Справа №295/9647/22
Категорія 9
2/295/237/23
17.05.2023 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Коцюби О.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Головного сервісного центру МВС України Заруцького В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
Головного сервісного центру МВС України,
третя особа ОСОБА_3 ,
про визнання права власності та зняття арешту з майна,
з перервою у судовому засіданні, оголошеною з 09.05.2023 до 17.05.2023,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати за ним право власності на транспортний засіб - автомобіль Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; зобов'язати Богунський відділ ДВС у м.Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) зняти арешт з транспортного засобу Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та зняти його з розшуку; зобов'язати Територіальний сервісний центр 1841 РСЦ ГСЦ МВС України в Житомирський області зареєструвати транспортний засіб Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Позов обґрунтовано тим, що 19.05.2020 між ФОП ОСОБА_4 (надалі - комісіонер) та ОСОБА_3 (надалі - комітент) укладено договір комісії №7542/20/007170, відповідно до якого комісіонер за дорученням комітента за комісійну плату вчинить за рахунок комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу - автомобіля Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В той же день, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7542/20/007170, придбав у ФОП ОСОБА_4 , зареєстрованого як суб'єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами і перебуває на обліку ГСЦ МВС за реєстраційним номером №7542, вживаний транспортний засіб - автомобіль Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належав ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що 09.06.2022 він звернувся до Територіального сервісного центру 1841 МВС України із заявою про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, надавши оригінал договору купівлі-продажу №7542/20/007170 від 19.05.2020, однак у реєстрації транспортного засобу було відмовлено, оскільки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості про попереднього власника ОСОБА_3 . Відмова мотивована тим, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 07.06.2022 Богунським відділом ДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відкрито ряд виконавчих проваджень щодо стягнення на користь держави коштів з гр. ОСОБА_3 .
На звернення ОСОБА_1 до відділу ДВС щодо скасування арешту автомобіля, йому було повідомлено, що ДВС не може зняти обмеження, оскільки за інформацією, яку відповідач мав станом на 18.05.2020, автомобіль належав ОСОБА_3 , відносно якого відкриті виконавчі провадження і винесено постанову про арешт майна та розшук майна боржника.
15.08.2022 позивача зупинила патрульна поліція на підставі даних із системи розшуку боржників « ОСОБА_5 », де зазначено, що автомобіль перебуває в розшуку відповідно до виконавчого провадження, відкритого Богунським відділом ДВС 10.11.2021 за №18285704838.
Позивач вважає відмову відповідача зняти обтяження з автомобіля, який належить ОСОБА_1 на праві власності, протиправною та такою, що порушує його права.
Також позивач вказує, що на час вчинення правочинів (19.05.2020) щодо придбання транспортного засобу, йому не було відомо про наявність будь-яких обтяжень та заборон щодо його відчуження, оскільки ні попередній власник транспортного засобу ОСОБА_3 , ні ФОП ОСОБА_4 , який на підставі договору комісії продав автомобіль 19.05.2020, не повідомили ОСОБА_1 про наявність таких обмежень. На письмовий запит позивача ФОП ОСОБА_4 пояснив, що на момент укладання угоди купівлі-продажу автомобіля в травні 2020 року проводилась перевірка транспортного засобу на НАІС МВС України, і за результатами перевірки жодних обтяжень транспортного засобу зареєстровано не було.
Позивач вважає, що він набув право власності на транспортний засіб у передбачений законом спосіб, жодної інформації про обтяження майна на момент здійснення правочину щодо його купівлі у відкритих реєстрах не було, автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу перебуває у володінні позивача та ніким не оспорюється.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 04.10.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
26.10.2022 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.
31.01.2023 від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про заміну відповідача.
Ухвалою суду від 31.01.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_2 про заміну співвідповідача задоволено, замінено співвідповідача Територіальний сервісний центр 1841 МВС України, на належного відповідача - Головний сервісний центр МВС України.
06.03.2023 від представника відповідача Головного сервісного центру МВС України Заруцького В.С. до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що реєстрація прав власності не належить до компетенції ГСЦ МВС та його територіальних підрозділів. ГСЦ МВС не оспорює права власності позивача та не є органом реєстрації прав власності, а лише здійснює повноваження, визначені ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та п. 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998.
У червні 2022 року позивач звернувся до територіального сервісного центру №1841 (на правах відділу, с. Довжик) РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області, із зверненням, у якому просив дозволити перереєструвати на його ім'я транспортний засіб, надавши при цьому договір купівлі-продажу транспортного засобу №7542/20/007170 на 1 аркуші. На вказане звернення ТСЦ №1841 надано відповідь із роз'ясненням щодо неможливості здійснити перереєстрацію транспортного засобу у заявку із тим, що у Єдиному реєстрі боржників містяться відомості відносно власника транспортного засобу. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду. Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач одночасно підтвердив, що тривалий час не реєстрував транспортний засіб через різноманітні причини, тим самим порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та п. 7 Порядку. Представник відповідача вказує, що власна бездіяльність позивача та нехтування ним вимогами законодавства призвела до неможливості працівниками ТСЦ №1841 зареєструвати транспортний засіб.
На підставі викладеного, у задоволенні позову у частині вимог до Головного сервісного центру МВС представник відповідача просить відмовити.
21.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзиві, у якій вказано, що позивачем не ставиться вимога до відповідача ГСЦ МВС щодо визнання права власності та зняття решту з майна. Дана вимога ставиться до відповідача - Богунського відділу ДВС у м. Житомирі. До відповідача ГСЦ МВС заявлено вимогу щодо здійснення державної реєстрації транспортного засобу, оскільки це входить до компетенції сервісного центру МВС і є однією з основних його функцій. Позивач вважає, що відмова ГСЦ МВС здійснити державну реєстрацію автомобіля, який був придбаний позивачем на підставі договору комісії та договору купівлі-продажу, є неправомірною, а вимога про зобов'язання ГСЦ МВС зареєструвати автомобіль та видати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є обґрунтованою.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 28.03.2023 підготовче провадження у справі завершено та призначено розгляд справи по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Представник відповідача Головного сервісного центру МВС України Заруцький В.С. у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що позивач придбав автомобіль у 2020 року, а до сервісного центру звернувся лише у 2022 році. За цей час законодавство зазнало змін та у випадку реєстрації особи у реєстрі боржників і відомостей у реєстрі обтяжень майна, перереєстрація транспортного засобу забороняється. Оскільки відомості про колишнього власника автомобіля містяться у реєстрі боржників, сервісний центр не має прав вчиняти дії щодо перереєстрації транспортного засобу. У разі скасування арешту майна сервісним центром транспортний засіб буде перереєстрований.
Представник відповідача Богунського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи міститься заява начальника відділу про розгляд справи без їх участі.
Третя особа у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.05.2020 між ФОП ОСОБА_4 (надалі - комісіонер) та ОСОБА_3 (надалі - комітент) укладено договір комісії №7542/20/007170, відповідно до якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу - автомобіля Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 10).
19.05.2020 ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7542/20/007170, придбав у ФОП ОСОБА_4 , зареєстрованого як суб'єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами і перебуває на обліку ГСЦ МВС за реєстраційним номером №7542, вживаний транспортний засіб - автомобіль Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11).
09.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до Територіального сервісного центру МВС №1841 України із заявою про реєстрацію транспортного засобу Peugeot Partner, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , до якої додав договір купівлі-продажу №7542/20/007170 від 19.05.2020.
Листом Територіального сервісного центру МВС №1841 від 15.06.2022 у реєстрації транспортного засобу було відмовлено. Відмова мотивована тим, що згідно з п.15 абз. 5 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, у разі звернення до сервісного центру МВС щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не проводиться. Враховуючи вище викладене заборонено здійснювати перереєстрацію транспортного засобу до моменту повного погашення всіх заборгованостей, та вилучення власника з Єдиного реєстру боржників (а.с.15).
На запит позивача ФОП ОСОБА_4 надав відповідь про те, що на момент укладання угоди купівлі-продажу автомобіля від 19.05.2020 проводилась перевірка транспортного засобу по базі НАІС МВС України (а.с.13).
З листа Богунського ВДВС у м.Житомирі від 19.08.2022 №70895 вбачається, що на звернення ОСОБА_1 до відділу ДВС щодо скасування арешту автомобіля, йому повідомлено, що ДВС не може зняти обмеження, оскільки за інформацією, яку відповідач мав станом на 18.05.2020, автомобіль належав ОСОБА_3 , відносно якого відкриті виконавчі провадження і винесено постанову про арешт майна та розшук майна боржника (а.с. 20).
У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Згідно з п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок) власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Так, п.8 Порядку визначено, що документом, який підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, є, зокрема, оформлений в установленому порядку договір комісії між власником транспортного засобу і суб'єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб'єкт господарювання, які підписані від імені суб'єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб'єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Таким чином, правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу.
Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.
Наслідком порушення Порядку є покладення на порушників відповідальності, встановленої законом (пункт 5), а не позбавлення права власності на придбаний особою транспортний засіб.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/11266/17, від 04.09.2019 року у справі №761/24050/17, від 16.12.2020 у справі №278/3640/18.
Велика Палата Верховного суду у постанові №911/1278/20 від 05.04.2023 вказала про те, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з подібним висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.12.2020 у справі №278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує».
У постанові Великої Палати Верховного Суду №911/1278/20 від 05.04.2023 також містяться висновки про те, що відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Отже, за загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на рухоме майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо рухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на рухоме майно накладений арешт. Виходячи з загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт шість статті 3 ЦК України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на рухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 06.07.2022.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач набув право власності на транспортний засіб - автомобіль Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі договору комісії транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, отже набуття права власності на автомобіль відбулося у встановленому законодавством порядку.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець, під час здійснення виконавчого провадження, має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з його майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 5 цієї статті Закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Нормами частин 2, 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Статтею 13 Європейської конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Аналогічні за змістом положення закріплені уст. 5 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи викладене, оскільки позивач набув право власності на транспортний засіб у спосіб, що передбачений законодавством, при цьому, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про арешт належного позивачу майна створює перешкоди у реалізації ним права власності, суд доходить висновку, що позов у частині вимог про визнання права власності на автомобіль, скасування його арешту та припинення розшуку підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позову зобов'язати Головний сервісний центр МВС України зареєструвати транспортний засіб Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів абзацу 5 пункту 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, у разі звернення до сервісного центру МВС щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не проводиться.
Відповідно до положень п. 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, серед інших, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що право власності позивача на даний транспортний засіб відповідачем Головним сервісним центром МВС України не оспорюється, та спір між сторонами щодо права власності на автомобіль відсутній. Позивачу відмовлено у реєстрації транспортного засобу у зв'язку з обтяженням автомобіля, яке застосовано у ході виконавчого провадження, яке здійснюється щодо колишнього власника транспортного засобу.
Оскільки даним рішенням вирішується питання щодо скасування арешту автомобіля, вимоги позову про зобов'язання Головного сервісного центру МВС України зареєструвати транспортний засіб та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на транспортний засіб - автомобіль Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Зобов'язати Богунський відділ ДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з транспортного засобу Peugeot Partner, 2004 року випуску, білого кольору, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , та припинити його розшук.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідачі: Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 3/14, код ЄДРПОУ 35021511);
Головний сервісний центр МВС України (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173).
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )
Суддя Т.А. Воробйова