Справа № 2 - 908/2010 р.
06 вересня 2010 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Білосевич Г.С.
за участю секретаря Васільєвої О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про зобовґзання нарахувати та виплатити соціальну допомогу, -
Позивачка, ОСОБА_2, звернулась із позовом до Кременецького районного суду Тернопільської області, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів та стягнути із відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 по 2009 роки та січень- липень 2010 року, оскільки позивачка набула статус дитини війни і згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року підвищення та перерахування пенсії їй не проводить.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Кременецькому районі Тернопільської області в судове засідання не зґявився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Причини його неявки суду невідомі.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, вважає що позовні вимоги позивачки підлягають до часткового задоволення із наступних підстав :
Позивачка, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни» , про що їй видано посвідчення « Дитини війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України № 3235 - IV від 20.12.05 року « Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» була призупинена, відповідач не нараховував і не сплачував позивачу державну соціальну допомогу.
Питання щодо конституційності зазначеного закону № 3235 - IV від 20.12.05 року « Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не вирішувалось.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов»язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ненарахування відповідачем та невиплата ним позивачці щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у 2006 році не може бути визнано судом неправомірними.
Законом України від 19.12.2006 року № 489 - V « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» була призупинена.
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням 6 - рп/2007 від 09 липня 2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ( п.12 ст.71), яким призупинено дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, а саме: дітям війни ( крім тих, на які поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10- рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
В Законі України « Про Державний бюджет на 2009 рік» редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не викладено в новій редакції.
При нарахуванні соціальної допомоги дітям війни, починаючи із 22 травня 2008 року і по лютий 2010 року включно відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою зменшено розміри соціальної допомоги дітям війни в порівнянні із Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, суд, вважає, що, оскільки в 2008 році Верховна Рада не уповноважувала Кабінет Міністрів України зменшувати розміри соціальної допомоги дітям війни, передбачені с. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсій, ця постанова не може прийматися судом до уваги при визначені права позивачки на отримання розміру соціальної допомоги, як дитина війни .
Протягом 2007 позивачка не отримувала надбавки, як дитина війни, в 2008 році отримувала відповідно по 47,00 грн., 48.10 грн., 48.20.грн., 49.80 грн., що складає 10% мінімальної пенсії за віком, яка мала відповідний розмір в кожний період, про що відповідачем видано довідку № 913 від 18 липня 2010 року.
Таким чином, позивачка не отримала належний розмір соціальної допомоги , а саме 30% відсотків мінімальної пенсії за віком за період часу 09 липня -31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року - червень 2010 року включно.
Що стосується за період 01 січня - 09 липня 2007 року та 01 січня - 22 травня 2008 року, то в цій частині позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають, оскільки дія Рішень Конституційного Суду України не має зворотної сили.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони ,які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається,як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідачем покладених на нього зобовґязань, оскільки реалізація особою права, що повґязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань/ рішення Європейського суду з прав людини у справі « Кечко проти України»/.
На підставі вищесказаного та керуючись ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 57, 60, 88, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» / 30% мінімальної пенсії за віком/ за період часу з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по липень 2010 року включно з урахуванням раніше сплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справу, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .