Провадження № 11-сс/803/1222/23 Справа № 333/855/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 травня 2023 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю (в режимі відеоконференції):
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 08 травня 2023 року, без визначення застави.
Обгрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих злочинів, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим. Також зазначає, що з огляду на тяжкість вчинених злочинів існують ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів слідства та суду, здійснення впливу на свідків та вчинення іншого злочину. Також враховано і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та факт його вчинення в період воєнного стану, введеного на території України.
Крім того, зазначено, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та встановлених ризиків і про відсутність підстав для визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність заявлених ризиків та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено з істотними порушеннями, оскільки підозрюваний є спеціальним суб'єктом - адвокатом, у зв'язку із чим вручення письмового повідомлення про підозру повинно бути здійснено керівником обласної прокуратури в межах його повноважень. Враховуючи, що письмове повідомлення про підозру вручене неналежним суб'єктом, вважає, що ОСОБА_8 є особою, яка не набула статусу підозрюваного.
Вказує, що слідчий суддя всупереч вимогам КПК України взагалі не дослідив можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, не врахував належним чином доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості підозри і можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вважає, що слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, дотримується належної процесуальної поведінки та за час досудового розслідування не вчиняв дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та його захисника, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених у ній підстав; прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, перебувало кримінальне провадження № 42022081370000496 щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України.
06 квітня 2023 року прокурором було подано клопотання про продовження строку тримання цього підозрюваного під вартою, обгрунтоване тим, що встановлені ризики та суспільна небезпека особи ОСОБА_8 не відпали і продовжують існувати.
Оскаржуваною ухвалою вказане клопотання було задоволене.
Станом на час апеляційного розгляду досудове розслідування у справі закінчене, обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 скерований до суду, судове провадження в суді першої інстанції перебуває нас стадії підготовчого провадження.
Перевіривши з урахуванням доводів апеляційної скарги представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлювали продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є достатньою для продовження запобіжного заходу мірою підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованих злочинів.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час вирішення кримінального обвинувачення по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для продовження запобіжного заходу, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів оцінює як безпідставні.
В даному випадку, на думку колегії суддів, підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаних злочинів є достатньо вірогідною для вирішення питання про запобіжний захід.
З наданих матеріалів вбачається, що 08 лютого 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, про що свідчить власноручний підпис останнього у письмовому повідомленні про підозру (а.с.142-151). Таким чином, ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 278 КПК України набув статусу підозрюваного, що є достатньою підставою для вирішення питання про запобіжний захід, при цьому повідомлення про підозру не є предметом апеляційного перегляду в даному провадженні, натомість стороною захисту не надано відомостей про його оскарження у встановленому законом порядку. З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 перебуває на стадії судового провадження, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості вирішувати ті питання, які були віднесені до компетенції слідчого судді на етапі досудового розслідування, а також ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час вирішення кримінального обвинувачення по суті.
Також є правильними висновки суду щодо наявності відносно ОСОБА_8 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України які за правилами ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які передбачена кримінальна відповідальність у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись з огляду на чинники, пов'язані з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не надано доказів здійснення спроб переховування ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки вчинення таких дій було унеможливлене застосуванням виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що за час проходження військової служби за мобілізацією ОСОБА_8 22 рази притягався до дисциплінарної відповідальності за порушення статуту ЗСУ, в тому числі з накладенням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани, крім того неодноразово самовільно покидав розташування військової частини, що саме по собі, на думку колегії, свідчить про схильність останнього до антисоціальної поведінки та вчинення протиправних дій, через що ризики переховування та продовження злочинної діяльності є обґрунтованими.
Також є грунтовними висновки суду щодо наявності ризику впливу ОСОБА_8 на свідків, з огляду на те, що останній має доступ до матеріалів справи, йому відомі анкетні дані та місця проживання або перебування останніх, у зв'язку з чим підозрюваний, залишаючись на свободі, з метою схилення до надання тих чи інших показань може здійснювати незаконний вплив на них.
На думку колегії суддів, враховуючи наведені обставини, а також тяжкість та зухвалий характер скоєних злочинів, застосування альтернативного запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, а подальша доцільність застосування запобіжного заходу може бути предметом розгляду суду першої інстанції.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_8 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177,178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який вчинено із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2023 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 405, ч. 5 ст. 407 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4