"18" травня 2023 р. Справа № 363/178/23
18 травня 2023 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, перебуває на військовій службі зовнішньої розвідки України на посаді спеціаліста 1 категорії, старшого лейтенанта, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №079541 від 01.01.2023 року.
Так, зі змісту вказаного протоколу слідує, що 01.01.2023 року о 04 год. 30 хв. в м. Вишгород по вул. Набережна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN JETTA, д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер ARLJ 0441 та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі не погодився, посилався на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, так і в медичному закладі. Просив працівників поліції надати йому можливість дочекатися адвоката, якому він відразу зателефонував, останні нібито погодилися, але коли приїхав адвокат, його не допустили та не надали можливості надати правову допомогу з невідомих причин. Відразу після складання протоколу, він пройшов самостійно медичний огляд в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» та згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння - ознак сп'яніння у нього виявлено не було.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Вигулярний І.В. просив суд справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення. При цьому посилався на те, що дійсно 01.01.2023 року о 04 год. 30 хв. ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які йому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, при цьому поліцейськими не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі. При цьому ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження такого огляду, просив дочекатися адвоката, якого він викликав по телефону і коли адвокат приїхав, приблизно хвилин через 20, останнього до ОСОБА_1 не пустили, не надали можливості поспілкуватися та надати правову допомогу. Як наслідок було складено протокол. ОСОБА_2 01.01.2023 року пройшов самостійно медичний огляд в КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» та згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.01.2023 року - ознак сп'яніння у нього виявлено не було. Крім того, доданий до протоколу відеозапис не містить доказів факту керування ОСОБА_1 01.01.2023 року транспортним засобом.
Допитаний судом свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що працює інспектором Вишгородського РУП. 01.01.2023 року отримав виклик від військовослужбовців з блок-посту, що у м. Вишгороді по вул. Набережній. Приїхавши на місце виклику та поспілкувавшись з ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння і йому було запропоновано пройти огляд, спочатку на місці зупинки транспортного засобу, а потім у медичному закладі. ОСОБА_1 погодився, але просив дочекатися його адвоката, коли адвокат прибув, військові його не допустили і після неодноразових запитань - ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що працює інспектором Вишгородського РУП. Наскільки він пам'ятає, то 01.01.2023 року отримав виклик від військовослужбовців з блок-посту, що у м. Вишгороді по вул. Набережній про те, що останніми був зупинений водій з ознаками сп'яніння. Приїхавши на місце виклику та поспілкувавшись з ОСОБА_1 , у останнього дійсно були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та йому було запропоновано пройти огляд, спочатку на місці зупинки транспортного засобу, а потім у медичному закладі. Свідок не пам'ятає чи погодився, чи відмовився ОСОБА_1 , але просив просив дочекатися його адвоката, коли адвокат прибув, військові чомусь його не допустили, чому саме, свідок пояснити не може.
Вислухавши ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Вигулярного І.В., свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного:
Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний зокрема з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Так, у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 році передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції. Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП дійсно передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Стаття 14 ЗУ "Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України -водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) ПДР не містять.
Стаття 266 КУпАП визначає, що особи, які керують зокрема транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Так, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння, в інших закладах забороняється. При цьому о гляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за №1395. Так, відповідно до розділу Х цієї Інструкції, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані зокрема алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності). У разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вищевказані вимоги також дублюються Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року за №1103, де передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають зокрема у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Так, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з
використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту,
який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року за №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06.12.1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Вигулярний І.В. з обставинами викладеними в протоколі від 01.01.2023 року не погоджувалися, посилаючись на те, що він не відмовлявся від проходження огляду, а лише просив надати йому можливість скористатися допомогою адвоката, чого, з незрозумілих підстав зроблено не було, а постійні вимоги та запитання і, нарешті посилання на затримання, фактично змусили ОСОБА_1 відмовитися від огляду.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079541 від 01.01.2023 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено, що 01.01.2023 року о 04 год. 30 хв. в м. Вишгород по вул. Набережна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN JETTA, д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер ARLJ 0441 та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.
Вказаний протокол підписано особою, що його склала, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , при цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 вказав, що пояснення надасть в суді.
Так, згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію" - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Під час фіксування пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд, поліцейським було застосовано технічні засоби відеозапису, матеріали яких долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, всі дії з приводу складання зазначеного протоколу були зафіксовані на відеозапис, який долучений до справи та містить фіксацію процедури. Крім того, в самомупротоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №079541 від 01.01.2023 року, складеному відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначено про долучення до протоколу відеодиску.
Так, із зазначеного відеозапису, переглянутого судом вбачається, що поліцейські указали на можливість перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, висунули вимогу про необхідність проходження огляду на стан саме алкогольного сп'яніння та запропонували дві форми такого огляду, які передбачені ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ від 17.12.2008 року за №1103, та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 09.11.2015 року, а саме: за допомогою спеціального технічного засобу та у закладі охорони здоров'я. На пропозицію огляду з використанням спеціального технічного засобу ОСОБА_1 погодився, звернувся з проханням надати йому можливість скористатися юридичною допомогою адвоката, зателефонував останньому та адвокат попросив дочекатися його. Протягом часу, коли ОСОБА_1 очікував на приїзд свого адвоката, поліцейський неодноразово, наполегливо продовжував пропонувати пройти огляд або за допомогою спеціального технічного засобу, або у закладі охорони здоров'я. При цьому ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду, лише просив дочекатися адвоката, який вже фактично був на під'їзді. Далі, поліцейський декілька разів запитував ОСОБА_1 про те, чи відмовляється останній від огляду, посилався на необхідність затримання ОСОБА_1 і коли ОСОБА_1 повідомив про приїзд адвоката, останнього до ОСОБА_1 не допустили та не надали йому можливість скористуватися його послугами.
Так, як вже зазначалося вище п. 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану зокрема алкогольного сп'яніння. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №079541 від 01.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
До протоколу додані:направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.01.2023 року: пояснення свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з яких слідує, що останні були запрошені працівниками поліції в якості свідків того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Драгер», так і проїхати до медичного закладу, на що водій, в присутності свідків відмовився.
Статтею 256 КУпАП передбачена необхідність при складанні протоколу особі, яка притягається до відповідальності, роз'яснити її права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Так, зі змісту ст. 268 КУпАП чітко вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності зокрема, має право заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою адвоката.
Як встановлено судом під час огляду, доданого до протоколу відеозапису - на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння або на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не відмовлявся, просив лише надати йому можливість скористуватися юридичною допомогою адвоката, якому зателефонував та якого очікував. У даному випадку поліцейський, отримавши згоду ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп'яніння, мав би чітко виконувати вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України за №1452/735 від 9.11.2015 року, при цьому не порушуючи вимог ст. 268 КУпАП. Проте, працівник патрульної поліції неодноразово, наполегливо уточнював у ОСОБА_1 щодо відмови останнього від проходження огляду, посилаючись в тому числі і на необхідність його затримання, по приїзду адвоката, не надав ОСОБА_1 можливості конфіденційно з ним поспілкуватися, тобто не надав можливості скористуватися правовою допомогою.
Суд зазначає, що водій дійсно зобов'язаний виконувати вимоги поліцейських і знати міру відповідальності за невиконання таких вимог, але в даній справі, за наявності сукупності встановлених судом обставин, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була вимушеною.
Так, даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що зазначені дії поліцейського не відповідали вимогам закону, оскільки позбавлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, які передбачені законодавством, в даному випадку розцінюються як спонукання до скорішого висловлення відмови від проходження такого огляду. З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції та надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, правопорушення могло бути і не вчинене, що в свою чергу унеможливлює зробити висновок про добровільність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином під час розгляду цієї справи судом не встановлено свідомого і категоричного не бажання ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, яке б базувалося на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі.
Жодних даних, які б спростовували встановлений судом факт, а саме те, що ОСОБА_1 вимушено відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, у матеріалах справи не має.
Крім того ОСОБА_1 спрямовано до суду висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння лікаря КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», датований 08.01.2023 року з якого слідує, що 01.01.2023 року о 8 год. 10 хв. за результатами дослідження біологічного середовища - сечі ОСОБА_1 у останнього не виявлено алкогольного сп'яніння, результат тесту негативний.
Акт медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння за №000032 від 01.01.2023 року лікаря КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», витребуваний судом, свідчить про те, що 01.01.2023 року о 08 год. 10 хв. лікарем - наркологом обстежено ОСОБА_1 та не виявлено стану алкогольного сп'яніння. При цьому ОСОБА_1 здав біологічне середовище (сечу) на лабораторне дослідження, діагноз - стану сп'яніння та етанолу не виявлено, зазначений лікарем діагноз встановлений не лише шляхом огляду пацієнта, а і шляхом лабораторного дослідження.
Копія Журналу реєстрації медичних оглядів з метою виявлення стану сп'яніння КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» містить запис звернення ОСОБА_1 до вказаного медичного закладу 01.01.2023 року о 8 год. 10 хв. ранку.
Як визначено п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 року у справі за №216/5226/16-а - притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі за №536/1703/17.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях особи відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 130 ч.1, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі за №363/178/23 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.П. Дьоміна