Справа № 640/33767/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
17 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 06 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачувати пенсію з урахуванням до страхового стажу період роботи з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року.
Позивач зазначив, що період роботи з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року, є періодом роботи у Державному проектному інституті "ДОНГІПРОШАХТ", і крім запису у трудовій книжці позивачем також надано копію довідки від 12.08.2021 р. № 01-97, копію наказу № 216-к від 02.10.1989 р., копію наказу № 166-к від 09.08.1985 р., копію наказу від 04.04.2016 р. № 86-к, копію довідки № 37 на підтвердження факту роботи на вказаному підприємстві. Позивач вважає, що вказані документи мають бути враховані відповідачем, незважаючи на те, що видані на непідконтрольній території, оскільки іншого способу отримання необхідних довідок не існує.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 06 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачувати пенсію з урахуванням до страхового стажу період роботи з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 17.05.2023.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 29.06.2021 р. № 3003-5000371325), зареєстрований у АДРЕСА_1 .
06.07.2021 р. ОСОБА_1 подав до Відділу обслуговування громадян № 3 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, листами від 16.07.2021 р. за № 2600-0206-8/115575, 30.07.2021 р. за № 2600-0206-8/122099 та від 04.11.2021 р. та за № 29261-29567/Ш-02/8-2600/21, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про те, що відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж складає 25 років 11 місяців 16 днів (при необхідних 28 роках). Період роботи з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року не зараховано до загального страхового стажу, оскільки в трудовій книжці слабкий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення, тому його неможливо ідентифікувати. Для його ідентифікації необхідно надати уточнюючу довідку про періоди роботи, видану підприємством на підставі первинних документів за час виконання документів.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачу відмовлено у зарахуванні спірного періоду трудового стажу, оскільки в записі трудової книжки позивача слабкий відтиск печатки підприємства. Разом з тим, самі записи про періоди роботи не містять виправлень. Так, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому, її не належне ведення чи проставлення слабкого відтиску печатки не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, адже відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи до загального стажу, оскільки у трудовій книжці позивача слабкий відбиток печатки, що засвідчує запис про звільнення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі по тексту також Закон № 1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За визначенням, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, пунктом 3 Порядку, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тож, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Варто зазначити, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п ) «Про трудові книжки працівників», та прийнятою відповідно до зазначеної постанови Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110. Відповідно до п.п.1.1 Інструкції № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться (п.2.2 Інструкції). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до змісту п.2.4. Інструкції № 110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За пунктом 2.27, визначено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п.4.1 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301, передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тому, судом першої інстанції було досліджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, для призначення пенсії за віком йому необхідно підтвердження страхового стажу 28 років. Згідно з матеріалами справи позивачу згідно з поданими ним документами враховано загальний страховий стаж 25 років 11 місяців 16 днів, проте не було враховано період роботи з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року, що становить більше 4 років, і у випадку зарахування цього періоду страховий стаж позивача є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
Так, у даному випадку, в трудовій книжці позивача міститься записи за № 13-15 щодо працевлаштування у Інституті "ДОНГІПРОШАХТ", зокрема, записи про прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з посиланням на реквізити відповідних наказів. У трудовій книжці позивача відсутня печатка вказаного підприємства на записі про звільнення, що і стало підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи, оскільки згідно з п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом від 29.07.1993 № 58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Вказане положення відповідає п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 р. №162 (чинної з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року) при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородах та заохоченнях, занесені до трудової книжки під час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або відділу кадрів.
Варто наголосити на тому, що у трудовій книжці міститься запис про заохочення (арк. 22), внесений на підставі наказу Інституту "ДОНГІПРОШАХТ", який такою печаткою завірений.
Тобто, як правильно виснував суд першої інстанції, підстави для висновку про несправжність записів за № 13-15 щодо працевлаштування на вказаному підприємстві у відповідача були відсутні, тоді як відсутність печатки за записі № 15 може розцінюватись, як недолік в оформленні, який не жодним чином не ставить під сумнів стаж позивача на підприємстві.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даній справі сам факт відсутності печатки підприємства на записі про звільнення не може вважатися неправильним або неточним записом, або його відсутністю, тому, підстави для доведення трудового стажу за період роботи з 12 серпня 1985 року по 02 жовтня 1989 року для позивача відсутні, а наявних відомостей трудової книжки достатньо для зарахування вказаного періоду до трудового стажу та, відповідно, для визнання наявності у позивача 28 років страхового стажу для призначення йому пенсії за віком. Працівник не може відповідати за правильність і повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. У свою чергу, неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Окрім того, у даних правовідносинах, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.
Також, крім запису у трудовій книжці позивачем також надано пенсійному органу копію довідки від 12.08.2021 р. № 01-97, копію наказу № 216-к від 02.10.1989 р., копію наказу № 166-к від 09.08.1985 р., копію наказу від 04.04.2016 р. № 86-к, копію довідки № 37 на підтвердження факту роботи на вказаному підприємстві. Позивач вважає, що вказані документи мають бути враховані відповідачем, незважаючи на те, що видані на непідконтрольній території, оскільки іншого способу отримання необхідних довідок не існує.
Отже, отримати та надати відповідачу іншу уточнюючу довідку у позивач немає можливості, а позивачем було вчинені всі необхідні та залежні від нього дії щодо підтвердження даного періоду роботи, при цьому, жодним чином не визнаючи окупаційну адміністрацію, видана довідка містить у собі лише архівні дані, період роботи позивача не охоплений періодом окупації.
Враховуючи вище викладене, а також те, що трудовою книжкою позивача підтверджено відповідний період роботи, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи до загального трудового стажу позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстави, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні, є необґрунтованими та правильно відхилені судом першої інстанції під час розгляду даного спору, тож, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко