18 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18440/22 пров. № А/857/3589/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Затолчного В.С., Качмара В.Я.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання до вчинення дій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (суддя першої інстанції Хома О.П., м. Львів)
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити частину доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації 03.06.2022.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням, вважаючи таке незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.02.2023 та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що відповідач під час виплати йому індексації грошового забезпечення, яка є доходом, виплаченим несвоєчасно, не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків їх виплати, тому права позивача на час подання вказаного позову до суду вже були порушені, а звернення до суду не було передчасним.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2019 №102 старшого сержанта ОСОБА_1 з 14.05.2021 звільнено з військової служби у запас згідно з підпунктом «а» пунктом 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 у справі № 380/120308/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Додатковим рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі № 380/120308/21 зобов'язано Військову частину ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №380/20308/21 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січень 2008 та зобов'язано Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січень 2008.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №380/20308/21 відповідачем 03.06.2022 нарахована та виплачена на картковий рахунок позивача індексація у сумі 77 527 грн 36 коп.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Разом з тим, позивач до відповідача з відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 по день фактичної виплати не звертався, відповідач у такій виплаті не відмовляв, відтак право позивача ще не було порушено відповідачем і звернення до суду з вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 по день фактичної виплати 03.06.2022 є передчасним.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив: « Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.»
Встановлено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі №380/20308/21 відповідачем 03.06.2022 нарахована та виплачена на картковий рахунок позивача індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 77 527 грн 36 коп, що підтверджується довідкою AT КБ “ПРИВАТБАНК”.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Отже, несвоєчасне нарахування індексації відбулось у зв'язку з протиправним ненарахуванням відповідачем позивачу індексації, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує індексацію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, шо компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованої індексації), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти виплачені в результаті нарахування індексації та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-ІІІ.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №159/1615/17, від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, від 16.12.2020 у справі №521/21718/16-а, від 23.12.2020 у справі № 640/7975/15-а, від 21.09.2022 у справі №816/1627/18.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки позивачу остаточно було виплачено 03.06.2022 індексацію грошового забезпечення за період за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 77 527 грн 36 коп, що не заперечується відповідачем, тому задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 01.01.2016 по 03.06.2022.
Таким чином, висновок суду попередньої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимоги не відповідає нормам матеріального права, є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, рішення суду необхідно скасувати з прийняттям нового - про задоволення позовних вимог.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 325, 328 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 03.06.2022.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар