Справа№ 953/5905/22
н/п 3/953/2824/22
"18" травня 2023 р. м.Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С. В., розглянувши клопотання адвоката Гулієва Е. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відстрочку сплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, накладеного постановою Київського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2022 року у справі № 953/5905/22,
Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу захисника Гулієва Е. В. огли залишено без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
14 квітня 2023 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Гулієва Е. В., надійшло клопотання, в якому просив відстрочити сплату суми призначеного ОСОБА_1 штрафу, накладеного постановою Київського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2023 року у справі № 953/5905/22 на строк десять місяців.
В обґрунтування клопотання посилався на те, що ОСОБА_1 відсутня можливість виконати постанову через скрутне матеріальне становище, ОСОБА_1 залишився без роботи, на його утриманні перебуває дружина та малолітній син. Зазначив, що ОСОБА_1 не відмовляється сплачувати штраф, однак на теперішній час у нього відсутні грошові кошти для його сплати, у зв'язку з чим просив суд відстрочити або розстрочити сплату штрафу, накладеного на ОСОБА_1 постановою Київського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2022 року у справі № 953/5905/22.
У судовому засіданні ОСОБА_1 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Вислухавши думку заявника, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи клопотання, суд дійшов до того висновку.
За приписами ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Положеннями ст. 304, 305 КУпАП визначено, що питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Розстрочку та відстрочку виконання постанови слід розглядати як виняток із загального правила. Вона можлива у зв'язку з важкою хворобою особи, притягнутої до відповідальності, якщо цей факт підтверджується довідкою лікувального закладу. Допускається відстрочка у зв'язку із складними сімейними чи особистими обставинами, або у зв'язку з іншими поважними причинами, які дійсно перешкоджають негайному виконанню постанови, при наявності довідок про скрутне матеріальне становище.
Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Так, представник заявника, обґрунтовуючи клопотання про надання ОСОБА_1 відстрочки для сплати штрафу, зазначив, що ОСОБА_1 працював водієм та на його утриманні знаходяться малолітній син та дружина.
Разом із цим, на підтвердження наведених обставин, представник заявника не долучив до клопотання будь-яких доказів, що підтверджують факт перебування на утриманні ОСОБА_1 малолітнього сина та дружини. Окрім того не надав жодних доказів щодо майнового стану ОСОБА_1 на час звернення до суду із даним клопотанням (відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків; інформації регіонального центру зайнятості тощо).
За наведених обставин, суд уважає, що підстави, на які посилається представник заявника для відстрочки виконання судового рішення, є недостатніми, оскільки вони не підтверджують неплатоспроможність заявника, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Інші доводи адвоката Гулієва Е. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , означених вище висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 280, 283, 299, 301, 304, 307 КУпАП, суддя
Заяву адвоката Гулієва Е. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про відстрочку сплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, накладеного постановою Київського районного суду міста Харкова від 05 грудня 2022 року у справі № 953/5905/22 - відмовити.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя С.В. Демченко