Справа № 640/22198/20 Суддя першої інстанції: Донець В.А.
17 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Пилипенко О.Є.,
секретаря Височанської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язання призначити таку пенсію з 02.03.2020 із зарахуванням до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) періоду роботи з 13.09.1988 по 01.02.1999.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано до його страхового стажу період роботи з 13.09.1988 по 01.02.1999 на підприємстві Черкаська пересувна механізована колона Облспоживспілки, який підтверджується архівною довідкою від 23.09.2019 №18961-01-21, на посаді водія вантажного автомобіля, яка входить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці. Досяг 55 років, має загальний трудовий стаж понад 30 років, стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту та водія великовагового автомобіля, зайнятого у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв - 18 років 09 місяців 25 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції надана помилкова правова оцінка спірним правовідносинам.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 02.03.2020 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 статті 114 Закону №1058-IV. До вказаної заяви додано трудову книжку, диплом, довідку про навчання, військовий квиток, пільгову довідку від 20.06.2016 №ок-20, довідки про зарплату, довідку про підтвердження пільгового стажу від 27.01.2020 №10/01, особову картку, накази особового складу, архівну довідку від 23.09.2019 №18961-01-21.
За результатами розгляду зазначеної вище заяви відповідач листом від 17.03.2020 №2600-0314-/37138 відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного страхового стажу за вислугу років (12 років 6 місяців) та зазначив, що трудовий стаж позивача складає 33 роки 08 місяців 07 днів, з яких водієм міського пасажирського транспорту - 08 років 05 місяців 01 день. Період роботи відповідно до довідки від 23.09.2019 №18961-01-21 з 13.09.1988 по 01.02.1999, коли позивач працював на посаді водія вантажного автомобіля КАМАЗ, не зараховано до стажу у вислугу років, оскільки не підтверджено роботу у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв (за Списком №1 та/або Списком №2).
Уважаючи протиправними такі дії (рішення) відповідача, а свої права порушеними позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявний у ОСОБА_1 стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, менший, ніж визначено пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (12 років 6 місяців), водночас останнім не доведено віднесення робочого місця, займаного ним в період з 13.09.1988 по 01.02.1999, до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною 1 статті 114 Закону 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Колегія суддів звертає увагу, що спірним питанням у межах справи, що розглядається, є врахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 13.09.1988 по 01.02.1999 на посаді водія вантажного автомобіля КАМАЗ через не підтвердження роботи у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв (за Списком №1 або/та Списком №2).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 затверджений Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок №442).
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Оцінка умов праці під час атестації робочих місць проводиться з метою встановлення класів (ступенів) шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених МОЗ.
Комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку №442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі №592/7130/17.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років. Цей порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком.
Підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які утворюються при головних управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі №227/4273/16-а зазначив, що за змістом зазначених норм убачається, що необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років необхідно лише у тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача вбачається, що в ній відсутній запис щодо роботи останнього з 13.09.1988 по 01.02.1999 на підприємстві Черкаська пересувна механізована колона Облспоживспілки на посаді водія вантажного автомобіля, зайнятого у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
При цьому на підтвердження вказаного стажу роботи ОСОБА_1 надав архівну довідку від 23.09.2019 №18961-01-21, відповідно до якої документами Черкаського будівельно-монтажного управління Облспоживспілки, з 1980 року перейменованого у Черкаську пересувну механізовану колону Облспоживспілки, які зберігаються в архівному відділі, встановлено, що позивач працював на підприємстві: наказом (розпорядження) від 13.09.1988 №221-к ОСОБА_1 , бетонник 3 розряду, переведений водієм вантажного автомобіля Камаз, 2 класу на дільницю механізації з 13.09.1988; наказом (розпорядженням) від 01.02.1999 №4-к, позивач, водій 1 класу дільниці механізації звільнений за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з 01.02.1999.
Крім цього зазначено, що накази про відпустки за 1988-1999 роки, табелі робочого часу, особові картки, картки умов праці, книги обліку роботи працівників у шкідливих умовах праці за 1985-1999 роки до архіву не надходили.
Наказами від 18.08.1994 №115 «Про атестацію робочих місць у ПМК» та від 28.12.1995 №126 «Про підсумки атестації робочих місць» було затверджено «Перелік робочих місць, професій працівникам, яких підтверджене право на пільги і компенсації передбачені законодавством», яким, зокрема, атестовано посаду «водій Камаза». Водночас указані документи не містять відомостей про визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах, складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників, зокрема, і щодо посади «водій Камаза», так як і відсутні дані за результатами проведеної атестації щодо віднесення посади «водій Камаза» до Списку №1 або Списку №2. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані документи підтверджують факт перебування позивача на посаді «водій Камаза», однак відсутні дані щодо віднесення такого робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці.
Зважаючи на викладене, наявний у ОСОБА_1 стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, менший, ніж визначено пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (12 років 6 місяців), що обумовлює правомірність висновків відповідача про відсутність підстав для призначення такої пенсії.
Ураховуючи вищезазначене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Т.Р. Вівдиченко
О.Є. Пилипенко