Справа № 202/10779/22
Провадження № 2/202/756/2023
Іменем України
25 квітня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Ісаєвої Д.А.,
за участі секретаря Разнатовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.07.2022 року о 17.20 год. ОСОБА_1 став потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді від дій водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 .
ДТП сталося на перехресті вул. Ю. Словацького та В. Великого у м. Дніпро саме з вини водія ОСОБА_2 який рухаючись другорядною дорогою, проявив неуважність та не дав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , який рухався головною дорогою, внаслідок чого скоїв зіткнення.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2022 року у справі № 932/3992/22, за результатами розгляду якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та ОСОБА_1 визнано потерпілим.
12.07.2022 року за зверненням Позивача було проведено експертне дослідження автотоварознавцем з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю Позивача.
Згідно висновку експерта автотоварознавця № 039/22 від 22.07.2022 року, вартість матеріального збитку складає 372 466,27 грн.
Автомобіль Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , згідно полісу № АР/9086458, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належить КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Лиманської міської ради.
Після ДТП Позивач звернувся до страхової компанії UPSK (ПрАТ "УПСК"), яка є страховиком автомобіля Renault Duster д.н.з. НОМЕР_1 , а страхувальником цього автомобіля є КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Лиманської міської ради.
Після отримання страховиком постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2022 року у справі № 932/3992/22, Позивачу було 05.10.2022 року здійснено страхове відшкодування на суму 130 000,00 грн., як відшкодування страхового випадку.
У зв'язку з тим, що вищезазначена сума страхового відшкодування не покрита в повному обсязі, спричинені збитки Позивачу необхідні для відновлення автомобіля, позивач просить суд, стягнути з виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області матеріальну шкоду у розмірі 242 466,27 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., витрати на судовий збір у розмірі 2 424,66 грн. та витрати на залучення експерта у розмірі 2 500,00 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, завчасно надав заяву у якій просить розглянути дану справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, завчасно надав заяву, у якій просить розглянути дану справу у його відсутність, за наявними документами у справі з урахуванням відзиву на позовну заяву.
10.01.2023 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву у якій Відповідач вважає, що вимогу щодо відшкодування моральної шкоди необгрунтованою, при прийнятті рішення просить суд врахувати, що майже рік територія громади перебуває в зоні проведення активних бойових дій, що вкрай негативно вплинуло на надходження до бюджету та просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та не стягувати з Виконавчого комітету Лиманської міської ради розмір втрати товарної вартості транспортного засобу, який становить 18 971,69 грн., зменшивши таким чином розмір матеріальної шкоди до 223 494,58 грн.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2022 року у справі № 932/3992/22, за результатом розгляду якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, а ОСОБА_1 визнано потерпілим у ДТП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків.
Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 6 ст. 82 вирок суду в кримінальному провадження, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку експерта автотоварознавця № 039/22 від 22.07.2022 року вартість матеріального збитку становить 372 466,27 грн.
Відповідно до положень п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так, згідно виписки з АТ КБ "ПриватБанк" № 24SQKQMK9F9H04EN від 19.10.2022 року ОСОБА_1 було виплачено 130 000,00 грн. страхового відшкодування.
Таким чином різниця між оціночною вартістю матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП та сумою, відшкодованою страховою компанією на користь Позивача становить: 372 466,27 - 130 000,00 = 242 466,27 гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім того, відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Спосіб відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, визначає суд за вибором потерпілого (ч. 1 ст. 1192 ЦК України) і може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги як в деліктному так і договірному видах зобов'язань. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
Слідує відмітити, що саме така правова позиції Верховного Суду України, висловлена в постанові від 25.01.2016 року за результатами розгляду справи за № 6-2808цс15.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК Країни виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, враховуючи те, що позивачу була завдана шкода у розмірі 372 466,27 грн., яка частково відшкодована страховою компанією ПрАТ "УПСК" у розмірі 130 000,00 грн., тому з відповідача Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області на користь Позивача підлягає відшкодуванню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 242 466,27.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення спричинену моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода у тому числі полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31.03.1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» п.3 роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Що ж стосується позовних вимог позивача у частині відшкодування моральної шкоди, то вони також знайшли своє підтвердження у судовому засіданні щодо завдання моральної шкоди та підлягають частковому задоволенню відповідно до вимог статті 1167 ЦК України з наступних підстав.
При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз'яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так, позивач зазначає, що ДТП та його наслідки порушили нормальні життєві зв'язки і вимагають додаткових матеріальних затрат, обмежилась можливість у задоволенні культурно-побутових потреб, моральні переживання полягають у тому, що відповідальними за заподіяну шкоду особами відмовлено у повному та своєчасному відшкодуванні заподіяних збитків. З вказаних міркувань та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення суми стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме про стягнення з відповідача Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області матеріальної шкоди у розмірі 242 466,27 грн., моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн., витрати на залучення експерта у розмірі 2 500,00 та сплаченого судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у розмірі 2 424,66 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 38068238) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду в розмірі 242 466 (двісті сорок дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 27 коп.
Стягнути із Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 38068238) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Стягнути із Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 38068238) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на залучення експерта у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 66 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.А. Ісаєва