18.05.2023
Справа № 720/925/23
Провадження № 2/720/429/23
18 травня 2023 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Лук'ян Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та третьої особи без самостійних вимог органу опіки та піклування Новоселицької міської ради Чернівецької області про позбавлення батьківських прав, -
В квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи без самостійних вимог про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що він є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Відповідач як мати дитини безвідповідально відноситься до своїх батьківських обов'язків, ухиляється від виховання дитини, матеріально її не підтримує. Просив суд позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити і справу розглянути у його відсутності та відсутності позивача.
Відповідач та представник третьої особи, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати свою дитину, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати їх до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язків батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 164 вказаного кодексу, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони у шлюбі не перебувають та рішенням Новоселицького районного суду від 17 серпня 2022 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом із позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що позивач доглядає та матеріально утримує свою дитину, оздоровлює і виховує її. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї дитини, матеріально її не забезпечує, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її життям, фактично без поважних причин самоусунулася від своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї дитини.
Згідно шостого принципу декларації ООН прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею дев'ятою Конвенції ООН про права дитини 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Згідно правовим положенням, викладених у третьому розділі Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п.п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи, що відповідач свідомо ухиляється від виховання своєї дитини, матеріально не забезпечує її, не спілкується з нею та не цікавиться її фізичним та духовним розвитком, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав, оскільки це відповідає інтересам малолітньої дитини.
Саме до такого висновку при вирішенні тотожних правовідносин прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 січня 2022 року, справа № 203/3505/19, провадження № 61-14351 св 21.
За змістом ст. 19 СК України при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 80 від 23 березня 2023 року відповідача недоцільно позбавити батьківських прав щодо її дитини.
Вказаний висновок обґрунтовано тим, що представникам органу опіки не вдалось з'ясувати ставлення матері до питання щодо можливості позбавлення батьківських прав, оскільки невідоме її місце перебування та не встановлено злісного ухиляння від виконання батьківських обов'язків.
Однак, суд не погоджується з даним висновком виходячи з наступного.
Так, з доданої до висновку довідки Динівецького старостинського округу № 9 від 23 січня 2023 року слідує, що дитина ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .
Відповідач зареєстрована по АДРЕСА_2 , однак на даний час за місцем офіційної реєстрації не проживає. Також, вона не проживає і в с. Динівці Чернівецького району.
З довідки закладу дошкільної освіти «Кастелул фермекат» с. Прут Магальської сільської ради слідує, що дитина ОСОБА_3 відвідує даний заклад. Дитину до садочка приводить та забирає батько, мати не підтримує контакт із закладом освіти.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідач на засідання комісії не з'явилась та надіслала заяву в якій підтвердила, що не бере участі у вихованні дитини. В той же час, представники органу опіки та піклування з нею не спілкувались.
Представникам органу опіки і піклування взагалі не вдалось зустрітись з відповідачем та з'ясувати її ставлення щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки у висновку вони самі вказують на неможливість зв'язатись із нею, що само по собі підтверджує факт самоусунення відповідачем від виховання своєї дитини.
Тим самим, висновок органу опіки і піклування згідно якого відповідача недоцільно позбавляти батьківських прав, суперечить інтересам дитини та є недостатньо обґрунтованим, так як орган опіки та піклування не вирішив питання по суті заяви, обмежившись формальною відмовою з посиланням на неможливість визначення місця знаходження відповідача та отримання пояснень відповідача.
За вказаних обставин, висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ним не спростована інформація щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, яка наявна у доданих до нього матеріалах.
Одночасно слід врахувати, що заочне рішення може бути скасовано за заявою відповідача у передбаченому Законом порядку, або ж відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку ст. 169 СК України у разі зміни ставлення щодо виховання власної дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору.
На підставі ст.ст. 150, 155, 164-167 Сімейного кодексу України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Ляху Г.О.