справа №2-579/ 2010р.
21 липня 2010 року смт. Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Басової В.І.
секретаря с/з Авраменко О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України Краснопільського району Сумської області про зобов'язання вчинити дії по перерахунку та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених законом, -
12 травня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про зобов'язання провести перерахунок та здійснити відповідні виплати недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 1 категорії та інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 15 березня 2010 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо перерахунку його пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте йому відмовили в проведенні перерахунку посилаючись на Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 та № 654 від 16.07.2008 року. Вважає вказану відмову безпідставною та такою, що протирічить ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України. У зв'язку з чим просив зобов'язати відповідача: з дати встановлення інвалідності- 16 жовтня 2002 року провести перерахунок та виплату недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобов'язати відповідача проводити і надалі перерахунки у відповідних розмірах у зв'язку із збільшенням мінімального розміру пенсії за віком.
Позивач та його представник- адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні частково змінили позовні вимоги та, посилаючись на обставини, викладені в позові, просили зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплачених з 08 жовтня 2002 року: державної пенсії по інвалідності 3 групи, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум, а також зобов'язати відповідача проводити і надалі перерахунки цих пенсій у відповідних розмірах у зв'язку із збільшенням мінімального розміру пенсії за віком.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заперечення, в яких просив про розгляд справи без участі їхнього представника. Заперечення проти позову обґрунтовані тими обставинами, що виплата позивачу державної та додаткової пенсії проводиться на підставі діючих нормативних актів. Розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, діючим законодавством встановлено в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком щоразу визначався постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначалися обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат. Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а також було встановлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 01 січня 2004 року встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В ч.3 ст. 28 цього Закону зазначено, що цей мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Тому положення зазначеної норми не поширюються на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». З січня 2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності - 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму, зокрема інвалідам 3 групи- 15 % прожиткового мінімуму. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 (набрала чинності 01.07.2008р.) встановлено, що розмір пенсії для вказаних осіб не може бути нижчим ніж 980 гривень. Розмір основної та додаткової пенсії позивачу переглядався у відповідності до вказаних нормативних актів. А, враховуючи конституційну норму, щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України) вони правомірно застосували названі постанови.
Вислухавши пояснення представника позивача, думку позивача, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, захворювання, якого пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (а.с.7) та посвідченням інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_2 (а.с.8) .
З заперечень та довідки УПФУ (а.с.14, 21) вбачається, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інвалід 3 групи з 08 жовтня 2002 року згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Про переведення його пенсії на інший вид до УПФУ він не звертався. Надалі пенсія збільшувалась за матеріалами пенсійної справи, станом на 1 липня 2010 року розмір його пенсії становить 1350,00 грн., з яких: 980,00 грн.- основний розмір пенсії; 212,70 грн.- підвищення до пенсії прирівняному до ІВВ 3гр.; 106,35 - додаткова пенсія інваліду 3 групи 1 категорії, 50,00- цільова допомога на прожиття; 0,95 грн.- доплата з 01.01.2010р. (бюджет 2010)
Не погоджуючись з розміром отримуваної державної та додаткової пенсії, позивач звертався до УПФУ із письмовою заявою (а.с.9 «а»), в якій просив провести перерахунок та виплатити недоотримані суми державної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до чинного законодавства, проте йому відповідачем було відмовлено. (а.с.10).
З вищевикладеного вбачається що ОСОБА_2 нараховувалась і виплачується державна та додаткова пенсія як інваліду 3 групи 1 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС з 08 жовтня 2002 року по теперішній час.
Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до п.3 ч.2 ст.І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17 січня 2002 року №2981-III, який набрав чинності з 01.01.2002 року, статтю 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: «Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України». Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області належним відповідачем по даній справі. Таким чином з 08 жовтня 2002 року відповідач по справі повинен був нараховувати і сплачувати належні Позивачу державну і додаткову пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду ЧАЄС 3 групи, в розмірах передбачених статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Законом України від 18.02.2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набув чинності з 10.03.2010 року, було внесено зміни до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, а саме те, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦПК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, «…При здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно - правові акти будь якого державного органу( згідно ст. 6 Конституції України від 28.06.1996 року органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України) на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно- правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).
Конституційний Суд України в п. 4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (Справа N 1-21/2005) роз'яснив, що «…Згідно зі статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР ) закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики». .
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 13 Закону в редакції 1991 року, держава зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану громадянам за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 06.06.1996р. №230/96-ВР) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності- 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності- 6 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 19.12.1991р. №2001-ХІІ, із змінами, внесеними Законом від 06.06.1996р. №230/96-ВР) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи- 100 відсотків мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи- 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу- 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З положеннями даних норм співпадає припис п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року №523.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
На підставі абз. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України №966-ХІV від 15 липня 1996 року «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абз. 3 ст. 1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум з 01 січня 2004 року встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є виправною величиною від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації повивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.
У відповідності з ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за Конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягають саме ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , а не підзаконні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Безпідставним є посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України. Оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача встановлених цим же законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього закону в тому числі й інших законів, якими встановлений розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 08.10.2002 року по 31 грудня 2007 року державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та діючому законодавству.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч. ч. 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами, за змістом яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по ІII групі інвалідності- 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Р ішенням Конституційного Суду України № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 розділ ІІ пункт 28 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Конституцією України у ст. 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Беручи до уваги вище викладене можна зробити висновок, що при прийнятті Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було значною мірою звужене, гарантоване Конституцією України та Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право особи на соціальний захист.
Однак, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України» закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, отже зазначені вище зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили чинність саме 22.05.2008 року. Тому у період дії цього закону (внесених змін) відповідач правомірно діяв у відповідності з приписами пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», і суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання неправомірними та перерахунку і виплати пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.
Позовні вимоги за 2009 рік та 2010 рік підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що при прийнятті Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась і не скасовувалась, а відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і принципами міжнародного права.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату державної та додаткової пенсії в іншому розмірі, зокрема, встановленому постановами Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року, № 1293 від 27.12.2005 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року не в повному обсязі виконав взяті державою зобов'язання та порушив право позивача на отримання державної пенсії згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно ст. 50 вказаного Закону у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Слід також зазначити, що станом на день розгляду справи в суді відповідачем не надано доказів про нарахування та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Суд приходить до висновку, що порушене право позивача відновлюється цим рішенням, а тому позовні вимоги слід задовольнити по день ухвалення рішення суду.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, проводити перерахунок розмірів державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу та виплачувати її щомісячно, відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки суд не може встановити обов'язки на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені відповідачем.
На підставі вищевикладеного, вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії по інвалідності ІІІ групи ОСОБА_2 на підставі частини 4 статті 54 та статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії шість мінімальних пенсій за віком та додаткової у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 08.10.2002 року, підлягають частковому задоволенню: з 08 жовтня 2002 року по 31 грудня 2003 року, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», на момент нарахування пенсії, а за періоди з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 21 липня 2010 року, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
В іншій частині позову належить відмовити.
Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита) на підставі ст. 4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.
Керуючись ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 46, 55, 56, 64, 95, 113, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", , Законом України від 04.11.2009 року "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 20.10.2009 року № 1646-УІ (стаття 1) "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 15 липня 1999 року № 966-14 "Про прожитковий мінімум", Законом України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законами України "Про Державний бюджет України» на відповідні роки, постановами КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області провести перерахунок і виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_2 державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
- з 08 жовтня 2002 року по 31 грудня 2003 року, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», на момент нарахування пенсії;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 21 липня 2010 року, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. 00 коп.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2010 року
Суддя підпис В.І. Басова Копія: звірена з оригіналом
Суддя В.І. Басова
Оригінал зберігається в матеріалах справи