Справа № 420/11071/23
18 травня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ; зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.
Ухвалою судді від 18.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також зазначеною ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДМС України.
17.05.2023 до суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов наступним шляхом:
1. Заборонити Центральному міжрегіональному управлінню ДМС у м. Києві та Київській області приймати рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Зобов'язати Центральне міжрегіональне Управління ДМС у м. Києві та Київській області продовжити дію тимчасового посвідчення особи № НОМЕР_1 від 29.12.2022 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання чинності рішенням суду у даній справі;
3. Заборонити Державній Міграційній Службі України та її територіальним органам, органам Служби безпеки України та органам Національної поліції України вилучати тимчасове посвідчення особи № НОМЕР_1 від 29.12.2022 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
4. Заборонити Державній Міграційній Службі України та і територіальним органам, органам Служби Безпеки України, органам Національної поліції України затримувати громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку адміністративного затримання з підстав порушення перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
5. Заборонити Державній Міграційній Службі України та і територіальним органам, органам Служби Безпеки України, органам Національної поліції Украіни приймати рішення про поміщення громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Пунктів Тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
6. Заборонити Державній Міграційній Службі України та її територіальним органам, органам Служби Безпеки України приймати рішення про примусове повернення (видворення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку з прийняттям 19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов'язання припинити протягом двох років громадянство РФ. Отже, позивач зобов'язаний припинити громадянство РФ до 19 травня 2023 року.
У зв'язку з ухваленням постанови Північного апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства РФ. В декларації позивач заповнив пункт 3) форми та послався на те, що незалежною причиною є те, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється. Однак, відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № A-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, зазначивши при цьому, що позивач, який отримав громадянство України у період з 01.01.2018 року до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та не належить до визначених у пункті 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону категорій осіб, не має підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
19 травня 2023 року спливає дворічний строк виконання позивачем обов'язку надати документ про припинення іноземного громадянства. Оскільки з викладених в позові причин позивач не може подати відповідний документ, тому скористався правом наданим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство» та надав відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянство. Однак, внаслідок протиправного неприйняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства існує ризики того, що відповідач після 19 травня 2023 року може прийняти скасування рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі ст. 21 Закону України «Про громадянство» (у зв'язку з невиконанням зобов'язання про припинення іноземного громадянства протягом двох років з моменту). Внаслідок цього до позивача можуть бути застосовані такі заходи як вилучення тимчасового посвідчення, адміністративне затримання за підстав порушення міграційного законодавства, поміщення до ПТП, примусове повернення до країни походження.
Разом з тим, застосування будь-яких з наведених заході призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача, неможливості реалізації рішення суду про можливе задоволення позову, оскільки позивача буде позбавлено документа, що посвідчує особу, що зумовить відсутність захисту та невизначеність правового статусу останнього в Україні та за кордоном, а обмеження свободи пересування позбавить можливості належного захисту порушених прав.
Наслідки виконання оскаржуваного рішення призведуть до створення правових підстав до подальшого застосування до позивача процедури примусового повернення в країну походження та/або примусового видворення до РФ. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком на три роки.
Більше того, вжиття заходів щодо примусового повернення до країни походження (Росії) навіть може поставити під загрозу життя позивача з огляду на наступне.
З самого початку збройного вторгнення збройних сил РФ на територію України, позивач вступив до лав територіальної оборони, приймав участь у бойових діях. Позивач є IT-фахівцем та окрім безпосередньої участі у бойових діях, активно допомагає країні у відсічі збройній агресії на кібер-фронті. Позивач бере участь у волонтерській та гуманітарній діяльності.
Висвітлення його діяльності можна за посиланнями знайти (https://aspi com.ua/ru/news/tekhnologii/ekspert-rinku-kriptovalyuti-sergiy-sotnichenko-yakiy-zakhischav-kiivschinu-vid#gsc.tab=0; https://biz.nv.ua/bizinterview/kriptovalyuta-v-ukraine-kak-prosledit-proishozhdenie: kriptovalyuty-i-pochemu-eto-vazhno-50266626.html; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
За свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, позивач отримав численні подяки, зокрема від Командира ВЧ А 7107; начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови Віталія Кличка.
Сукупність наведених обставин вимагає вжиття таких заходів забезпечення позову, які б не дозволили до вирішення спору про визнання протиправним та скасування рішення, яким скасовано рішення про оформлення набуття громадянства допустити такі дії органів державної влади, які б унеможливили виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Позивач вважає, що такими заходами, яка б забезпечили ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду є:
- заборона відповідачу приймати рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
- заборона вилучення тимчасового посвідчення громадянина України;
- зобов'язання відповідача продовжити термін дії тимчасового посвідчення громадянина України;
- заборона затримання позивача та поміщення його до ПТПП;
- заборона видворення, або примусового повернення позивача до країни походження.
Вказані заходи в повній мірі здатні забезпечити ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду про можливе задоволення позову і в той же час є співмірними позовним вимогам.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративного позову та керуючись законом.
З огляду на матеріали адміністративного позову, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем РФ. На території цієї країни позивач займався опозиційною політичною діяльністю, у складі політичної сили «Гражданская Платформа г. Туапсе» та зазнавав у зв'язку з цим політичних переслідувань. У зв'язку з невизнанням анексії Криму РФ та активною громадянською та політичною позицією з цього питання, вимушений був емігрувати.
19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України», отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_2 № 100 від 20.05.2021.
У зв'язку з ухваленим відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов'язання припинити громадянство РФ протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства РФ, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства РФ - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави.
У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства РФ з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства РФ перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства РФ.
Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства РФ у зв'язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства РФ в Україні від 09.01.2021 №1 вартість виходу з громадянства РФ становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства РФ протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов'язання прийняти декларацію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства РФ; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства РФ та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_3 від 16.03.2022 року.
У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022, відповідно до статті 21 Закону скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону у зв'язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. На підставі вищезазначеного рішення, паспорт громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_3 , оформлений на ім'я ОСОБА_1 , визнано недійсним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року, залишеним без змін Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 року у справі № 420/13261/22 визнано протиправним та скасувано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, під час розгляду справи № 420/13261/22, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, яким було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства РФ та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства РФ та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено.
Отже, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства РФ.
У зв'язку з прийняттям 19.05.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов'язання припинити протягом двох років громадянство РФ. Отже, позивач зобов'язаний припинити громадянство РФ до 19 травня 2023 року.
У зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства РФ.
Однак, відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, що й зумовило позивача звернутися до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно вимог ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
За Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року, негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 по справі № 640/10679/22).
У випадку, якщо йде мова про забезпечення примусового виконання рішення суду у випадку задоволення позову, то така підстава забезпечення позову має застосовуватись судами у випадку, коли подано адміністративний позов, що підлягатиме примусовому виконанню.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18, така підстава для вжиття заходів забезпечення як гарантування ефективного захисту чи поновлення прав особи, яка звернулась або має звернутись до суду за захистом своїх прав, застосовується при вирішенні спорів, які носять немайновий характер та застосовується у випадку, коли позивач, отримавши задоволення первісного позову, не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Вирішуючи порушене перед судом питання, суд не оминає увагою аргументи позивача про те, що в даному випадку при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід досліджувати таку підставу вжиття таких заходів як неможливість ефективного відновлення права позивача у випадку задоволення позову без нових звернень до суду.
Саме тому, для забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача на час розгляду справи позивач наголошує на існуванні нагальної потреби у вжитті судом тимчасових обмежувальних заходів, направлених на недопущення наслідків позбавлення його громадянства України та всіх подальших ймовірних негативних варіантів розвитку подій.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Як зазначено судом вище, у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства РФ.
В декларації позивач заповнив пункт 3) форми та послався на те, що незалежною причиною є те, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) РФ не здійснюється.
Однак, відповідач не прийняв та повернув вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № A-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 цього ж Закону, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадянство України» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.
Пунктом 8 частини 1 статті 24 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, про оформлення набуття громадянства України, довідок про реєстрацію особи громадянином України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України.
В свою чергу, у відношенні іноземця уповноваженими органами державної влади України можуть ініціюватися процедури щодо затримання, примусового повернення, видворення, розміщення у пункті тимчасового перебування іноземців тощо.
Таким чином, 19 травня 2023 року спливає дворічний строк виконання позивачем обов'язку надати документ про припинення іноземного громадянства.
В свою чергу, позивач наголошує, що не може подати відповідний документ, тому скористався правом, наданим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство», та надав відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянство, на що отримав відмову, що і є предметом спору по даній справі.
При цьому, після вчинення збройного вторгнення на територію України позивач вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у бойових діях (вказане підтверджується копією посвідчення та подяками за діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави від Командира ВЧ А 7107; начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови Віталія Кличка; командира ВЧ Е6117 СБУ).
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, не повній мірі відповідають предмету адміністративного позову.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає достатнім та дієвим способом забезпечення даного позову є заборона Державній міграційній службі України та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_2 № 100 від 20 травня 2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року.
Так, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Наведені ж у заяві сторони позивача шляхи забезпечення позову носять відносно казуальний характер та не сприяють збереженню юридичного стану до вирішення справи по суті.
В свою чергу, обраний судом захід забезпечення позову не підміняє судового розсуду на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а спрямований виключно на нівелювання негативних наслідків на час судового провадження та убезпечення від настання негативних наслідків в разі позитивного вирішення спору.
Відтак такий захід забезпечення позову, тимчасово убезпечує від настання негативних наслідків для позивача до завершення судового провадження.
Забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Крім того, в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення. При цьому таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої шкоди стороні позивача, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.
При цьому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За встановлених судом обставин та беручи до уваги предмет цього спору, ймовірні наслідки задоволення такого позову тощо, суд вбачає допустимим та одночасно необхідним забезпечення даного позову шляхом заборони Державній міграційній службі України та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_2 № 100 від 20 травня 2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року.
Такий спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та водночас вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед зберігає існуюче становище до вирішення спору.
В контексті наведеного суд вважає, що заявлені заявником заходи забезпечення даного позову не є у повній мірі співмірними із позовними вимогами та, за встановлених судом обставин, недієвими та неефективними, у зв'язку із чим вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання негативних наслідків, з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов'язків сторін, підлягає частковому задоволенню в обраний судом процесуальний спосіб.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про забезпечення його позову до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, 4-а; ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Заборонити Державній міграційній службі України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9; ЄДРПОУ 37508470) та її територіальним органам до вирішення справи по суті приймати рішення, в тому числі, але не виключно, про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, та вчиняти дії, наслідком яких може бути втрата громадянства України ОСОБА_1 , який документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_2 № 100 від 20 травня 2021 року, довідкою про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя І.В. Завальнюк