Справа № 161/3995/23
Провадження № 2/161/1819/23
17 травня 2023 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судового засідання Остимчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Петрука І. В. звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
Позов обґрунтовано тим, що 01 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 530 000,00 гривень. На підтвердження факту отримання вказаної грошової суми в позику відповідач надав власноручну розписку. Відповідно до умов договору позики відповідач зобов'язався повернути борг не пізніше 01 березня 2021 року. Після спливу обумовленого строку повернення позики відповідач позичені кошти не повернув, незважаючи на неодноразові вимоги, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 530 000,00 гривень боргу за договором позики від 01 березня 2019 року, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою судді від 21 березня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20 квітня 2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.
Представник позивача адвокат Петрук І. В. у судове засідання не з'явився, попередньо подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак заявою від 17 травня 2023 року просить розгляд справи здійснювати без його участі. У цій заяві відповідач також повідомляє про визнання ним позову.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд установив, що 01 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , як позичальник, отримав від позикодавця ОСОБА_1 позику - гроші в сумі 530 000 гривень. Сторони за цим договором домовились про те, що договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено однією сумою не пізніше 01 березня 2021 року (а. с. 5).
Розпискою від 01 березня 2019 року ОСОБА_2 підтверджує отримання в позику від ОСОБА_1 530 000 гривень на підставі договору позики від 01 березня 2019 року (а. с. 6).
Пред'являючи даний позов, позивач зазначив, що у визначений договором строк ОСОБА_2 борг не повернув, що зумовлює необхідність захисту його порушених прав.
Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог статті 545 ЦК України кредитор, прийнявши виконання зобов'язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Суд установив, що оригінал боргової розписки знаходиться у позивача. Наведене підтверджує, що відповідач не виконав свого зобов'язання за договором позики, позичені гроші не повернув, що свідчить про порушення відповідачем свого грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 530 000,00 гривень боргу за договором позики від 01 березня 2019 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із висновком суду про задоволенням вимог позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 300 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 1048-1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 530 000 (п'ятсот тридцять тисяч) гривень боргу за договором позики від 01 березня 2019 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 300 (п'ять тисяч триста) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Дата складення повного тексту рішення 17 травня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь