Єдиний унікальний номер 953/6430/22
Номер провадження 22-ц/818/857/23
18 травня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Бурлака І.В., Маміної О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року в складі судді Муратової С.О. у справі № 953/6430/22 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМКОРД» про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМКОРД» (далі- ТОВ «СІМКОРД»).
Заява мотивована тим, що він є засновником та генеральним директором ТОВ «СІМКОРД».
На інформаційному ресурсі (веб-порталі) «Check Dream» (https://check-dream.com/), невідомим автором було оприлюднено статтю негативного характеру під назвою (російською мовою): « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказана публікація містить недостовірну (неправдиву) інформацію, дискредитує його Компанію та проект компанії (програмного продукту) - «Система Bitbon» (URL адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), знецінює результати її багаторічної праці.
Оспорювана інформація носить негативний характер та виражена в принизливій, непристойній і брутальній формі, а також вочевидь викладена саме у формі фактичних тверджень, а не є оціночних суджень, а отже поширена інформація підлягає доведенню та спростуванню. В свою чергу, жодних аргументів, підтверджень та належних доказів на обґрунтування оспорюваної інформації надано чи підкріплено не було.
Крім того, станом на теперішній час, поширена недостовірна інформація доведена до великого кола осіб й досі знаходиться у відкритому для широкого загалу доступі в мережі Інтернет.
Також зазначав, щодо неможливості встановлення вірогідних порушників, оскільки йому не вдалося встановити ані автора негативної статті (публікації), ані власника/реєстранта веб-сайту, на якому було поширено недостовірну (неправдиву) інформацію.
Доступ до веб-сайту за URL адресою: https://check-dream.com/ є вільним та повністю відкритим, додаткової реєстрації на такому веб-сайті для його використання та ознайомлення з його контентом не передбачається, а будь-якої ідентифікуючої інформації про власника/реєстранта такого веб-сайту чи автора матеріалу (статей, публікацій) не зазначається, що робить неможливим встановити відповідальних осіб (належних відповідачів).
19 жовтня 2022 року за допомогою засобів електронного зв'язку на електронну пошту адміністрації вказаного інформаційного ресурсу направлено офіційне звернення для встановлення автора статті (публікації) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та встановлення власника/реєстранта веб-сайту за URL адресою: https://check-dream.com/, а також для вилучення з публічного доступу (видалення) публікації. Але таке звернення було проігноровано.
Також ним було направлено звернення до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет», яким було підтверджено, що можливість встановити особу власника веб-сайту та реєстранта доменного імені відсутня, оскільки має місце знеособленість даних про них в службі WHOIS, а також через те, що такий домен не належить до українського сегменту мережі Інтернет, а реєстратор доменного імені та хостинг провайдер є іноземними суб'єктами.
Вважає, що у зв'язку з неможливістю встановити автора статті, єдиним способом відновити порушені права є встановлення факту недостовірності (неправдивості) інформації та її спростування.
Поширення такої недостовірної та негативної інформації про Компанію принижує її ділову репутацію та порушує її право на недоторканість ділової репутації, що, в свою чергу, створює відповідні негативні наслідки та впливає на її виробничі процеси, при цьому суттєво знижуючи її цінність та значно зменшуючи оцінку її професійних якостей і здобутків.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив встановити факт недостовірності (неправдивості) інформації та спростувати усю інформацію, що поширена про компанію - ТОВ «СІМКОРД» та її проект (програмний продукт) - «Система Bitbon» в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі (веб-порталі) під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме, на веб-сайті за URL адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка безпосередньо міститься в статті (публікації) негативного характеру під назвою (російською мовою): « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не надано достатніх доказів неможливості встановити власника веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якому розміщена оспорювана інформація, а тому підстави для її розгляду в порядку окремого провадження відсутні.
Таким чином, заявник ОСОБА_1 не позбавлений можливості встановити власника веб-сайту: http://check-dream.com, звернувшись до хостинг-провайдера цього веб-сайту, яким є URL SOLUTION INC (місцезнаходження: Ipasa Building, АДРЕСА_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5 , телефон: НОМЕР_1 ) та Cloudflare, Іnc. (місцезнаходження: 101 Townsend Street, San Francisco, CA, 94107, US, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_6 , телефон: НОМЕР_2 ), з відповідним запитом.
Доказів такого звернення або доказів відмови у наданні такої інформації заявником до заяви про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування не залучено та в ході розгляду справи не надано.
22 березня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Антон Романович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим, що веб-сайт, на якому було поширено недостовірну (неправдиву) інформацію має іноземну реєстрацію і не належить до українського сегменту мережі інтернет, а хостинг-провайдер є іноземним елементом та відноситься до закордонної юрисдикції, а тому ним вже здійснені заходи для встановлення відповідальних осіб єдиними доступними і ефективними заходами на національному рівні.
Також зазначав, що іноземні суб'єкти не розкривають персональні дані своїх клієнтів (користувачів тощо) через специфіку своїх законодавчих вимог, що і унеможливлює самостійне отримання таких даних.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно ухилився від розгляду справи по суті та від здійснення судового захисту порушених прав, а також поклав на заявника надмірний тягар доказування й додаткові обов'язки всупереч вимог закону, без належного врахування наявних в матеріалах справи доказів.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
У судове засідання учасники справи не з'явилися. Від представника заявника адвоката Шаповалова А.Р. та ТОВ «Сімкорд» надійшли заява про слухання справи за їх відсутності.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом права на повагу до гідності та честі (право на недоторканість ділової репутації) шляхом спростування недостовірної, на його думку, інформації у порядку, передбаченому пунктом 3 частини 4 статті 277 ЦК України.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що відповідно до абзацу третього частини 4 статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
У частині 1 статті 293 ЦПК України зазначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (частина 2 статті 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені частиною 1 статті 315 ЦПК України.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК України).
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 05 листопада 2018 року у справі № 560/1519/15-ц (провадження № 61-19664св18), від 28 березня 2019 року у справі № 200/18232/18 (провадження № 61-2441ск19) та від 30 вересня 2020 року у справі №373/1890/19 (провадження № 61-6525св20).
Відповідно до частини 1статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.
Таким чином, відповідно до частини 2 статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить його честь, гідність і ділову репутацію.
Щодо поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім'я) зобов'язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві.
Якщо ж автор поширеної інформації невідомий, або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація носить анонімний характер і доступ на сайт є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні комунікації» домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, що має унікальну назву (доменне ім'я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви, поданою у порядку окремого провадження, без розгляду, встановивши, що у довідці державного підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консоціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 07 листопада 2022 року № 139/2022-Д власником веб-сайту зазначено https check-dream.com/, отже належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту - особи, яких ОСОБА_1 повинен встановити та зазначити у своїй позовній заяві.
Заявником не оспорюється, що поширювач інформації, яку заявник вважає недостовірною, невстановлений саме ним, а не встановлений взагалі, а тому він не позбавлений можливості після встановлення власників веб-сайтів (або веб-сторінок) звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження відповідного судочинства.
Доводи апелянта, що відомості про реєстранта доменного імені знаходяться у хостинг-провайдера, який є іноземним елементом та відмовить у наданні інформації є припущенням, оскільки дані щодо такого звернення матеріали справи не містять. Крім того, звернення до іноземного суду з відповідним позовом не є порушенням права на доступ до правосуддя, оскільки положеннями міжнародного приватного права не обмежується захист прав виключено національними судами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду, як постановлена з додержанням норм процесуального права, залишенню без змін.
Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 18 травня 2023 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді І.В. Бурлака
О.В. Маміна