Справа № 420/4486/23
18 травня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за грудень 2022 року та січень 2023 року, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за грудень 2022 року в сумі 48 932,26 грн. та за січень 2023 року в сумі 68 950,00 гривень.
Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що позивачу за грудень 2022 та січень 2023 року додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. на місяць виплачена, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Однак, як вказав представник позивача, відповідно до бойових розпоряджень по НОМЕР_2 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса з 01 грудня по 31 грудня 2022 року, з 01 по 31 січня 2023 року, позивач щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування Об'єднаних сил у східній частині Донецького операційного району. Начальником головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковником ОСОБА_2 керівнику відповідача подано рапорти (вх. №27р від 02.01.2023 та вх. №1821р від 03.02.23) з клопотанням про виплату додаткової винагороди (збільшеної додаткової винагороди) за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у розмірі по 70 000 грн на місяць на одного військовослужбовця, пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема позивачу за 31 добу в грудні 2022 року та за 31 добу у січні 2023 року та, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, керівник відповідача зобов'язаний був видати наказ про виплату позивачу збільшеної додаткової винагороди у розмірі по 70 000 гривень пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року та січні 2023 року. Тобто, як вказав представник позивача, за 31 добу грудня 2022 року та 31 добу січня 2023 року відповідач повинен був нарахувати по 70 000 гривень, однак 27.01.2023 відповідачем, відповідно до наказу по 3 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса №13-ОС від 08.01.23 «Про виплату грошового забезпечення», було виплачено лише 20017,74 грн., що відповідає лише 9 добам проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року. При цьому, за січень 2023 року, відповідачем наказ, щодо нарахування та виплату позивачу збільшення додаткової винагороди до 70 000 грн., не видавався, відповідно така винагорода не нараховувалась і не виплачувалась. Таким чином, як вказав представник позивача, відповідачем не нараховано та не виплачено збільшення додаткової винагороди позивачу за 22 доби грудня 2022 року, що становить 48932,26 гривень. (Розрахунок: 31-9=22 доби; 70000:31х22=49677,41 грн., а з вирахуванням 1,5% військового збору 745,16 грн. становить - 48932,26 грн). Також, відповідачем не нараховано та не виплачено збільшення додаткової винагороди позивачу за 31 добу січня 2023 року, в сумі 70000 гривень, що з урахуванням сплати податків і зборів становить 68950,00 гривень. Представник позивача, посилаючись на положення Постанови КМУ №168 та те, що оскільки позивач, відповідно до бойових розпоряджень по НОМЕР_2 прикордонному загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса з 01 по 31 грудня 2022 року, з 01 по 31 січня 2023 року, щоденно приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування Об'єднаних сил у східній частині Донецького операційного району, що підтверджується рапортами начальника головного оперативно-розшукового відділу прикордонного загону полковника ОСОБА_2 вх. №27р від 02.01.23, та вх. №1821р від 03.02.23, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу збільшення додаткової винагороди до 70000 грн., пропорційно кількості діб проходження служби та виконання, завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року та січні 2023 року, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
27.03.2023 до суду від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що на виконання пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (наказ 628 АГ), який набирає чинності та застосовується з 01.12.2022 (цей наказ застосовувався за період грудень 2022 року - січень 2023 року). Кабінет Міністрів України, як суб'єкт, якому надано повноваження прийняття нормативно-правових актів, безпосередньо зазначив про те, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, мали визначатися керівниками відповідних міністерств та державних органів з 24 лютого 2022 року. Саме тому, як вказав відповідач, наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який видано на виконання вимог постанови №168, підлягав обов'язковому виконанню всіма підрозділами Державної прикордонної служби України та розповсюджував свою дію на всіх її військовослужбовців з 01 грудня 2022 року до моменту втрати чинності на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 5 лютого 2023 року № 88-АГ «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України». Також, на час розгляду справи не визнавались незаконними або такими, що не відповідають Конституції України, ні пункт 2-1 постанови від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», ні пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», ні наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168», який вже був виданий станом на момент спірних правовідносин. Відповідач вказав, що подання окремого рапорту №27р від 02 січня 2023 року та рапорту №1821р від 03 лютого 2023 року начальником підрозділу та наявність бойових розпоряджень не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах, оскільки у журналі бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником. Відповідач вказав, що відповідно до наказу начальника прикордонного загону від 08.01.2023 №13-ОС «Про виплату додаткової винагороди» позивачу нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода пропорційно дням вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником, яке зафіксоване в Журналі бойових дій за період з 03- 04.12.2022, 06.12.2022, 13.12.2022, 17.12.2022, 22-23.12.2022, 25.12.2022, 31.12.2022. Таким чином, як вважає відповідач, враховуючи, що позивачем за 22 дні грудня 2022 року та за січень 2023 року безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не здійснювалась, відповідно правових підстав для нарахування додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень, не вбачається. Додатково відповідач звернув увагу, що відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районні проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами) є територіальною громадою, яка розташована в районні проведення воєнних (бойових) дій або яка перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). При цьому, наявність Луганської та Донецької областей у Переліку №75 не надає позивачу права на отримання додаткової винагороди в розмірі 70000 гривень щомісячно. Також, відповідач зазначив, що відповідно до наказів Головнокомандуючого ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №1 від 02.01.2023 (грудень), №26 від 02.02.2023 (зі змінами від 14.02.23 №35) Луганська та Донецька область у період з грудня 2022 року по січень 2023 року входять до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій та у деяких бойових розпорядженнях не зазначені населені пункти. Разом з тим, як зазначив відповідач, бойові розпорядження вказані у наказі начальника прикордонного загону від 08.01.2023 №13-ОС «Про виплату додаткової винагороди» надати не є можливим, оскільки володільцями та розпорядниками інформації, яка міститься в зазначених наказах та бойових розпорядженнях є виключно ГЗСУ, АДПСУ, ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
05.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що не погоджується із відзивом відповідача та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Так, позивач зазначив, що саме рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу, що вказаний у п.п.3 п. 3 Наказу № 628, або довідка визначена п. 7 Наказу №628, є - підсумковим документом, який містить інформацію про наявність підстав для виплати збільшеної (на 70000 грн.) додаткової винагороди, що передбачена п. 1 Постанови №168 Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». При цьому, подання начальником оперативно-розшукового відділу 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса рапортів (вх. №27р від 02 січня 2023 року та вх. №1821р від 03 лютого 2023 року) здійснювалось на підставі інформації, що міститься в бойових розпорядженнях та документів визначених п.п. 2 п.3 Наказу, і ці рапорти підтверджують факт участі позивача у бойових діях або заходах, і є підставою для видачі наказу про нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Капітан ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Мілове) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ).
Військовою частиною НОМЕР_1 видано капітану ОСОБА_1 довідку №12/474 від 10.02.2023 про те що він дійсно з 30 вересня 2022 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 30.09.2022 по час видачі вказаної довідки, безпосередньо бере участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні військової агресії російської федерації проти України в Донецькій та Луганській областях (а.с.34).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджного Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно статті 3 Статуту військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно з п. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до п. 3, 4 розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Згідно абзацу 3 пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Відповідно до пунктів 1, 2, 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (в редакції від 18.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до п. 2-1 Порядку №168 (в редакції від 21.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що особам які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі наказу командира Військової частини за місцем штатної служби військовослужбовця.
Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що заступник начальника загону з оперативно - розшукової діяльності - начальник головного оперативно -розшукового відділу ОСОБА_3 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із рапортом №628 про виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно -розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 70 000,00 грн., у тому числі ОСОБА_1 за період з 01.12.2022 - 31.12.2022 (за 31 день).
Заступник начальника загону з оперативно -розшукової діяльності -начальник головного оперативно -розшукового відділу ОСОБА_3 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із рапортом №628 про виплату додаткової винагороди за час виконання завдань в бойових умовах (на час воєнного стану) особовому складу, головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що залучався до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 70 000,00 грн., а саме ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 - 31.01.2023 (за 31 день)
Поряд з цим, Військовою частиною НОМЕР_1 разом з відзивом до суду надані витяги з бойових розпоряджень, по 3 прикордонному загону імені Героя України полковника ОСОБА_4 з 01 по 31 грудня 2022 року, з 01 по 31 січня 2023 року, з яких вбачається, що з метою забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проведення рейдових дій, здійснення подвірних обходів, перевірки місцевості, обстеження місць можливого переховування ДРГ та радикально налаштованих громадян України, які можливо причетні (надають допомогу) НЗФ, ОСОБА_1 включено до складу групи військовослужбовців, які: - 01 грудня 2022 року здійснювали заходи в межах н.п. Маяки на відповідних службових автомобілях; - з 02 по 08 грудня 2022 року здійснювали заходи в межах н.п. Закітне на відповідних службових автомобілях; - з 09 по 15 грудня 2022 року здійснювали заходи в межах н.п. Пришиб, та н.п. Тетянівка на відповідних службових автомобілях; - з 16 по 22 грудня 2022 року здійснювали заходи в межах н.п. Ярова на відповідних службових автомобілях; - з 23 грудня 2022 року по 01 січня 2023 року здійснювали заходи в межах н.п. Борова, н.п. Першотравневе, н.п. Чернещина, н.п.Шийківка, н.п. Новосергіївка на відповідних службових автомобілях; - з 02 по 08 січня 2023 року здійснювали заходи в межах н.п. Андріївка на відповідних службових автомобілях; - з 09 по 15 січня 2023 року здійснювали заходи в межах н.п. Ярова на відповідних службових автомобілях; - з 16 по 30 січня 2023 року здійснювали заходи в межах н.п. Борова, н.п. Першотравневе, н.п. Чернещина, н.п. Новосергіївка, н.п. Підлиман, н.п. ПіскиРадьківські, та н.п. Шийківка, на відповідних службових автомобілях; - 31 січня 2023 року здійснювали заходи в межах н.п. Ярова на відповідних службових автомобілях.
За таких обставин, враховуючи викладене та те, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та, що бойовими наказами і рапортами підтверджується те, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у спірний період, суд прийшов до висновку, що відповідач, не виплачуючи вказану додаткову винагороду у Порядку №168 діяв протиправно.
Щодо посилання відповідача на те, що деякі бойові накази містять недоліки, а у журналах бойових дій відсутній запис вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником у порядку Наказу №628 -АГ, судом встановлено наступне.
Пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.12.2022 №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» визначено, що до безпосередньої участі у бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення бойових дій: 1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником; 3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, нанесення вогневого ураження на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження); 4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; 5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями; 7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.
Відповідно до пунктів 1, 2, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (в редакції від 18.10.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.;установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Разом з тим, п. 2-1 Порядку №168 надано право керівникам відповідних міністерств та державних органів визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
При цьому, суд зазначає, що такий порядок приймається у відповідності до Порядку №168 (яким не визначено обов'язкових підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди за умови виконання бойового завдання із поєднанням вогневого ураження та безпосереднім зіткненням з противником) та не повинен йому суперечити.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Поряд з цим, під час прийняття рішення у справі суд враховує, що правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття «належне урядування».
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджуються право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за грудень 2022 року та січень 2023 року.
Поряд з цим, суд, враховуючи те, що нарахування одноразової грошової допомоги за вказаним рішенням здійснено не було вважає, що належним способом захисту буде часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за періоди 01.12.2022-31.12.2022, 01.01.2023 -31.01.2023 виходячи з її розміру 100 000,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми винагороди.
Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, за грудень 2022 року та січень 2023 року.
Зобов'язати 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321736, м.Лисичанськ, просп. Перемоги 58) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” за періоди 01.12.2022-31.12.2022, 01.01.2023 -31.01.2023 виходячи з її розміру 100 000,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми винагороди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра