Провадження № 22-ц/803/3197/23 Справа № 208/5834/20 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
18 травня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Івченко Т.П. повний текст судового рішення складено 03 жовтня 2022 року),
У вересні 2020 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 28.12.2007 року у розмірі 45238,96 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2022 року позовні вимоги Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2007 року у розмірі 37 053 гривні 92 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі - 1 721 гривня 69 копійок.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Із вказаним рішенням суду в частині незадоволених позовних вимог за нарахованими та простроченими відсотками не погодилась представник АТ КБ «ПриватБанк» Бережна Н.М, та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджено матеріали справи
Зазначає, що Банк надав відповідачу кредит, а він його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків, враховуючи погоджений сторонами розмір базової процентної ставки за користування кредитом 22,8%.
ОСОБА_2 просила заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року в частині незадоволених позовних вимоги скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить, 45238,96 гривень. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму(2684*100=268400), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2007 року відповідач підписав з позивачем анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.16).
Як вбачається з наданого банком Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вони з відповідачем не погоджені та не підписані ним (а.с.17-26).
З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує і протягом тривалого часу не здійснює погашення кредиту, внаслідок чого у позичальника перед банком утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 15.06.2020 року становить 45238 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 96 копійок, згідно розрахунку банку (а.с. 4-13).
У анкеті-заяві, підписаній відповідачем міститься наступна інформація: сума кредитного ліміту - 800, 00 гривень; базова процентна ставка - 22,8 процента з розрахунку 360 днів в році; розмір комісії з кредитного обслуговування - 1% від суми заборгованості; строк дії кредитного ліміту - відповідає терміну дії картки; порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості (а.с. 16).
Відповідачем вимоги договору невиконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом не повернуто, у зв'язку з чим у нього, як зазначає позивач, утворилась заборгованість станом на 15.06.2020 року у розмірі 45238 (сорок п'ять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 96 копійок, яка складається з наступного: 37053 (тридцять сім тисяч п'ятдесят три) гривні 92 копійки - заборгованість за кредитом, в т.ч.: 29017 (двадцять дев'ять тисяч сімнадцять) гривень 81 копійка - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8036 (вісім тисяч тридцять шість) гривень 11 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1955 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 92 копійки - заборгованість за нарахованими відсотками, 6229 (шість тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень 12 копійок - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії (а.с. 4-13 Згідно довідки наданої позивачем між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки 03.09.2010 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 04/14, 27.10.2007 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 10/15, 04.11.2015 року картка № НОМЕР_3 з терміном дії до 06/18, як вбачається дата підписання кредитного договору № б/н в довідці не зазначена (а.с. 14).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, 29.10.2007 року відбувся старт карткового рахунку НОМЕР_2 , на якому 29.10.2007 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 21600,00 гривень, в подальшому: 18.09.2008 року кредитний ліміт було зменшено до 5000,00 гривень, 29.04.2009 року було зменшено кредитний ліміт до 2500,00 гривень; 19.05.2009 року зменшено кредитний ліміт до 2300,00 гривень; 16.02.2010 року зменшено до 2300,00 гривень, 28.04.2010 року кредитний ліміт було збільшено до 5000,00 гривень, 10.09.2010 року було збільшено кредитний ліміт до 11700,00 гривень; 15.02.2011 року збільшено кредитний ліміт до 14700,00 гривень; 04.11.2015 року зменшено до 14700,00 гривень, 31.01.2017 року кредитний ліміт було збільшено до 15400,00 гривень, 09.11.2018 року було зменшено кредитний ліміт до 0,00 гривень (а.с. 15).
Відмовляючи у стягненні відсотків суд першої інстанції дійшов висновку, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язання не допустимо.
Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, у заяві позичальника від 28 грудня 2007 року зазначена процентна ставка 22,8%.
Згідно довідки наданої позивачем між позивачем та відповідачем був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки 03.09.2010 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 04/14, 27.10.2007 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до 10/15, 04.11.2015 року картка № НОМЕР_3 з терміном дії до 06/18, як вбачається дата підписання кредитного договору № б/н в довідці не зазначена (а.с. 14).
Отже, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 22,8% на рік, яка, як вбачається із наданого Банком розрахунку.
Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Матеріали справи свідчать, що остання перевипущена карта була строком дії до червня 2018 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 30 червня 2018 року відповідач має, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 01 липня 2018 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто з 01 липня 2018 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 30.06.2018 року заборгованість за нарахованими відсотками становила 1579,56 грн (а.с.11 зворот), а тому апеляційний суд вважає, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, що відповідаю строку дії картки.
Таким чином, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами має бути розрахована за період з 28.12.2007 року (момент виникнення спірних правовідносин) по 30 червня 2018 року 1579,56 грн, що відповідає наданому банком розрахунку.
Також слід зазначити, що згідно наданого розрахунку на дату строку дії карти заборгованість за простроченими відсотками у відповідача відсутня, а тому апеляційний суд вважає, що Банком цю заборгованість не доведено.
За таких обставин, саме зазначена сума заборгованості по сплаті відсотків підлягає стягненню з відповідача на користь Банку.
З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення відсотків підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1579,56 грн.
В іншій частині позові задоволенню не підлягає, оскільки нарахування відсотків здійснювалося поза межами дії кредитної картки, що не обумовлено було анкетою-заявою від 28.12.2007 року.
На підставі вищезазначеного апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2022 року підлягає скасуванню, через порушенням судом норм матеріального права, а позовні вимоги Банку в частині стягнення відсотків частковому задоволенню.
Також підлягає зміні рішення в частині стягнення судових витрат.
Частинам 1, 2, 10, 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі вищезазначеного апеляційний суд приходить до висновку, що заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 вересня 2022 року підлягає скасуванню, через порушенням судом норм матеріального права, а позовні вимоги Банку в частині стягнення відсотків частковому задоволенню.
Також підлягає зміні рішення в частині стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 141,367,374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року в частині відмови задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.
Ухвалити в цій частині рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 1579,56 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № НОМЕР_5 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2487,18 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О. В. Халаджи
О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська