46003, м. Тернопіль, вул. Котляревського, 34,
Справа № 2-8094/10
02 вересня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
Головуючого Свачій І.М.
З участю секретаря Ганулі І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення недоплаченого йому щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 р. по даний час, як особі, що у встановленому порядку набув статус дитини війни та зобов»язання відповідача проводити йому виплату пенсії з підвищенням на 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що він має особою, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 3-ї категорії і згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р. вона відноситься до категорії “діти війни” і ст. 6 зазначеного Закону в редакції від 19.12.2006 р. передбачена виплата підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2007-2009р.р. ці кошти йому нараховувались та виплачувались не в повному обсязі, оскільки право на отримання підвищення було обмежено п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка згідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнана такою, що не відповідає вимогам Конституції України. Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, є обов»язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене, а тому просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі недоплачене їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період часу та зобов»язати відповідача надалі проводити їй виплату пенсії з врахуванням вказаного підвищення довічно.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю, з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судове засідання не з»явилась, надавши суду заперечення на позовну заяву, з клопотанням про розгляд справи у відсутності відповідача, з якого вбачається, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення пункту 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким на 2007 рік зупинено дію статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”№2195, з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195, виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Стаття 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”№2195 передбачає, що "дітям війни" пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком. Пенсійний Фонд протягом 2007 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”№2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету ПФУ то будь-яких порушень законодавства з боку ПФУ не вбачається Виходячи із наведеного, твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Із змісту ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №1295 не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій.
Пенсії позивачу з 2008 року виплачуються відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», яким було підвищено розміри мінімальної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначаються відповідно до Закону. Змін щодо збільшення бюджетних призначень на фінансування бюджетних програм, зокрема з пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії 3, до Законів України про Державний бюджет не вносилося. Крім того, абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків пенсій не застосовується. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встанови наступні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років та має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданим Житомирським облвійськоматом від 08.02.1989 року та посвідченням НОМЕР_2 від 12.02.2006 року виданим ВГО «Захист дітей війни».
У відповідності до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV в редакції від 19.12.2006 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або соціальна допомога , яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).
Відповідно до Конституції та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод-ст. 22 Конституції України.
Частиною 2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п.12 ст.71 вказаного закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни- п. 41 розділу ІІ закону.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) , положення п. 2 п 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов»язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
У 2007 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був визначений ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. У 2008 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» становив : з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривню, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
У 2009 році у відповідності до ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність згідно встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 гривень, а з 1 листопада 2009 року встановлений у розмірі - 573 гривні.
Однак, у 2007 році виплата підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, у січні-березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року-48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року-48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року-49 грн. 80 коп.
У 2009 році виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст.7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.
Крім цього позивач ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії згідно посвідчення НОМЕР_3, виданого Тернопільською облдержадміністрацією 24.11.1992 року.
В силу ст. 49 Закону України від 28.02.1991, № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 51 цього Закону (в редакції, яка діяла до 27 грудня 2007 року), передбачено, що особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, у відповідності до яких особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до статей 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вищевказана норма Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» втратила чинність з 22.05.2008 року та не підлягала застосуванню і з цього ж числа була відновлена чинність попередньої редакції статей 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, з 22.05.2008 року позивач мав право на виплату додаткової пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем з 01.01.2008 року розрахунок позивачам державної та додаткової пенсії проводився у розмірах, встановлених статтями 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. провадився розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст.54 Закону, додаткової пенсії, передбаченої цим Законом (для осіб, віднесених до категорій 1,2,3,4) під час призначення та перерахунку пенсій за цим Законом. Крім того, пенсії виплачувались відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року, № 530 від 28.05.2008 року, 16.07.2008 № 654, якими встановлювались мінімальні розміри пенсій, що на думку суду є неправомірним, оскільки суперечить положенням вищезазначених статей закону та істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Між тим, до 22.05.2008 року відповідач, здійснюючи позивачу виплату вищевказаних пенсій з урахуванням п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання перерахунку та виплат додаткової пенсії у розмірі 25% з 01.01.2007 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.п. 7 п.2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не може бути прийняте судом до уваги.
Таким, чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про часткову доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до часткового задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача ОСОБА_1, які підлягають поновленню шляхом зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести нарахування та виплату позивачу передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 02.09.2010 року включно та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008року по 02.09.2010 року .
Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов'язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та додаткової пенсії передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком за відповідні періоди.
Керуючись ст.ст. 1 ч.1, 10, 15 ч.1, 60, 82 ч.1, 88, 209 ч.1, 2; 212-215; 217; 218; 294 ч.1; 295 ч.4 ЦПК України,, ст.ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489- V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009р.», рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, суд,-
Позов- задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 02 вересня 2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману додаткову пенсію за період з 22.05.2008 року по 02.09.2010 року відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме додаткову пенсію в розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 - 37 гривень 00 коп. понесених судових витрат.
Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.
Головуючий І.М. Свачій