про відмову у відкритті касаційного провадення
17 травня 2023 року
м. Київ
справа №120/2583/21-а
адміністративне провадження № К/990/17019/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року
у справі № 440/4168/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 (далі - скаржник) 05 травня 2023 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Управління) у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01 листопада 2011 року у відповідності до статті 50, частини четвертої статті 54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), в редакції, яка діяла до 28 грудня 2007 року, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, першої категорії, інваліду війни 2 групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком - основна державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія, за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, - протиправною;
- визнати відмову Управління у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 26 квітня 2019 року та з 02 липня 2019 року на підставі норм прямої дії частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та норми Конституції України, як норм прямої дії, - протиправною;
- зобов'язати Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з 02 листопада 2011 року у відповідності до статті 50, частини четвертої статті 54, 67, 71 Закону № 796-XII, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, першої категорії, інваліду війни 2 групи, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії позивача не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показник мінімальної пенсії за віком, передбаченої частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з 26 квітня 2019 року та з 02 липня 2019 року на підставі норм прямої дії частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та норми Конституції України, як норм прямої дії, врахувавши при цьому, що позивач не мав статусу військовозобов'язаного, призваного на військові збори по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому перерахунок пенсії по частині третій статті 59 Закону № 796-XII не підпадає під дію пункту 9-1 постанови КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами постанов КМУ № 851 від 15 листопада 2017 року та №543 від 26 червня 2019 року за формулою, так як позивач не виявив бажання на здійснення перерахунку пенсії за формулою;
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з врахуванням постанови КМУ № 894 від 13 липня 2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII та постанови КМУ № 1293 від 27 грудня 2005 року "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 14 липня 2004 року перерахувати державну пенсію позивачу, яку збільшити на 12% згідно постанови КМУ №894 від 13 липня 2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 796-XII та збільшити розмір державної пенсії з 01 січня 2006 року в 3,5 рази відповідно до постанови КМУ №1293 від 27 грудня 2005 року "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до моменту втрати чинності вказаних постанов КМУ, з урахуванням виплачених сум пенсій;
- визнати протиправною відмову Управління у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2020 року та з 01 січня 2021 року у відповідності до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та у відповідності до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №802/1252/18-а, у зв'язку з ростом розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня 2020 року та на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії позивачу з 02 січня 2020 року та з 02 січня 2021 року на підставі норм прямої дії частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та норми Конституції України, як норм прямої дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року вказане судове рішення залишено без змін.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду з позовом 26 березня 2021 року про перерахунок пенсії, зокрема, за періоди з 14 липня 2004 року, з 01 січня 2006 року, з 02 листопада 2011 року, з 26 квітня 2019 року, з 02 липня 2019 року, з 02 січня 2020 року та з 02 січня 2021 року. При цьому позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Суди попередніх інстанцій також зазначили, керуючись висновком Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, суди врахували, що у постанові від 09 червня 2022 року у справі справа № 1140/2132/18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Суди зауважили, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суди також звернули увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватися така виплата (з першого до першого числа). Крім того, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він розпочав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивача почала вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на його думку розмірі.
Щодо посилань скаржника на положення статті 87 Закону № 1788-ХІІ та статті 46 Закону № 1058-IV, суд апеляційної інстанції вказав, що такі є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що про обізнаність позивача про порушення свого права на виплату пенсії у належному розмірі свідчить і постанова Вінницького міського суду від 08 квітня 2015 року у справі № 127/3439/15-а, якою відмовлено позивачу в задоволенні аналогічних позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком (основної пенсії) та 75% мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії) відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції вказав про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, на підставі частини третьої та четвертої статті 123, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, а належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду позивачем не надано.
Таким чином, оскаржувані судові рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях статей 122, 123 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних судових рішень, врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, про те, що:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо».
Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо застосування статей 122, 123, 240 КАС України висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 вересня 2022 року у справі № 640/19126/19, від 16 березня 2023 року у справі № 620/6654/22 та від 04 травня 2023 року у справі №620/1585/22.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 440/4168/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді Н.В. Коваленко
Т.Г. Стрелець