Справа № 320/8609/21
16 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Лічевецького І.О.
за участю секретаря Мельник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяви Національної поліції України про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі № 320/8609/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа - Головне управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд:
1. Визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття наказ Національної поліції України від 30.06.2021 № 807 о/с в частині призначення полковника поліції ОСОБА_1 (0034667) заступником начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, у порядку переведення, звільнивши з посади заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України.
2. Поновити полковника поліції ОСОБА_1 (0034667) на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України, з 30.06.2021.
3. Стягнути з Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108578, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) на користь позивача ОСОБА_1 , середнє грошове забезпечення в розмірі, передбаченому згідно штатного розпису для посади заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України, у період з 30.06.2021 по день ухвалення судового рішення в цій справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки внаслідок незаконного переведення позивача було звільнено з посади заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України, то таке звільнення також є незаконним, порушує його право на проходження публічної служби, яке має бути поновлено у заявлений позивачем спосіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року скасовано, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття наказ Національної поліції України від 30.06.2021 № 807 о/с в частині призначення підполковника поліції ОСОБА_1 заступником начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, у порядку переведення, звільнивши з посади заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України.
Поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України, з 30.06.2021 року.
Стягнуто з Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108578, адреса: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року по 22 листопада 2022 року, з урахуванням різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в сумі 350 342,71 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України та стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць, в сумі 23 654,55 грн.
12 грудня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Національної поліції України про роз'яснення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі № 320/8609/21, в якій відповідач просить роз'яснити виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року щодо поновлення переведеного поліцейського ОСОБА_1 на посаді в Департаменті оперативної підтримки Національної поліції України з 30.06.2021, посаді, яку він займав до видання наказів ГУНП в Київській області від 08.10.2021 №451 та №264/0/с.
Крім того, у вищевказаній заяві Національна поліція України зазначає, що існує значна імовірність неправильного виконання рішення про поновлення на посаді в поліції без поновлення на службі, тому для вірного виконання рішення суду просять роз'яснити чи потребує ОСОБА_1 поновлення на посаді в Департаменті оперативної підтримки Національної поліції України в результаті скасування судом наказу НПУ від 30.06.2021 № 807о/с про його переведення з одночасним поновленням ОСОБА_1 на службу в поліцію.
Також, 20 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Національної поліції України про роз'яснення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі № 320/8609/21, в якій відповідач просить роз'яснити виконання судового рішення в частині здійснення виплати суми за час вимушеного прогулу.
У вищевказаній заяві Національна поліція України просить суд роз'яснити чи підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.06.2021 року по 22.11.2022 року, з урахуванням різниці в заробітку нижчеоплачуваної роботи, в сумі 350342,71 грн, що стягнене з НПУ постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 на користь ОСОБА_1 , оподаткуванню ПДФО з подальшою його компенсацією на підставі Порядку № 44.
Розглянувши подані заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно ч. 2 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Зі змісту наведених законодавчих приписів випливає, що роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Наведене свідчить про те, що оцінка поняття про незрозумілість судового рішення заявника повинна узгоджуватися зі вимогами статті 254КАС України.
Як зазначено в п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення" в адміністративній справі, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Відтак, очевидним є те, що суд може роз'яснити рішення, яке підлягає виконанню та подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду України від 16.07.2016 у справі № 826/16796/14 (21-452іп16), що постановлена за результатами розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, у якій заявник зазначив, що йому незрозумілий зміст мотивувальної частини постанови, що може викликати труднощі у виконанні судового рішення. У вказаній ухвалі Верховного Суду України зазначено, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Так, зі змісту мотивувальної та резолютивної частини постанови суду від 22.11.2022 року вбачається, що відповідне формулювання резолютивної частини постанови, обґрунтування якої наведено в її мотивувальній частині, свідчить про її зрозумілість та неможливість неоднозначного тлумачення способу її виконання.
Водночас, Національна поліція України у заяві (від 12.12.2022 року) про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року, просить роз'яснити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року щодо поновлення переведеного поліцейського ОСОБА_1 на посаді в Департаменті оперативної підтримки національної поліції України з 30.06.2021, посаді, яку він займав до видання наказів ГУНП в Київській області від 08.10.2021 № 451 та 264о/с.
Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до вимог пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню негайно з часу його оголошення в судовому засідання, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 280/360/19.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок підготовки та реалізації незаконного наказу НПУ від 30.06.2021 № 807о/с відбулося порушення норм Закону, що врегульовує правову підставу та процедуру переведення підполковника поліції ОСОБА_1 , що потягло за собою звільненням зі служби в центральному органі управління поліції, у якому обіймав посаду заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки, та переведення на іншу роботу, до іншого органу поліції і в іншу місцевість, тому зазначений наказ - визнано протиправним та скасовано з моменту його прийняття.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 13, статей 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції. Зазначені державні органи, утворені як окремі юридичні особи публічного права.
Таким чином, внаслідок незаконного переведення, з вини Національної поліції України, з незалежних від підполковника поліції ОСОБА_1 причин, відбулося фактичне звільнення із органу поліції - Національної поліції України.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Абзацом 7 статті 5-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового та начальницького складу підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Пунктом 9.2 постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а наголошено на необхідності застосування принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. Верховний Суд зазначає, що особа, реалізуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.
Таким чином, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Водночас, чинне законодавство не ставить поновлення працівника на попередній роботі, як спосіб захисту порушених його трудових прав, у залежність від того, чи продовжував працівник трудові функції або їх припинив, незалежно від причини такого припинення, на роботі, на яку він був незаконно переведений з незалежних від нього причин.
Отже, поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу 3-го управління Департаменту оперативної підтримки Національної поліції України нерозривно пов'язано з поновленням на службі в поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві (від 20.03.2023 року) про роз'яснення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі № 320/8609/21, Національна поліція України просила роз'яснити виконання судового рішення в частині здійснення виплати суми за час вимушеного прогулу, а саме - чи підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.06.2021 року по 22.11.2022 року, з урахуванням різниці в заробітку нижчеоплачуваної роботи, в сумі 350342,71 грн, що стягнене з НПУ постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 на користь ОСОБА_1 , оподаткуванню ПДФО з подальшою його компенсацією на підставі Порядку № 44.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року наказ Національної поліції України від 30 червня 2021 року № 807о/с про переведення ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано з моменту його прийняття. Вказана постанова суду, набрала законної сили з дати її прийняття.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року у даній справі відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Національної поліції України. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року залишена без змін.
Відповідно до статей 13, 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції. Зазначені державні органи, утворені як окремі юридичні особи публічного права.
Таким чином, внаслідок незаконного переведення позивача із центрального органу управління поліцією - Національної поліції України до іншого територіального органу поліції, відбулося фактичне та юридичне звільнення з роботи позивача з незалежних від нього причин.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Колегія суддів звертає увагу, що у період вимушеного прогулу позивач вважається таким, що має статус поліцейського.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначила, що при виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тому вважається такою, що весь час перебувала в трудових відносинах.
Водночас, поновлення працівника на попередній роботі, як спосіб захисту порушених його трудових прав, не ставиться у залежність від того, чи продовжував працівник трудові функції або їх припинив на роботі на яку він був незаконно переведений з незалежних від нього причин.
Зокрема, у справі щодо оскарження переведення поліцейського на іншу роботу та місцевість, де поліцейського на час ухвалення касаційною інстанцією судового рішення було звільнено зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, Верховний Суд у постанові від 23 червня 2021 року (справа № 240/14986/20) за результатами розгляду касаційної скарги позивача до ГУНП в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, як спосіб захисту порушених трудових прав позивача, задовольнив позовні вимоги, у тому числі, поновив звільненого поліцейського на посаді.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20 Верховний Суд зазначив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. Відтак, весь тягар відповідальності та обов'язок відновлення порушених умов праці ОСОБА_1 законом покладено на Національну поліцію України.
Отже, поновлення позивача на роботі в центральному апараті Національної поліції України нерозривно пов'язано з поновленням позивача на службі в поліції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 зазначила, що при виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тому вважається такою, що весь час перебувала в трудових відносинах.
Таким чином, у Національної поліції України виник обов'язок відновити порушенні права позивача на оплату праці, як поліцейського, за період вимушеного прогулу.
Отже, позивач за час вимушеного прогулу вважається таким, що має статус поліцейського, що нерозривно пов'язано з виплатою на його користь грошового забезпечення з 30 червня 2021 року по 22 листопада 2022 року, у розмірі, встановленому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (справа № 320/8609/21), з подальшим оподаткуванням ПДФО і його компенсації, на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року№ 44.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що нормами статті 254 КАС України передбачено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
У разі незгоди з законністю судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення до суду вищої інстанції.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення рішення, оскільки незрозумілості рішення, які можуть впливати на його виконання, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 248, 254, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
У задоволенні заяв Національної поліції України про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 року у справі № 320/8609/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, третя особа - Головне управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
І.О. Лічевецький
Повний текст ухвали складено « 18» травня 2023 року.