Справа № 158/340/20
Провадження № 1-кп/0158/7/23
18 травня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника -адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12019030100000658 від 06.11.2019 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Дубно Рівненської області, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
В ніч на 06 листопада 2019 року, ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , зайшов на територію ЗОШ I-II ступеня у вказаному селі, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер вчинених дій, скориставшись відсутністю поряд людей, шляхом злому за допомогою металевого прута дверей, що ведуть у спортивний зал вказаної вище школи, проник через вказані двері всередину школи, де, в подальшому, за допомогою вказаного прута, виламав двері одного з кабінетів, звідки вчинив крадіжку ноутбука марки «HP», сірого кольору, серійний номер CND8515WQW та двох колонок до вказаного ноутбука, які перебували на балансі школи, завдавши своїми діями ЗОШ I-II ступеня села Сокиричі, майнової шкоди на загальну суму 13016 гривень.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у повторному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у інше приміщення за наступних обставин, а саме: в ніч на 08 листопада 2019 року, перебуваючи по АДРЕСА_2 , зайшов на територію ЗОШ I-II ступеня у вказаному селі, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер вчинених дій, скориставшись відсутністю поряд людей, шляхом пошкодження за допомогою кишенькового ножа фіксатора вікна, що веде до туалету вказаної школи, проник через вікно всередину школи, де, в подальшому, за допомогою стамески, шляхом віджиму, відчинив двері одного із кабінетів та вчинив крадіжку ноутбука марки «Lenovo» чорного кольору, серійний номер WB11302759, ноутбука марки «HP» сірого кольору, серійний номер CND8094XIL, після чого шляхом віджиму за допомогою вищевказаної стамески, відчинив двері, які ведуть у сусідній кабінет, звідки вчинив крадіжку ноутбука марки «LENOVO» чорного кольору, інвентаризаційний номер 10480092, чим завдав ЗОШ I-II ступеня села Прилуцьке майнової шкоди на загальну суму 17600 гривень.
ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжки), поєднані з проникненням у інше приміщення.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав.
За епізодом 06.11.2019 року (крадіжка зі школи с. Сокиричі), вказав, що у листопаді 2019 року справді перебував у приміщенні Сокиричівської школи, оскільки мав намір порозмовляти з директором про успішність його доньки ( ОСОБА_6 ), яка є ученицею вищевказаної школи. Ствердив, що свідками його візиту до директора було багато людей, які на той момент перебували у школі. Щодо передачі ноутбука свідку ОСОБА_7 , пояснив, що у вересні 2019 року справді звернувся до останньої із проханням здати до ломбарду належний йому гаджет чорного кольору, який у липні-серпні 2019 року був придбаний ним у одному із відділень ломбарду м. Луцька орієнтовно за 3000 грн. Така поведінка була викликана необхідністю у коштах на лікування сина його співмешканки. Неможливість самостійної здачі пояснив відсутністю (втратою) у нього паспорта з 2016 року.
Окрім іншого, просив суд врахувати, що зразки відбитків пальців у нього не відбирали. Підпис, який наявний на протоколі про отримання зразків, йому не належить. Заявив клопотання про огляд речових доказів, а саме викрадених ноутбуків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд виправдати його підзахисного у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, оскільки органом досудового розслідування не надано належних та допустимих доказів, які можуть беззаперечно свідчити про винуватість його підзахисного, а ряд сумнівів належить оцінювати у відповідності до ст.62 Конституції України.
Просив суд врахувати, що зразки відбитків пальців у ОСОБА_4 не відбирались. Підпис у протоколі про відібрання зразків не належить останньому. Дактилоскопічна експертиза проведена у порушенням вимог КПК України, за відсутності належної постанови прокурора про відібрання зразків, про що свідчить відсутність такої у реєстрі матеріалів досудового розслідування. Подання ж прокурором такої постанови лише у грудні 2022 року з врахуванням того, що кримінальне провадження слухалось у суді протягом трьох років, ставить під сумнів її правдивість. З огляду на викладене, просив суд визнати постанову про відібрання зразків та висновок дактилоскопічної експертизи від 17.12.2019 року - недопустимими доказами.
Окрім іншого, просив визнати коробки від викрадених ноутбуків, які були подані потерпілими під час судового слідства (стадія дослідження письмових доказів) недопустимими доказами, оскільки про існування таких органу досудового розслідування було відомо під час проведення досудового розслідування, однак не долучено до матеріалів кримінального провадження на відповідній стадії. Стверджує, що відповідь з ломбарду від 06.03.2023 року, отримана на запит прокурора, не може бути доказом вчинення ОСОБА_4 крадіжки з проникненням у Сокиричівській школі, а лише є підтвердженням здачі свідком ОСОБА_7 до ломбарду ноутбука, який перебував на балансі вказаної школи. За відсутності у матеріалах кримінального провадження речових доказів, а саме ноутбуків, подані прокурором дані інвентаризаційних карт на ноутбуки, можуть свідчити виключно про перебування таких на балансі школи, однак не можуть бути доказом вини ОСОБА_8 за обставин, викладених у обвинувальному акті.
Прокурор в судовому засіданні відсутність у матеріалах кримінального провадження ноутбуків пояснив їх реалізацією ломбардом. Окрім іншого, такі речовими доказами у даному криміналдьному провадженні не визнавались. Відсутність у реєстрі матеріалів досудового розслідування постанови про відібрання зразків не може свідчити про те, що її не існувало на момент проведення слідчої дії - відібрання зразків, оскільки така була все ж таки подана прокурором під час судового слідства та відкрита сторонам у порядку ст.290 КПК України. Окрім іншого, при відкритті матеріалів кримінального провадження, останнім не було подано будь-яких зауважень, в тому числі й щодо відсутності вищезазначеної постанови. Заперечив щодо можливого визнання коробок від викрадених ноутбуків неналежними доказами з підстав, наведених захисником, оскільки такі докази відкрито стороні захисту в порядку ст.290 КПК України в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні представник потерпілої сторони - школи с. Сокиричі - ОСОБА_9 суду пояснив, що восени 2019 року (точної дати вказати не може), директор школи у телефонному режимі повідомив йому про крадіжку зі школи ноутбуків. Вказав, що викрадений ноутбук - марки «HP», модель не пам'ятає, був переданий школі за цільовою програмою для навчання учнів початкових класів; закріплений за одним із вчителів початкової школи та зберігався в учительській. Ствердив, що бачив сліди злому по приміщенню школи зі сторони проникнення. ОСОБА_4 до вказаного інциденту ні в школі, ні на території не бачив. Не заперечив, що ОСОБА_6 є ученицею вищевказаної школи.
Свідок ОСОБА_10 , суду пояснив, що у 2019 році був директором Сокиричівської школи. Підтвердив, що орієнтовно у серпні 2019 року, школі за цільовою програмою МОЗ було передано на баланс ноутбук для організації навчального процесу учнів початкових класів, який у вересні 2019 році було викрадено. ОСОБА_4 раніше у школі не бачив, водночас, бачив на території села в компанії однієї з учениць школи, а саме - ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що у вересні 2019 року в дообідню пору до неї звернувся обвинувачений із проханням здати до ломбарду його власний ноутбук, оскільки необхідні кошти на лікування дитини його співмешканки. Марку, колір, номер гаджета не пам'ятає. Однак чітко вказала, що ноутбук був новим та знаходився у портфелі. Ствердила, що більше у вказаний ломбард вона не зверталась. Зазначила, що ОСОБА_4 пояснив їй, що особисто здати техніку не може, оскільки відсутній паспорт. На запитання прокурора чи могла відбуватись вищезазначена нею подія у листопаді, виявила сумнів та зрештою притрималась позиції, що подія відбувалась саме у вересні 2019 року.
З досліджених в судовому засіданні доказів, наданих прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_4 за епізодом 06.11.2019 року, судом встановлено наступне.
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР за фактом крадіжки з ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі слугували рапорт працівника поліції ОСОБА_11 та протокол прийняття заяви гр. ОСОБА_10 (директора вищевказаної школи), відповідно до яких, в ніч з 06.11.2019 року невстановлена особа, шляхом віджиму вікна школи, таємно викрала ноутбук марки «HP» та дві колонки до нього (т.1, а.с.144-145,147-149).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.11.2019 року, оглянуто територію ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі, виявлено ознаки злому вікна туалетної кімнати; сліди пальців рук у приміщенні школи; окрім іншого - зникнення ноутбука марки «РН» та двох мікрофонів (т.1, а.с.150-152).
Відповідно до довідки №116 від 16.12.2019 року, виданої за підписом директора ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі ОСОБА_10 , із викраденого майна на балансі школи перебували: «…ноутбук ЄКР 15.6НРС №CND WGW Penhum №500 gb/ (1366?768) вартістю 12666 грн. та дві колонки до ноутбука вартістю 350 грн.» (т.1, а.с.154). Розмір збитків, нанесених школі в результаті кримінального правопорушення, відповідно до довідки №117 від 16.12.2019 року становить 13016 грн. (т.1, а.с.155).
Відповідно до постанови про відібрання зразків для проведення експертизи від 26.11.2019 року, процесуальним прокурором постановлено рішення про відібрання зразків у ОСОБА_4 (т.3, а.с. 38). На підставі вказаної постанови, у відповідності до протоколу отримання зразків для експертизи від 26.11.2019 року, у ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження за участю спеціаліста було відібрано зразки для проведення дактилоскопічної експертизи (т.3, а.с. 37). Вказані докази було надано прокурором у судовому засіданні від 27.12.2022 року та відкрито стороні захисту безпосередньо під час слухання справи в суді.
Постановою слідчого від 10.12.2019 року призначено проведення судово-дактилоскопічної експертизи для ідентифікації слідів пальців рук, вилучених на місці вчинення кримінального правопорушення (т.1, а.с.156-157).
Відповідно до висновку експерта №485 від 17.12.2019 року з долученою ілюстративною таблицею до нього та дактилокартами, один слід пальця руки, виявлений та вилучений під час огляду місця події, належить ОСОБА_4 ( т.1, а.с.160-173).
Згідно довідки №2677/1, виданої за підписом генерального директора Лобмарду «Заставно-кредитний дім», 06.11.2019 року о 12 год. 28 хв. гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зверталась до Луцького відділення ломбарду по пр. Соборності, 38 з приводу закладу майна, а саме: ноутбука ЄКР.15,6НР Pentium N500 1,1ghz/ram8gb/hdd500gb/(1366*768), серійний номер CND8515WQW (т.1 а.с.228, т.3, а.с. 54).
Відповідно до копії інвентарної картки №23 відділу освіти Ківерцівської РДА, ноутбук марки НР 250, серійний номер CND8515WQW, вартістю 12666,67 грн. з інвентарним номером 101480027, 30.09.2019 року був переданий ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі. Водночас, карта містить запис про те, що ноутбук було викрадено 2019 року (т.2 а.с.217). Вказаний доказ було пред'явлено прокурором в судовому засіданні від 11.08.2022 року та відкрито сторонам в порядку ст.290 КПК України (т.2,а.с.214-220).
Судом оглянута, надана в судовому засіданні представником потерпілої юридичної особи Гімназії с. Сокиричі ОСОБА_9 , коробка від ноутбука марки НР250 серійний номер CND8515WQW (долучена до матеріалів провадження коробка під №1). Вказаний доказ відкрито сторонам провадження безпосередньо в судовому засіданні, що підтверджується відповідними розписками (т.3, а.с.26-27).
Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 19.02.2020 року, ОСОБА_4 відкрито матеріали кримінального провадження у відповідності до ст.290 КПК України. Протокол містить підпис останнього та твердження про відсутність зауважень (т.3, а.с.57). Даний документ прокурором надано у судовому засіданні від 28.02.2023 року.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд критично ставиться до показань ОСОБА_4 в частині ймовірного залишення ним відбитків пальців у Сокиричівській школі за обставин відвідування ним закладу задля розмови з директором про успішність його доньки, оскільки судом не здобуто беззаперечних доказів такої версії обвинуваченого. Будь-яких свідків, які змогли підтвердити вказану обставину, стороною захисту суду не забезпечено. Даних про те, що ОСОБА_6 (зі слів ОСОБА_4 - його донька) пов'язана спільним побутом з обвинуваченим, стороною захисту не надано. Твердження обвинуваченого про те, що в день відвідування директора його бачила велика кількість вчителів, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Твердження обвинуваченого про передання свідку ОСОБА_7 свого власного ноутбука, який був ним придбаний у липні-серпні 2019 року в одному із ОСОБА_12 ломбардів та, в подальшому, на прохання останнього зданий свідком у ломбард, не знайшло свого підтвердження при розгляді справи, з наступних підстав.
Судом, за поданими сторонами доказами, встановлено і вказаний факт не викликає сумніву у суду, що ноутбук марки «НР» з серійним номером CND8515WQW справді перебував у користуванні Сокиричівської школи (показання потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , довідка №116 від 16.12.2019 року, видана за підписом директора ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі ОСОБА_10 , копія інвентарної картки №23 відділу освіти Ківерцівської РДА, надана в судовому засіданні представником юридичної особи коробка від вказаного ноутбука) (звукозапис судового засідання, т.1, а.с.155, т.2, а.с.214-220). Беззаперечним для суду є факт викрадення вказаного ноутбука з Сокиричівської школи (показання потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , заява про вчинення кримінального правопорушення, запис про викрадення ноутбука на копії інвентарної картки №23 відділу освіти Ківерцівської РДА) (т.1,а.с.144-145, 147-149,т.2,а.с.214-220).
Аналізуючи в подальшому здобуті в ході судового слідства докази, доведеним є факт здачі ОСОБА_7 у ломбард викраденого ноутбука (у відповідності до серійного номеру гаджета), який був переданий їй саме обвинуваченим (т.1, а.с.228, т.3, а.с. 54). Твердження свідка про те, що подія відбувалась у вересні, а не листопаді 2019 року (прохання ОСОБА_8 здати ноутбук), суд оцінює як похибку свідка у даті виключно з огляду на великий проміжок часу між подією та допитом свідка в суді. Окрім іншого, таке твердження свідка спростовується вищевказаними довідками ломбарду, відповідно до яких подія відбувалась у листопаді 2019 року та показаннями самого свідка, яка ствердила, що більше ніколи не зверталась до послуг ломбарду.
Доказів про те, що ОСОБА_4 придбав раніше виданий ОСОБА_7 ноутбук у одному з відділень ОСОБА_12 ломбардів, не підтверджено будь-яким належним доказом зі сторони захисту та обвинуваченого.
З огляду на викладене, у суду не виникає сумнівів, що ОСОБА_4 передавав ОСОБА_7 саме викрадений у Сокиричівській школі ноутбук.
Щодо твердження захисника обвинуваченого про визнання недопустимими доказами постанови про відібрання зразків, протоколу про відібрання зразків та висновку дактилоскопічної експертизи недопустимими доказами з мотивів, викладених останнім в судових дебатах, суд зазначає наступне.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
В ході судового розгляду судом здобуто факт відсутності постанови прокурора про відібрання зразків у реєстрі досудового розслідування. Прокурор пояснив це недоопрацюванням слідчого. Водночас, надав суду вищевказану постанову безпосередньо в одному із судових засідань. Документ було відкрито стороні захисту в судовому засіданні, надано час на ознайомлення. Будь-яких сумнівів у його достовірності у сторони захисту та обвинуваченого не виникло, будь-яких клопотань про визначення походження даного документу стороною захисту не заявлено.
Суд зазначає, що за своєю процесуальною природою, постанова прокурора є лише вказівкою для слідчого про проведення певної слідчої дії, у даному випадку - відібрання зразків. Тому, на думку суду, не повинна оцінюватись однобічно як недопустимий доказ, а в сукупності з іншими доказами, з врахуванням їх отримання виключно внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відсутність у реєстрі постанови прокурора про відібрання зразків, на думку суду, у даному випадку, не може свідчити про визнання такого доказу та похідних від них недопустимими з огляду на аналіз статті 87 КПК України.
Суд не знаходить підстав для визнання недопустимим протоколу про отримання зразків, з мотивів, зазначених обвинуваченим та захисником, з огляду на вищевикладене на наступне.
У відповідності до ст.245 КПК України, у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи.
Аналізуючи у даному провадженні протокол про відібрання зразків для експертизи від 26.11.2019 року, суд звертає увагу, що така слідча дія проводилась за участю спеціаліста; підпис обвинуваченого свідчить про те, що останній надав свої відбитки долоней та пальців рук; зауважень від нього не надходило.
Твердження обвинуваченого про те, що підпис на протоколі йому не належить, не підтверджено будь-якими достовірними доказами. З врахуванням положень ч.1 ст.22 КПК України, клопотань від сторони захисту щодо можливого призначення почеркознавчої експертизи для доведеності версії, до суду не надходило.
Окрім іншого, суд зауважує, що положення ч.2 ст.245 КПК України надають право підозрюваному, обвинуваченому відмовитись від процесуальної дії - відібрання зразків. З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для визнання протоколу про отримання зразків для проведення експертизи недопустимим доказом у відповідності до ст.87 КПК України, оскільки відсутні підстави вважати, що такий отриманий з істотним порушенням прав людини.
Враховуючи викладене, підстав для визнання висновку дактилоскопічної експертизи, як «плоду отруйного дерева» з мотивів, викладених захисником, суд не вбачає.
Щодо позиції сторони захисту про визнання недопустимим доказом коробок, наданих потерпілими не під час досудового розслідування, а безпосередньо під час слухання справи в суді, суд зазначає наступне.
Збирання доказів, у тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Правова природа подання доказів є іншою, ніж одержання їх шляхом проведення слідчих дій, оскільки подання доказів має наслідком їх отримання, що полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається, тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали.
При отриманні предметів та документів, представлених особою для залучення їх до справи як доказів, орган дізнання, слідчий або суд повинні допитати особу, яка подає даний предмет чи документ, з метою з'ясування джерела та обставин їх отримання, потім здійснити огляд цих предметів або документів і процесуально зафіксувати їх отримання.
Стаття 56 КПК України надає право потерпілому, окрім іншого, подавати докази суду ( п.3 ч.1 ст.56 КПК України).
Оскільки, в даній справі такий доказ не збирався, а саме подавався суду потерпілим, що не суперечить приписам ст.56 КПК України та був відкритий стороні захисту під час судового засідання, суд не знаходить підстав для визнання таких доказів недопустимими. Заборони подання потерпілим доказів безпосередньо в суді, чинний КПК не містить.
Судом встановлено, що дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення за фактом крадіжки з ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі 06.11.2019 року, доведеності вини у його вчиненні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаних в суді обвинуваченого, потерпілих, свідка у суду немає.
Інших доказів винуватості ОСОБА_4 за фактом крадіжки з ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі 06.11.2019 року, у даному кримінальному провадженні надано не було.
Водночас, суд вважає за доцільне виключити з формулювання обвинувачення за фактом викрадення ОСОБА_4 майна у ЗОШ I-II ступеня с. Сокиричі твердження про знаряддя способу проникнення «металевого прута дверей», оскільки матеріали справи не містять таких відомостей. Прокурором під час слухання справи в суді, таких доказів надано не було.
Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, в ніч на 08 листопада 2019 року, перебуваючи по АДРЕСА_2 , зайшов на територію ЗОШ I-II ступеня у вказаному селі, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, умисно, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер вчинених дій, скориставшись відсутністю поряд людей, шляхом пошкодження за допомогою кишенькового ножа фіксатора вікна, що веде до туалету вказаної школи, проник через вікно всередину школи, де в подальшому за допомогою стамески, шляхом віджиму, відчинив двері одного із кабінетів та вчинив крадіжку ноутбука марки «Lenovo» чорного кольору, серійний номер WB11302759, ноутбука марки «HP» сірого кольору, серійний номер CND8094XIL, після чого шляхом віджиму за допомогою вищевказаної стамески, відчинив двері, які ведуть у сусідній кабінет, звідки вчинив крадіжку ноутбука марки «LENOVO» чорного кольору, інвентаризаційний номер 10480092, чим завдав ЗОШ I-II ступеня села Прилуцьке майнової шкоди на загальну суму 17600 гривень.
Дії ОСОБА_4 за вказаним епізодом органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, тобто повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення.
ОСОБА_4 свою вину за вказаним епізодом не визнав, та пояснив, що навіть не володіє інформацією про місце знаходження такої школи. Повністю заперечив ймовірність можливої здачі саме ним викраденого ноутбука. Ствердив, що не міг здавати ноутбук до ломбарду, оскільки орієнтовно у 2016 році втратив свій паспорт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд виправдати його підзахисного за вказаним епізодом, оскільки органом досудового розслідування не надано жодного належного та допустимого доказу, який міг би свідчити про вчинення його підзахисним інкримінованого злочину. Посилання прокурора на довідку із ломбарду, відповідно до якої ОСОБА_4 26.11.2019 року було реалізовано викрадений ноутбук, не може свідчити про вчинення його підзахисним інкримінованого злочину, оскільки паспортні дані особи, яка здавала ноутбук у ломбард не співпадають із реальними паспортними даними його підзахисного.
Представник потерпілої сторони - Прилуцької школи - ОСОБА_13 , яка є директором вказаної школи, суду повідомила, що 07.11.2019 року вранці отримала телефонний дзвінок від завгоспа, який повідомив про проникнення невідомих осіб до школи, шляхом пошкодження дверей. На місці виявила зникнення трьох ноутбуків - марки «HP» сірого кольору та марки «Lenovo», чорного кольору, які були передані за цільовою програмою для організації навчального процесу учнів початкових класів. Запевнила, що обвинуваченого раніше у школі або ж на її території не бачила.
Прокурором на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення надано наступні докази, які досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до рапорту начальника СРПП Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 від 08.11.2019 року та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.11.2019 року, подану гр. ОСОБА_15 , який працює на посаді завгоспа Прилуцької ЗОШ I-II ступеня, 08.11.2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019030100000658 за фактом вчинення крадіжки ноутбуків з приміщення ЗОШ I-II ступеня с. Прилуцьке, поєднану з проникненням (т.1, а.с.174, 179-180).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.11.2019 року з фототаблицями до нього, проведеного за добровільною згодою директора ЗОШ I-II ступеня с. Прилуцьке ОСОБА_13 , оглянуто територію та приміщення Прилуцької школи та виявлено пошкоджене, відчинене металопластикове вікно у приміщенні туалету (т.1, а.с.182-198).
Листом №224 від 08.11.2019 року за підписом директора Прилуцької ЗОШ I-II ступеня ОСОБА_13 , адресованого на ім'я начальника Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_16 , повідомлено про факт проникнення невстановленими особами, шляхом відчинення металопластикового вікна, до приміщення школи та викрадення ноутбуків марки Lenovo-Serial Number PF 19409M, інвентаризаційний номер 10480092; марки ЄКР.15.6.Lenovo Celeron 1000M 1.8GHZ/RAM2048MB/HDD500GB/DVD RW C/№WB11302759, інвентаризаційний номер 10480028; марки ЄКР.15.6 HPCELERON №3350 1,1ghz/ram8gb/ssd128gb/(1366*768)/dvdrw C№CND8094XIL, інвентаризаційний номер 101400113. Сума збитків - 17600 (сімнадцять тисяч шістсот) (т.1 а.с.200).
Відповідно до копії інвентарної картки №23 відділу освіти Ківерцівської РДА, ноутбук марки HP250, серійний номер CND8094XIL вартістю 10389,20 грн. з інвентарним номером 101400113, 30.09.2019 року був переданий ЗОШ Прилуцька. Водночас, карта містить запис про те, що вказаний ноутбук було викрадено 2019 року (т.2, а.с.219). Вказаний доказ було пред'явлено прокурором в судовому засіданні від 11.08.2022 року та відкрито сторонам в порядку ст.290 КПК України (т.2, а.с.214-220).
Відповідно до довідки №1038/01-18/2-19 від 11.11.2019 року, виданої відділом освіти Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, на балансі відділу освіти Ківерцівської РДА знаходився, окрім іншого ноутбук НР з інвентарним номером 101400113 вартістю 10389,20 грн (т. 1, а.с.243).
Постановою слідчого від 11.11.2019 року призначено проведення судово-дактилоскопічної експертизи для ідентифікації слідів пальців рук, вилучених на місці вчинення кримінального правопорушення (т.1, а.с.201).
Відповідно до висновку експерта №428 від 25.11.2019 року з долученою ілюстративною таблицею до нього та дактилокартами, даних про те, що ймовірно серед виявлених слідів наявні сліди пальців рук обвинуваченого, останній не містить (т.1, а.с.204-216).
Постановою слідчого від 11.11.2019 року призначено проведення судово-трасологічної експертизи дерев'яної дощечки зі слідами віджиму, яка була виявлена та вилучена на підлозі перед входом у кабінет психолога Прилуцької школи (т.1, а.с.217).
Відповідно до висновку експерта №464 від 18.11.2019 року, надане експерту ймовірне знаряддя вчинення злому для ідентифікації не придатне (т.1, а.с.220-222).
Згідно довідки №3005/12 від 20.12.2019 року, виданої за підписом генерального директора Лобмарду «Заставно-кредитний дім» на запит слідчого №9017/54-2019 від 14.11.2019 року, 27.11.2019 року гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що ідентифікується паспортом серії НОМЕР_1 , виданого Луцьким МВ УМВС 22.01.2015 року, звертався до Луцького відділення ломбарду по пр. Соборності, 4 та заклав ноутбук марки ЄКР.15.6 HPCELERON №3350 1,1ghz/ram8gb/ssd128gb/(1366*768)/dvdrw C№CND8094XIL (т.1 а.с.224, 226, 227).
Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України за фактом повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у інше приміщення за епізодом 08.11.2019 року у Прилуцькій ЗОШ було вчинено ОСОБА_4 , зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч.1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов'язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона, а обов'язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Предмет доказування в конкретному кримінальному провадженні, тобто сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення кримінального провадження, залежить від того, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення обвинувачується особа, оскільки кримінальні правопорушення різняться за об'єктом, об'єктивною та суб'єктивною сторонами, суб'єктом. Пред'являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Відповідно до положень ст. 92 КПК України, у кримінальному провадженні обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стаття 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 87 КПК України визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
Суд дотримався норм, визначених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.
При оцінці представлених суду доказів, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, положень КПК України 1960 року, статей 84, 85, 86, 89 КПК України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного суду.
Так, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
У ч.2 ст. 8 КПК України визначено що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а у ч.5 ст.9 КПК України наголошено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (справи «Шенк проти Швейцарії», заява№ 10862/84, рішення від 12 липня 1988 року, § 45, 46; «Морейра Ферейра проти Португалії» (№ 2) [ВП], заява № 19867/12, рішення від 11 липня 2017 року;«Хеглас проти Республіки Чехія», заява № 5935/02, рішення від 01 березня 2007 року, § 84).
Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому («Хан проти Сполученого Королівства», заява № 35394/97, рішення від 12 травня 2000 року, § 34; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства», заява № 44787/98, рішення від 25 вересня 2001 року, § 76; «Аллан проти Сполученого Королівства», заява № 48539/99, рішення від 05 листопада 2002 року, § 42).
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Суд зазначає, що він обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суд при розгляді кримінальних проваджень не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
У відповідності до вимог п.1-3 ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд, поряд з іншим, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Тобто, сторона обвинувачення, поряд з іншими питаннями, повинна довести перед судом належними та допустимими доказами той факт, що мало місце діяння, зазначене у обвинуваченні, що таке діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за епізодом 08.11.2019 року, що обвинувачений ОСОБА_4 винен у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.
Аналізуючи подані прокурором докази на доведення винуватості ОСОБА_4 за епізодом від 08.11.2019 року, викладеного в обвинувальному акті, суд визнає доведеним факт перебування у користуванні Прилуцької школи ноутбуків марки Lenovo-Serial Number PF 19409M, інвентаризаційний номер 10480092; марки ЄКР.15.6.Lenovo Celeron 1000M 1.8GHZ/RAM2048MB/HDD500GB/DVD RW C/№WB11302759, інвентаризаційний номер 10480028; марки ЄКР.15.6 HPCELERON №3350 1,1ghz/ram8gb/ssd128gb/(1366*768)/dvdrw C№CND8094XIL, інвентаризаційний номер 101400113 (т.1, а.с.200,243, т.2, а.с.214-223); факт викрадення вказаних ноутбуків зі школи (т.1, а.с.174, 179-180).
Водночас, прокурором не доведено факту вчинення ОСОБА_4 таємного повторного викрадення чужого майна (крадіжки) ноутбуків з приміщення Прилуцької школи, оскільки докази, надані прокурором не містять таких даних.
Щодо факту реалізації ОСОБА_4 викраденого ноутбука марки РН з серійним номером CND8094XIL у відділенні ломбарду, як доказу на доведення винуватості останнього у інкримінованому кримінальному правопорушенні суд зазначає, що відповідно до даних довідки ломбарду №30005/12 від 20.12.2019 року, ноутбук марки ЄКР.15.6 HPCELERON №3350 1,1ghz/ram8gb/ssd128gb/(1366*768)/dvdrw C№CND8094XIL, 27.11.2019 року було реалізовано гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , що ідентифікований паспортом серії НОМЕР_1 , виданий Луцьким МВ УМВС 22.01.2015 року (т.1 а.с. 227). Водночас, прокурором до характеризуючих даних обвинуваченого подано паспорт (ID-карта) № НОМЕР_2 , видана на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка видана органом 0710, 11.11.2019 року. При цьому, викрадене майно заставлялось особою 27.11.2019 року.
Вказана обставина викликає беззаперечний сумнів, що саме обвинувачений реалізовував викрадене майно та може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Окрім іншого, матеріали справи, а саме довідка з ломбарду (т. 1, а.с.227) містить дані про реалізацію одного з викрадених з Прилуцької школи ноутбука марки Lenovo з серійним номером WB11302759, які вмінені в обвинувальному акті ОСОБА_4 , іншою особою.
Отже, дослідивши та оцінивши надані суду стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності - на предмет достатності, витлумачивши, як того вимагає ч. 4 ст. 17 КПК, усі вищезазначені обґрунтовані сумніви у користь обвинуваченого, - суд визнає недоведеним допустими, достовірними та достатніми доказами обвинувачення ОСОБА_4 за епізодом щодо повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаній з проникненням у інше приміщення за епізодом 08.11.2019 року.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК обвинувачений ОСОБА_4 має бути виправданий судом за цим епізодом, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
При призначенні покарання суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якого покарання призначається в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
В силу ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до категорії тяжких злочинів.
При призначенні покарання суд враховує, те, що обвинувачений є особою молодого віку (т.1, а.с.233), відсутність постійного місця проживання (т.1, а.с.231) та роботи; дані про його стан здоров'я, а саме неодноразове лікування у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» (т.1, а.с.232), однак відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №38 від 30.01.2020 року визнаний осудним (т.1, а.с.237-239), раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, за що відбував реальну міру покарання в місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, знову вчинив корисливий злочин, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України.
Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, так і іншими особами.
Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Речові докази відсутні; цивільний позов заявлено не було.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався та підстави його застосування судом відсутні.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодом від 06.11.2019 року) та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та призначеного покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2020 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень зарахувати частково відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2020 року.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 за даним вироком рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Визнати ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодом від 08.11.2019 року), та виправдати його у зв'язку з недоведеністю вчинення даного кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати у справі, пов'язані із залученням експерта для проведення судово-дактилоскопічної експерти в сумі 1570 (одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 10 коп.
Судові витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення судово-дактилоскопічної експертизи та судово-трасологічної експертизи в сумі 2826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 18 коп. віднести за рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1