№2-1814/2010 рік
Іменем України
16 серпня 2010 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Шабельнікова С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Павліченко Т.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,
19 травня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком у розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року та з 1 січня2008 року по день винесення рішення; зобов'язати відповідача в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
19 липня 2010 року ОСОБА_1 подала до канцелярії суду уточнену позовну заяву, в якій просила: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком у розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по день ухвалення рішення; зобов'язати відповідача і в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до внесення змін у законодавство, що регулює нарахування та виплату зазначеного підвищення; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, має соціальний статус “Дитина війни”. З 9 липня 2007 року їй повинна здійснюватися, але не здійснювалася щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний їм матеріальний рівень життя.
На її неодноразове прохання перерахувати та виплатити допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області їй було відмовлено.
З прийняттям Законів України «Про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 рік» вищезазначена доплата до пенсії у розмірі 30% їй не виплачувалась, чим було порушено норми ст. 19, 22 Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих законів.
Рішенням Конституційного Суду України №6рп2007 від 09.07.2007 року, а також рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі №1-28/2008 такі обмеження пільг Законами України «Про державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 рік» визнані неконституційними.
Приймаючи зазначені рішення, Конституційний Суд України, виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону України «Про державний бюджет» включати до нього положення про внесення змін до чинних Законів України, зупиняти дію окремих законів та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата їй щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскарженим, відповідач, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належної їй допомоги в розмірі, передбаченому ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та гарантованою Конституцією України за період з 9 липня 2007 року до цього часу.
Розмір щомісячного підвищення, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада - 573 грн.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Належним чином повідомлена позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, у позовній заяві, посилаючись на похилий вік та стан здоров'я, просила розглянути справу за її відсутністю.
Представник належним чином повідомленого відповідача - начальник управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Кравченко Т.І. в судове засідання не з'явилася, подала письмові заперечення проти позовної заяви, просила розглянути справу за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області та відмовити у позові з наступних підстав.
Соціальне забезпечення громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV. Стаття 6 цього Закону встановлює, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 р. № 3367-ІV внесено зміни в статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 р., а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.
Згідно п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій для дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-ІV, далі по тексту - Закон № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 статті 4 Закону №1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.
Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5
Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону №1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 статті 28 цього ж Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому норми частини 1 статті 73 Закону №1058 дають вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України, а саме на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Одночасно норми частини 2 статті 73 Закону №1058 забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.
Листом від 31 серпня 2007 р. № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений в статті 28 Закону №1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Такі зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.
З 22 травня 2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 р. де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. - 48,10 грн., з 1 липня 2008 р. - 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 р. - 49,80 грн.
Крім того, позивач безпідставно просить винести рішення про виплату допомоги за період з 01 січня 2009 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп стосується тільки щодо визнання неконституційними відповідних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 310 ЦПК України вважала, що управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області діяло згідно чинного законодавства, не порушувало норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи, що позивачка у позовній заяві та представник відповідача у запереченні на позовну заяву просили розглядати справу за їх відсутністю, судовий розгляд справи проведено за відсутністю сторін на підставі наявних у справі доказів, що надані сторонами.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, пенсія їй призначена довічно, має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення №НОМЕР_1 (а.с. 7).
З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі, вбачається, що підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_1 виплачувалися починаючи з січня 2008 року у таких розмірах: січень-березень 2008 року - по 47 грн.; квітень-червень 2008 року - по 48 грн. 10 коп.; липень-вересень - по 48 грн. 20 коп.; жовтень 2008 року - липень 2010 року - по 49 грн. 80 коп., а всього за вказаний період 1525,50 грн. (а. с. 16).
Такими чином, письмовими запереченнями проти позову та довідкою про нарахування та виплату підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджуються доводи позовної заяви про те, що позивачка ОСОБА_1 має право на отримання підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення їй призначено та виплачується в розмірі, що значно менший, ніж встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30% мінімальної пенсії за віком, що визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
У відповідністю з ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дат ухвалення рішень Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
За періоди з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в зазначені періоди дія цієї статті Закону була зупинена та діяла в іншій редакції.
Ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року не зупинено, тому, з урахуванням того, що пенсія позивачці призначена довічно та виплачується щомісячно, починаючи з 01.01.2009 року і до внесення відповідних змін у діюче законодавство з цього питання, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
У відповідністю зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Оскільки встановлено, що незаконною є бездіяльність відповідача щодо невиконання з 9 липня 2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, тобто позивачка не отримувала належні їй суми пенсії з вини відповідача в межах трирічного терміну, то строк позовної давності в даному випадку не пропущений, відповідно до ст. 257 ЦК України, та не підлягає застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У відповідністю з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідністю з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідністю з п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Позивачкою доведено, що внаслідок незаконної бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року їй не нараховувалося і не виплачувалося, а з 22.05.2008 року - виплачувалося в значно меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, а відповідачем безпідставно заперечується зобов'язання здійснювати позивачці нарахування та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Що стосується позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виплачувати вказані виплати в майбутньому, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмолено не було, крім того суд не може врахувати та встановити обставини які можуть бути в майбутньому.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиконання з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 16 серпня 2010 року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення з урахуванням фактично сплачених сум.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо невиконання з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 16 серпня 2010 року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 16 серпня 2010 року, включно, з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) грн., а всього 45 (сорок п'ять) грн. 50 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Головуючий: