розумінні вимог пункту 2 частини першої статті 43 Закону № 922. На даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вищезазначених норм права.

Тобто Південний офіс Держаудитслужби потребує зрозумілого вирішення цього питання на рівні Верховного Суду, зокрема, алгоритму встановлення самого порушення невідповідності умов договору про публічну закупівлю умовам тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі (гіпотези) та причинно- наслідкових зв'язків між порушенням вимог частини четвертої статті 41 Закону № 922 (диспозиції) та настання таких наслідків, як нікчемність договору, відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 Закону № 922 (санкції), оскільки з рішень судів попередніх інстанцій не вбачається однозначне трактування цих норм Закону № 922, що унеможливлює правильне практичне застосування відповідачем вказаних вище норм при подальшому здійсненні контрольно-ревізійних заходів.

Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338, 340 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Південного офісу Держаудитслужби про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2023 року у справі №420/11127/22 - поновити.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Південного офісу Держаудитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2023 року у справі №420/11127/22 за позовом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" про визнання протиправним та скасування висновку.

Витребувати із Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/11127/22.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська