Справа № 320/13561/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
17 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 р. у справі за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася арбітражна керуюча ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС України в Київській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення № 0056380410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 жовтня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом було неправомірно нараховано штраф та пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачка сплачувала єдиний внесок завчасно та в більших розмірах, що підтверджується копіями банківських документів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 р. адміністративний позив задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0056380410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 13 жовтня 2020 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 17.05.2023.
20.03.2023, під № 13334 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Також, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про заміну сторони відповідача його правонаступником, а саме, з ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) на ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ ВП 44096797). Розглянувши дане клопотання, покладені в його основу обґрунтування, беручи до уваги норми ст. 52 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення та заміну відповідача його правонаступником, а саме, з ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) на ГУ ДПС у Київській області (ЄДРПОУ ВП 44096797).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 - здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відповідно до свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 44, виданого Міністерством юстиції України 08.02.2013.
ОСОБА_1 сплатила єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців за IV квартал 2018 року (2460,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням від 29.10.2018 року № 37; за ІІ квартал 2019 року (1650,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням від 09.04.2019 року; за ІІІ квартал 2019 року (2754,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 23.09.2019 року; за 4 квартал 2019 року (2752,00 грн), що підтверджується заявою на договірне списання та меморіальним ордером від 17.01.2020.
13 жовтня 2020 року уповноваженою особою відповідача винесено рішення № 0056380410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску), відповідно до якого, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 901,88 грн за період з 20.07.2019 до 17.01.2020 та нараховано пеню у розмірі 347,20 грн (0,1% суми недоїмки), загальна сума - 1249,08 грн.
19 жовтня 2020 року Позивачка звернулася до Державної фіскальної служби України зі скаргою на оскаржуване рішення та просила його скасувати.
Проте, рішенням про результати розгляду скарги від 12.11.2020 № 32348/6/99-00-06-03-01-06, Державна фіскальна служба України оскаржуване рішення залишила без змін, а скаргу позивачки без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаного рішення, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у позивачки була відсутня заборгованість по сплаті єдиного внеску, а тому відповідачем неправомірно нарахована пеня, оскільки протягом 2019 року, а саме періоду, за який застосовано штраф та пеня: 20.07.2019 до 17.01.2020, позивачка вчасно сплачувала єдиний внесок, що підтверджується банківським документами, а інформація з інтегрованої картки платника податків не відповідає банківським документам.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, та не враховано, що позивачці винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного внеску, що підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника податків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до норм підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до норм пункту 2 частини першої статті 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 7 Закону, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону).
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма статті 9 Закону). У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (частина десята статті 9 Закону). У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону). На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону).
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачка наголошувавла, що єдиний внесок перераховано у повному обсязі та у строки, визначені Законом, натомість, відповідач вказував, що за позивачкою, станом на 30.12.2020, рахується борг по сплаті єдиного внеску, на який відповідно до вимог Закону нараховано пеню та штрафні санкції.
З аналізу вимог пункту 5 частини першої статті 1 Закону, пункту 2 частини першої статті 7 Закону, частини п'ятої статті 8 Закону, частин восьмої, дев'ятої та десятої статті 9 Закону, частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону слідує, що, для арбітражного керуючого, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. При цьому, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотки вказаного мінімального страхового внеску за місяць. Строк сплати єдиного внеску - до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Днем сплати єдиного внеску вважається день списання, зокрема, банком суми платежу з рахунку платника єдиного внеску. При цьому, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, зокрема, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема інтегрованої картки платника, переплата єдиного внеску Позивачки станом на 31.12 2018 року становила 4060,83 грн. При цьому, з урахуванням вимог частини п'ятої статті 8 та частини восьмої статті 9 Закону Позивачка мала сплатити до 21 січня 2019 року єдиний внесок, який відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» становив 2458,18 грн (3723,00 грн (мінімальна заробітна плата на 2018 рік)*22% (відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону) / 3 (квартал поділяється на 3 місяці). З урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України», розмір щоквартального єдиного внеску у 2019 році становив 2754,18 грн (4173,00 грн (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2019) * 22% (відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону) / 3 (квартал поділяється на 3 місяці).
У зв'язку із наявністю переплати у розмірі 4060,83 грн., позивачка не сплачувала єдиний внесок за І квартал 2019 року. При цьому, як було зазначено вище, позивачка мала сплатити єдиний внесок на ІV квартал 2018 року. В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення № 37 від 29 жовтня 2019 року, яке підтверджує те, що позивачка сплатила єдиний внесок на ІV квартал 2018 року, оскільки 29 жовтня 2018 року банком було проведено операцію на суму 2460,00 грн. з призначенням платежу: «… ОСОБА_1 ЄСВ Для фіз. ос. - підп., у т.ч. які обр. сист. оподатк. та осіб, які пров. незал. д-ть, за жовт-груде 2018 р., без ПДВ».
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків, через несплату відповідної суми єдиного внеску за ІУ квартал 2018 року, а також наявністю переплати станом на 31.12.2018, податковий орган зарахував єдиний внесок позивачки за ІУ квартал 2018 року, шляхом вирахування із залишку станом на 31.12.2018. За ІІ квартал 2019 року позивачка сплатила 1650,00 грн єдиного внеску, що підтверджується платіжним дорученням від 09.04.2019. За ІІІ квартал 2019 року позивачка сплатила 2754,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 23.09.2019 року. За 4 квартал 2019 року позивачка сплатила 2752,00 грн, що підтверджується заявою на договірне списання та меморіальним ордером від 17.01.2020 року.
У зв'язку із вищенаведеним, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що станом на 31.12.2018, переплата позивачкою єдиного внеску становила не 4060,83 грн. (як зазначає відповідач), а 6520,83 грн (на 2460,00 грн більше за рахунок додаткової сплати єдиного внеску за ІУ квартал 2018 року). Позивачка станом на вказану дату оплатила єдиний внесок за попередній період - за ІV квартал 2018 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач 21.01.2019 зарахував 2457,18 грн єдиного внеску за вказаний вище період. Таким чином, станом на початок ІІ кварталу 2019 року (до оплати позивачкою 09.04.2019 єдиного внеску) переплата позивача по єдиному внеску становила не 1603,65 грн., а на 2460,00 грн більше (4063,65 грн).
Позивачка за ІІ квартал 2019 року 09.04.2019 сплатила 1650,00 грн єдиного внеску. Таким чином, на початок ІІІ кварталу 2019 року (станом на 19.07.2019 року) становила 2959,47 грн. (4063,65 грн + 1650,00 грн - 2754,18 грн). На час сплати єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року (20.07.2019 року), позивачка повинна була сплатити 2457,18 грн. При цьому, залишок переплати на вказану дату становив достатню суму для цього - 2959,47 грн.
Таким чином, станом на 20.07.2019, недоїмка була відсутня, оскільки 2754,18 грн (необхідно було сплатити), а залишок становив 2959,47 грн., що є достатнім для сплати єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року. При цьому, в інтегрованій картці платника податків неправильно зазначено залишок 499,47 грн. Крім того, позивачка сплатила 2754,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 23.09.2019, вказавши період оплати єдиного внеску - «ІІІ квартал 2019 року».
Отже, суд першої інстанції правомірно встановив, що у позивачки була відсутня заборгованість по сплаті єдиного внеску, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем було неправомірно нарахована пеня.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка за ІV квартал 2019 року сплатила 17.01.2020 року 2752,00 грн, що підтверджується заявою на договірне списання та меморіальним ордером. Інформація з інтегрованої картки платника податків про те, що у Позивачки існувала заборгованість по сплаті єдиного внеску: з 22.10.2019 року (дати настання наступного періоду оплати єдиного внеску) до 17.01.2020 року (дата оплати позивачкою єдиного внеску у сумі 2752,00 грн), є помилковою, а тому неправомірно відповідачем було нараховано пеню 198,36 грн. та відповідно штраф.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для висновку про те, що податковий орган неправомірно виніс оскаржуване рішення, позаяк, протягом 2019 року, а саме періоду, за який застосовано штраф та пеня: 20.07.2019 до 17.01.2020, позивачка вчасно сплачувала єдиний внесок, що підтверджується банківським документами (платіжними дорученнями), а інформація з інтегрованої картки платника податків не відповідає банківським документам.
При цьому, строна відповідача так і не може навести обставини, у чому полягає порушення зі сторони позивача, з урахуванням прослідковування руху коштів та дат оплати позивачем ЄСВ за банківськими документами.
Тож, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, адже апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального/процесуального права, жодним чином не вказує на обставини та факти, які на це вказують.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко