18 травня 2023 рокуСправа № 300/2822/22 пров. № А/857/3666/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (суддя Главач І.А., м.Івано-Франківськ), -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ) якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80% до 70% від сум його грошового забезпечення;
зобов'язати ГУПФ перерахувати та виплатити пенсію позивачу в розмірі 80% від сум грошового забезпечення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VIII), статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), починаючи з 01.12.2019, з врахуванням проведених раніше виплат;
визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням суми індексації основного розміру пенсії відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року, позов задоволено (далі - Рішення суду).
08.02.2023 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №300/2822/22 та про накладення штрафу (далі - Заява), в якій просив: зобов'язати ГУПФ подати до суду звіт про виконання Рішення суду, а в разі невиконання Рішення суду або не наданні звіту про його виконання - накладення на керівника відповідача штрафу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а іншу - на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у задоволенні Заяви відмовлено.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив заявник, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та вимоги Заяви задовольнити.
В апеляційній скарзі вказує, що відповідач всупереч Рішенню суду здійснює виплату його пенсії з урахуванням обмеження максимальним розміром.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні Заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, про передчасність звернення ОСОБА_1 із Заявою.
Такі висновки суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Частиною другою, тринадцятою статті 14 КАС визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзацу 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на викладені норми, слід вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
При цьому аналіз норми статті 382 КАС у її системному взаємозв'язку з нормами статті 372 КАС дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Таким чином, позивач має право звернутися із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.
Проте, суд першої інстанції дійшов протилежних висновків.
Водночас зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а.
При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено такий обов'язок.
Однак, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19.
Аналіз вищевикладених норм процесуального права з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, дає суду апеляційної інстанції підстави вважати, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов:
- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;
- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;
- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:
- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,
- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов'язку.
Крім того, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення (відповідача у справі) є наслідком розгляду звіту або неподання такого звіту.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що Рішення суду виконано відповідачем.
Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.12.2019 становить 23812,98 грн до Рішення суду розмір пенсійної виплати становив 16380 грн (з обмеженням максимального розміру; а.с.13 зворот, 118). Сума з 23812,98 грн розрахована як: основний розмір пенсії з 80% грошового забезпечення становить 19844,15 грн + надбавка за проживання в гірській місцевості 3968,83 грн.
Різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 в сумі 206630,26 грн занесено в реєстр судових рішень ПФУ та буде виплачено при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету (тобто до суми пенсії 16380 грн, яка була до Рішення суду слід + 7432,98 грн (тобто суму доплати, яка буде виплачена при наявності додаткового фінансування з Державного бюджету) і вказаний розмір пенсії становить 23812,98 грн (а.с.162).
Щодо посилання заявника про те, що розмір його пенсії має становити 27146,80 грн, однак становить 23812,98 грн, то апеляційний суд зазначає, що вказане обмеження пов'язано не із не виконанням Рішення суду, а із застосуванням ГУПФ при перерахунку пенсії з 01.03.2022 обмеження максимальним розміром, яке встановлене у постанові Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), згідно пункту 2 якої, установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
І таким чином, з 19844,15 грн основний розмір пенсії позивача з 80% грошового забезпечення х 0,140 т.зв. індексація) = 2778,18 =22622,33 грн + надбавка за проживання в гірській місцевості 4524,47 грн = 27146,80 грн. Тобто 3333,82 грн, які позивач вважає, що вони недоплачені йому у зв'язку із невиконанням рішення суду в частині застосування обмеження максимальним розміром, стосуються саме обмеження, що встановлене Постановою №118 і є предметом нового спору, а не питанням не виконання Рішення суду за Заявою ОСОБА_1 (а.с.143).
З огляду на викладене, вказана ухвала підлягає зміні в частині викладу мотивів відмови у задоволенні Заяви.
Частина четверта статті 317 КАС передбачає, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні Заяви слід відмовити, однак з мотивів, що наведені у цій постанові, а не оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315-317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали суду в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний