Справа № 643/216/23
Провадження № 1-кп/643/247/23
17.05.2023 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022221170003760 від 24.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
Згідно з ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, якою скасовано вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №12022221170003760 від 24.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, на новий розгляд до Московського районного суду м. Харкова 17 квітня 2023 року з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали вказаного кримінального провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Московського районного суду м. Харкова від 17.04.2023 визначено головуючого суддю - ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2023 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні 17 травня 2023 року звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , у якому, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, просив продовжити стосовно обвинуваченого строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
В обґрунтування клопотання прокурор посилався, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні замаху на злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно, в умовах воєнного стану. Вчинений ОСОБА_4 злочин є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років позбавлення волі. Зазначив, що є підстави вважати, що обвинувачений не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, а тому наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності у зв'язку із вчиненням злочину, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до восьми років, а також у зв'язку із відсутністю стійких соціальних зв'язків, постійного місця роботи; може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, у тому числі, з корисливих мотивів, у зв'язку з відсутністю законних джерел отримання грошових коштів, та оскільки раніше обвинувачений вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні 17 травня 2023 року заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилався, що в нього наявні міцні соціальні зв'язки, оскільки в Харкові в нього проживає мати, зазначив, що клопотання прокурора ґрунтується лише на припущеннях, вважав за можливе застосувати стосовно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні 17 травня 2023 року позицію свого підзахисного підтримав, посилався, що ризики, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання, не доведені, перебування його підзахисного під вартою є неспівмірним з кваліфікацією кримінального правопорушення, вчинення якого йому інкримінується.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. У подальшому запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 був продовжений ухвалами Московського районного суду м. Харкова, а в останнє - ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.03.2023.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 30 травня 2023 року.
За правилами ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчий суддя встановив, у тому числі, наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме: спроба переховуватися підозрюваного від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину та його характер свідчить про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Під час вирішення питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк до восьми років, беручи до уваги те, що дії ОСОБА_4 , за замах на вчинення якого він обвинувачується, носить характер тяжкого злочину, не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд, доходить висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим. Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.
Зважаючи на тяжкість злочину, замах на вчинення якого інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. 1, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.
При цьому, суд враховує, що характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою, як і відсутні підстави вважати, що в обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, які б зменшували ризики у даному кримінальному провадженні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.
Оскільки в підготовче судове засідання не з'явився потерпілий, суд, з'ясувавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне оголосити в підготовому судовому засіданні перерву для повторного виклику потерпілого, від якого клопотання про відкладення підготовчого судового засідання або проведення підготовчого судового засідання за його відсутності не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 15 липня 2023 року включно.
Установити строк дії ухвали до 15 липня 2023 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
У підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 15 червня 2023 року до 14-20 години.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складений 18 травня 2023 року.
Суддя: ОСОБА_1