Справа № 201/1496/23
Провадження № 2/201/1216/2023
(заочне)
10 травня 2023 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення майна та стягнення моральної шкоди, -
Стислий виклад позиції позивача
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 07 лютого 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення майна та стягнення моральної шкоди, в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути їй, як власнику, золотий годинник «Чайка» вагою 16,76г, 585 проби та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 30 жовтня 2021 року вона звернулась до ФОП ОСОБА_2 , як до особи, яка надає послуги населенню з ремонту годинників та ювелірних виробів, з проханням здійснити переробку золотого годинника «Чайка» на браслет, щоб у кінцевому варіанті вказаний виріб був у вигляді золотого браслету. ОСОБА_2 взяв в роботу годинник позивача, при цьому видав їй квитанцію № 325901 від 30 жовтня 2021 року про те, що годинник вагою 16,76 г, 585 проби отримано на переробку. Після цього відповідачем постійно затягувався строк виконання замовлення (переробки). Позивач неодноразово приїжджала до відповідача із вимогою щодо повернення годинника, на що відповідач надав позивачу розписки щодо повернення годинника та браслета від 16 травня 2022 року та від 01 липня 2022 року. До теперішнього часу відповідач своє зобов'язання щодо переробки отриманого виробу не виконав, годинник не повернув, у зв'язку із чим позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 07 лютого 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 08 лютого 2023 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.
Позивач надала суду заяву з проханням позов задовольнити, в якій не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 здійснює наступні види діяльності: 32.12 Виробництво ювелірних і подібних виробів (основний) та 95.25 Ремонт годинників і ювелірних виробів.
Відповідно до квитанції № 325901 від 30 жовтня 2021 року, виріб вагою 16,76 г, 585 проби отримано на переробку. Вартість послуги 400,00 грн.
Згідно розписки від 16 травня 2022 року, ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 18 травня включно виріб за квитанцією № 325901 (16,76-585) (годинниковий браслет + корпус).
Відповідно до розписки від 01 липня 2022 року, ОСОБА_2 зобов'язався повернути до 04 липня 2022 року включно виріб кв. № 325901 (годинниковий браслет + корпус).
Як зазначає позивач, до теперішнього часу відповідач своє зобов'язання щодо переробки отриманого виробу не виконав, годинник не повернув, у зв'язку із чим позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається із матеріалів справи та таке не спростовано відповідачем, замовлення відповідачем виконане не було, прохання повернути сплачені грошові кошти як передоплату за диван, не задоволено, що підтверджується скріншотами з екрану мобільного телефону, а також претензією на адресу відповідача /а.с. 14-16, 17-18,19,20,21/
Згідно ст. 638, 640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ст. 641, 642 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч.1,2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 866 ЦК України передбачено, що договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач виконав замовлення та передав позивачеві браслет або повернув годинник, який надався на переробку.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути золотий годинник «Чайка» вагою 16,76г, 585 проби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, були сформульовані ВС у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку інших осіб завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Також в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди") зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При визначені розміру моральної шкоди суд враховує положення п 9 вищевказаної постанови Пленуму ВС України, відповідно до якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода.
Однак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що розмір такої позивачем завищений, а тому, із врахуванням обставин справи вважає, що достатнім та справедливим є стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується договором № 14012302 про надання правової допомоги від 14 січня 2023 року, актом приймання-передачі наданих послуг №14012302 від 31 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 14012302.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
-надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката. Тому, суд вважає, що позивач належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів та ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору. Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення майна та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 , як власнику, золотий годинник «Чайка» вагою 16,76г, 585 проби.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Федоріщев С.С.