Справа № 320/667/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
17 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просила суд:
- визнати недійсним протокол № 51 від 18.03.2020 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині зняття капітана 3 рангу запасу ОСОБА_1 - з квартирного обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 - поновити капітана 3 рангу запасу ОСОБА_1 - на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення, в ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно загальної черги з 17.08.1999 на сім'ю зі складом 1 (одна) особа - ОСОБА_1 , 1977 року народження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням житлової комісії № 51 від 18.03.2020, її знято з квартирного обліку, проте, позивачка не погоджується з таким рішенням житлової комісії, вважаючи його протиправними та таким, що порушує її право, як особи звільненої із військової служби.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним протокол № 51 від 18.03.2020 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині зняття капітана 3 рангу запасу ОСОБА_1 - з квартирного обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 - поновити капітана 3 рангу запасу ОСОБА_1 - на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання житлове приміщення, в ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно загальної черги з 17.08.1999 на сім'ю зі складом 1 (одна) особа - ОСОБА_1 , 1977 року народження.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, неповне дослідження доказів по справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.05.2023.
У судовому засіданні позивач та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
Під час проходження військової служби, з 17.08.1999 позивачка була зарахована на квартирний облік зі складом сім'ї одна особа у в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), як особа, яка потребує поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, що підтверджується витягом з протоколу № 6 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 06.03.2007.
У зв'язку з анексією Криму, в 2014 році позивачка була переміщена для подальшого проходження військової служби до м. Одеса.
На момент передислокації, позивачка перебувала на квартирному обліку у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини від 31.03.2014 № 9/9-2998.
Після переміщення позивачка продовжила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка є правонаступником в/ч НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 з 26.09.2017 звільнена з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої (за закінченням строку контракту) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» із вислугою на військовій службі в календарному обчисленні 23 років та 1 місяць.
Після звільнення, позивачка була направлена для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3, де стала на військовий облік офіцерів запасу.
16.02.2018 рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 погоджено постанову позивачки на картирний облік згідно загальної черги з 17.08.1999 на сімю зі складом 1 особа.
Проте, рішенням № 51 від 18.03.2020 житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачку знято з квартирного обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що підставою для прийняття відповідачем рішення про зняття позивача з квартирного обліку слугували факти, що не є правовою підставою для прийняття такого рішення. Враховуючи те, що на час звільнення у запас позивачка мав стаж військової служби понад 20 років, та була зарахована на облік ще з 17.09.1999, звільнена з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, а тому, відсутні підстави для зняття останньої з квартирного обліку.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, адже судом не було надано можливості скористатися правом на надання відзиву на позовну заяву, оскільки 25.02.2022 були знищені всі документи, в тому, числі, що зберігались в службі діловодства ІНФОРМАЦІЯ_2 , до того ж, відсутня ухвала суду про відкриття провадження у справі, перевірити чи взагалі надходили матеріали справи не є можливим. Також, апелянт наголошує на тому, що позивачем до суду було надано лише частину документів, які мають значення для справи. Апелянт вказує на те, що після поновлення документів та перевірки справ було виявлено, що облікова справа позивача оформлена неналежним чином, а при зарахуванні на квартирний облік позивача, дії житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 у 2018 році були неправомірними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систем у їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Так, на виконання приписів вищевказаної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок № 1081).
За змістом п. 3 Порядку, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
У свою чергу, згідно п. 24 Порядку, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Також, за п. 9 ст. 12 Закону № 2011-XII, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Аналогічні ж приписи закріплені й в п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
При цьому, важливим є те, що дія п. 9 ст. 12 Закону № 2011-XII, безпосередньо пов'язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.
Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виснував, що Порядок не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках, водночас, це не може давати підстави для зловживання Комісією наданим правом, з урахуванням того, що інші випадки мають бути чітко передбачені чинним законодавством.
Згідно норм пункту 24 Порядку № 1081, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач під час проходження військової служби рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.12.2018 зарахована на квартирний облік згідно загальної черги з 17.08.1999 на сімю зі складом 1 особа, при цьому, за пунктом 3 Порядку, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що з 26.09.2017 позивач звільнена із військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, та з 30.09.2017 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а на момент звільнення позивачки зі служби, її вислуга років у Збройних Силах України становила: календарна - 23 років 01 місяць.
Водночас, рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 51 від 18.03.2020, позивачку було знято з квартирного обліку, у зв'язку з відсутньою інформації в наказі начальника Контактного пункту ВМС ЗСУ № 137 від 30.09.2017 про перебування на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов; у зв'язку з тим, що позивачка не перебувала на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби та у зв'язку з відсутньою реєстрацією в даному населеному пункті.
Однак, як правильно наголосив суд першої інстанції, з посиланням на пункт 30 Порядку № 1081, в даному випадку, підстави, наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні, не є тими, з якими законодавство пов'язує зняття особи з квартирного обліку. Таким чином, враховуючи те, що на час звільнення у запас позивач мала стаж військової служби понад 20 років, та була зарахована на облік ще з 17.09.1999, звільнена з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту, а тому, відсутні достатні та передбачені законом підстави для зняття останньої з квартирного обліку.
Слід наголосити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Тож, з урахуванням того, що позивач ще з 1999 року перебуває на квартирному обліку, а рішенням житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з 16.12.2018 зарахована на квартирний облік згідно загальної черги, колегія суддів вважає, що відповідач, з посиланням на те, що позивачем не було виконано всіх вимог законодавства для постановлення на квартирний обілк та на те, що житлова комісія не мала підстав для постановлення позивача на квартирний облік, помилково намагається виправити власні помилки, шляхом позбавлення права позивача на отримання житла, не даючи можливості виправити недоліки у документації (у разі їх наявності), що не узгоджується з принципом правової визначеності.
Щодо доводів апелянта на неможливість надання відзиву на позовну заяву у суді першої інстанції під час розгляду спору через введення в Україні воєнного стану та знищенням всіх документів, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального првава та не обмежував сторін у надання до суду процесуальних документів, здійснивши повідомлення сторін про відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 17.05.2023.