Справа № 420/5104/23
18 травня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які викладені у листі № 4420-3639/3-02/8-1500/23 від 06.03.2023 року, щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2018 року та щодо зменшення розміру пенсії останнього з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2022 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 року по 31.11.2022 року у розмірі 80% від грошового забезпечення та з 01.12.2022 року у розмірі 90 % від розміру грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з лютого 2013 року позивачу - ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України № 2262- XII) в редакції, чинній на момент призначення у розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення на момент звільнення. Станом на день призначення пенсії вислуга років складала 30 роки.
До 01.01.2018 року позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України № 2262-ХІІ в розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку зі зміною та збільшенням розмірів видів грошового забезпечення, які мають бути враховані у складі пенсії позивача, з 01.01.2018 року, на виконання вимог Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року відповідачем був здійснений перерахунок пенсії позивача. При цьому відповідач, починаючи з 01.01.2018 року, основний розмір пенсії позивача розрахував виходячи із 70 % від відповідних сум грошового забезпечення, які мають бути враховані у складі пенсії.
Крім цього, як зазначає позивач, з травня 2015 року по листопад 2022 року він проходив військову службу по мобілізації, у зв'язку із чим вислуга його років була збільшена до повних 37 років, що становить 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Проте, відповідач, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.12.2022 року, знову розрахував основний розмір пенсії позивача виходячи із 70 % від відповідних сум грошового забезпечення, замість 90 % від відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач вказує, що звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо здійснення перерахунку та виплату основного розміру його пенсії з 01.01.2018 року по 01.12.2022 року у розмірі 80 % від розміру грошового забезпечення, а з 01.12.2022 року у розмірі 90 % від розміру грошового забезпечення за нормами чинними на 01.03.2018 року, які діяли до набрання чинності Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року. Проте, відповідачем було відмовлено у задоволенні цієї заяви, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Окрім того позивач оскаржує дії відповідача щодо обмеження його пенсії при проведені перерахунку з 01.12.2022 року максимальним розміром. Такі дії відповідача позивач вважає протиправним, не відповідаючим рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Ухвалою суду від 20.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
03.04.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
Як зазначає відповідач, з 16.02.2013 Головним управлінням призначено Позивачу пенсію за вислугу 30 років відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту “а” статті 13 Закону в редакції, що діяла після 01.10.2011 не повинен був перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідач вказує, що перерахунок пенсії позивача на виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” № 103 від 21.02.2018 року було проведено з урахуванням основного розміру грошового забезпечення позивача у розмірі 70 %, оскільки 01.05.2014 року набули чинності зміни, внесені Законом України №1166-VII від 27.03.2014 року “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України”, до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ та викладено її в наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів”.
Як вважає відповідач, вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії. Так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.05 р. № 5-рп/2005. Позивач отримує пенсійні виплати, сума яких не зменшилась, право на перерахунок пенсії реалізовано.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром відповідач зазначив, що розмір перерахованої позивачу пенсії обмежений, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
З наведених підстав відповідач вважає, що Головне управління діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, відтак підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 не має.
19.04.2023 року відповідачем подані витребувані судом докази.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Згідно наявного у матеріалах пенсійної справи №1501011728 (Міноборони) протоколу про призначення пенсії, з 16.02.2013 року позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковнику, який працює, призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у чинній на час призначення редакції) у розмірі 80 % грошового забезпечення; вислуга років - 30. Пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 12-13).
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
З 01.01.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача, за яким основний розмір пенсії становить 70 % грошового забезпечення (вислуга років 30). Підстава перерахунку: постанова КМУ №704, постанова КМУ №103 від 21.02.2018 року пункт 1, перерахунок з 01.01.2018 року (а.с. 14).
17.11.2022 року Інститутом ВМС НУ «ОМА» Міністерства оборони України видано Грошовий атестат, яким засвідчено, що ОСОБА_1 виплачені основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.
04.01.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2022 року на підставі уточнення додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, згідно аркушу перерахунку від 04.01.2023 року (а.с. 16), вказаний перерахунок проведений таким чином:
- сума грошового забезпечення для обчислення пенсії складає 29674,69 грн.,
- основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 37), що складає 20772,28 грн.;
- з урахуванням індексації - 23680,40 грн.;
- підсумок пенсії (з надбавками) - 23680,40 грн.;
- остаточно до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 20930,00 грн.
Таким чином, під час перерахунку пенсії позивачу з 01.12.2022 року відповідачем здійснено обмеження максимального розміру цієї пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
19.02.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, якою просив: здійснити перерахунок та подальшу виплату пенсії з 01.01.2018 року по 01.12.2022 року у розмірі 80 % від розміру грошового забезпечення та з 01.12.2022 року у розмірі 90 % від розміру грошового забезпечення за нормами чинними на 01.03.2018 року, які діяли до набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року (а.с. 17).
Листом від 06.03.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало позивачу відповідь, у якій повідомлено, що пенсія обчислена та виплачується йому відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, тому для проведення її перерахунку підстави відсутні.
Відмова мотивована тим, що пенсія за вислугу 30 років призначена позивачу відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військово) служби, та деяких інших осіб” з 16.02.2013 у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту “а” статті 13 Закону в редакції, що діяла після 01.10.2011 не повинен був перевищувати 80 процентів відповідних сум грошовою забезпечення. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку. На підставі наданої довідки Одеського обласного військового комісаріату, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018, Головним управлінням з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії, виходячи з розміру 70% відповідної суми грошового забезпечення.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що до 01.01.2018 року він отримував пенсію за вислугу років на підставі Закону України № 2262-ХІІ в розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення на момент звільнення. З травня 2015 року по листопад 2022 року він проходив військову службу по мобілізації, у зв'язку із чим вислуга його років була збільшена до повних 37 років, що становить 90 % від відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується Розрахунком вислуги років (а.с. 15).
Таким чином, не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром з 01.12.2022 року, а також щодо обмеження основного розміру пенсії до 70 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
01.01.1992 року введений у дію Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Як встановлено судом, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 16.02.2013 року при вислузі 30 років у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно ст. 13 Закону України №2262-ХІІ.
Відповідно до положень статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції від 09.12.2012 року, чинній на момент призначення пенсії позивачу), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Предметом спірних правовідносин між сторонами стало, зокрема, зменшення позивачу з 01 січня 2018 року розміру пенсії за вислугу років до 70% відповідних сум грошового забезпечення, у зв'язку з перерахунком на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 року №103.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовані статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Позивачу пенсія була призначена з 16.02.2013 року за вислугу 30 років у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, згідно ст. 13 Закону України №2262-ХІІ.
У подальшому стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
01.04.2014 року набув чинності Закон України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», з урахуванням якого ч. 2 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.».
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом із тим застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 року є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року №103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб” на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вищезазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні по зразковій справі № 240/5401/18 від 04 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
З огляду на зазначене, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 04 лютого 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
У зв'язку з викладеним, суд вважає необхідним також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується позовних вимог стосовно перерахунку з 01.12.2022 року пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, суд зазначає наступне.
Як вже було зазначено, позивачу призначено пенсію за вислугу років з 16.02.2013 року при вислузі 30 років у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення, згідно ст. 13 Закону України №2262-ХІІ.
Відповідно до пп. «а» ч. 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції від 09.12.2012 року, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (ч. 2 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ).
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що з травня 2015 року по листопад 2022 року він проходив військову службу по мобілізації, у зв'язку із чим вислуга його років була збільшена до повних 37 років, що становить 90 % від відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується Розрахунком вислуги років (а.с. 15).
Проте, суд відхиляє ці доводи позивача, оскільки збільшення вислуги років відбулось після набрання чинності змін до ч. 2 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ, згідно яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, відсоткове значення розміру основної пенсії позивача обчислюється на дату її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років та за діючими нормами законодавства.
Враховуючи, що на момент виходу на пенсію (з 16.02.2013 року) позивач мав вислугу, необхідну для призначення пенсії за вислугу років (30 років) та відповідно з 16.02.2013 року йому було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення, то при подальших перерахунках застосовується саме цей відсотковий розмір його пенсії.
Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати з 01.12.2022 року його пенсії, виходячи з відсоткового розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Також предметом спірних правовідносин між сторонами стало обмеження позивачу пенсії максимальним розміром після перерахунку з 01.12.2022 року на підставі уточнення додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У такій редакції вказану частину ст. 43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону № 3668-VI від 08.07.2011.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Так, згідно ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності із 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність.
Що ж до приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року” замінено словами і цифрами “по 31.12.2017 року” слід зазначити наступне.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня норма ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.
При цьому, слід зазначити, що будь-яких змін до ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не вносилось.
Конституційний Суд України неодноразово висновував стосовно того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2022 року зі встановленням обмеження її максимальним розміром.
Проте, суд такі обмеження знаходить протиправними.
Як вже було зазначено, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI та/або іншого акта.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 року у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 року у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 року у справі №380/12337/20.
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його положення слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенні до військовослужбовців, фактично нівелює наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01.12.2022 року.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Що стосується доводів відповідача стосовно того, що вимоги позивача про перерахунок пенсії з 01.01.2018 року заявлені з порушенням норм ст.122 КАС України, яка встановлює шестимісячний строк звернення до суду з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дослідивши матеріали позовної заяви, судом встановлено, що виникненню спірних правовідносин передувало звернення позивача до ГУПФУ із заявою від 19.02.2023 року щодо проведення з 01.01.2018 перерахунку та виплати йому пенсії, в тому числі пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років - 80% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Листом від 06.03.2023 року відповідач повідомив про відмову у проведенні такого перерахунку (а.с. 18).
Таким чином, з моменту відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії шестимісячний строк звернення до суду не минув.
Окрім того, згідно ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Суд також зазначає, що відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, №44277/98, рішення від 24.04.2003 року).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно Закону № 2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне отримання належно перерахованої пенсії у визначеному законодавством порядку в повному обсязі.
З урахуванням ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1073, 60 грн., де 1073, 60 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку та виплати з 01 грудня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 грудня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук