справа № 2-а-1001/10
20 серпня 2010 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Шабельнікова С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Павліченко Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Зміївського районного суду Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова прапорщика міліції Ґедзь Сергія Івановича про оскарження постанови інспектора ДАІ про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу,
ОСОБА_1 25 травня 2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова прапорщика міліції Ґедзь С.І., в якому просить скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення від 19 травня 2010 року про накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 260 грн. 00 коп.
В позові ОСОБА_1 вказав, що 19 травня 2010 року інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова прапорщика міліції Ґедзь С.І. на підставі даних, отриманих за допомогою приладу «Беркут №0512198», складено відносно нього постанову серії АХ №181310 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
Копію постанови він отримав у місці зупинки його транспортного засобу безпосередньо від інспектора ДАІ.
Вважав, що постанова є незаконною, необґрунтованою та взагалі не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, а тому не може бути доказом в суді з наступних підстав: постанова складена на підставі даних, отриманих в зв'язку з застосуванням сумнівного приладу Беркут №0512198, не дивлячись на те, що в даний момент інспектори ДАІ мають обладнання, які в змозі в автоматичному режимі здійснювати фотозйомку автомобілів, що перевищують швидкість. При цьому не зазначено у якому режимі /автоматичному чи ручному/ інспектором ДАІ здійснювалась фіксація швидкості руху; постанова складена на підставі даних, які не підтверджуються документально письмовими доказами та показаннями свідків, не дивлячись на те, що він не визнав своєї вини у вчиненому правопорушенні. Він вказав інспектору ДАІ на те, що визначене перевищення швидкості не належить його транспортному засобу і він керував автомобілем зі швидкістю близько 40 км/год, на що інспектор ДАІ почав складати незаконну постанову. Він вказував на те, що він досить часто проїжджає дану ділянку шляху, а тому йому відоме розташування дорожніх знаків, однак інспектор ДАІ продовжував складати постанову. Також він вказав на те, що в момент фіксування швидкості руху обгін його автомобілю здійснювали два автомобілі закордонного виробництва, однак ці факти не були прийнятті інспектором ДАІ до уваги. Крім того, звернув увагу на те, що інспектором ДАІ під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто в момент виявлення правопорушення, інспектором ДАІ не роз'яснення права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що є порушенням його гарантованих йому Державою Конституційних прав. Просив задовольнити позов.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду заяву, в якій вказав, що на позовних вимогах наполягає, просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідач інспектор ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова прапорщика міліції Ґедзь С.І. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, тому суд розглядає справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 128 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Пунктом другим частини першої статті 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач (особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою ДАЇ, ОВС, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адміністративного стягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адміністративної відповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.
Статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.
Судом встановлено, що згідно постанови серії АХ 181310 від 19 травня 2010 року посадовою особою - інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Харкова прапорщиком міліції Ґедзь С.І. було накладено на позивача ОСОБА_1 штраф у розмірі 260 грн. за порушення п. 8.4 ПДР України, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: у постанові зазначається, що ОСОБА_1 19 травня 2010 року о 12 годині 08 хвилин керуючи автомобілем ДЕУ, державний знак НОМЕР_1, по пр. Гагаріна, 316 рухався зі швидкістю 68 км/год, не виконав вимогу знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год».. Швидкість вимірювалась приладом Беркут № 0512198 /а.с. 4/.
У відповідності до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, а надані докази: документи про сертифікацію та технічну відповідність приладу «Беркут» № 0512198 встановленим нормам та стандартам, яким здійснювалась фіксація адміністративних правопорушень 19 травня 2010 року в м. Харкові по просп. Гагаріна, 316 з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; належним чином посвідчену копію технічного паспорту на прилад «Беркут» № 0512198, яким здійснювалась фіксація адміністративних правопорушень 19 травня 2010 року в м. Харкові по просп. Гагаріна, 316 з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв.; копії відомчих нормативних актів, що регламентують умови та порядок застосування приладу «Беркут» (інструкції, методичні рекомендації, накази, методики та ін..); належним чином посвідчені матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1; журнал інструктажу, постову відомість, в яких зафіксовано, яким складом відділу ДАІ з обслуговування м. Харкова та АТІ ГУ МВС України в Харківській області, в який час велося чергування 19 травня 2010 року в м. Харкові по просп. Гагаріна, 316 з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., що не спростовують доводи позивача щодо незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.
Тобто доказів, які б дали змогу суду в повній мірі з'ясувати обставини справи, визначити наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, спростувати чи підтвердити пояснення позивача, відповідачем надано не було, рівно як і не було надано заперечень на позов ОСОБА_1
Наведене свідчить про те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджено вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності своїх дій, спрямованих на притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, а постанова серії АХ № 181310 від 19 травня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 254, 256, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, 70, 71, 72, 99-103, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АХ № 181310 від 19 травня 2010 року відносно ОСОБА_1 про накладення стягнення у виді штрафу у сумі 260 грн. - скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: