Справа № 201/2400/23
Провадження № 1-кп/201/541/2023
17 травня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заяву ОСОБА_3 про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041650000242 від 10.02.2023 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоіванівка Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого неофіційно, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
Прокурором заявлено і подане письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, в якому прокурор просив продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків та інших учасників, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник поклалися на розсуд суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 просив подану ним заяву про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави залишити без розгляду.
Суд, заслухавши учасників процесу, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 60 днів.
Судом встановлено, що 10.02.2023 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2023 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 214 720,00 грн. В подальшому цей строк продовжено і на теперішній час строк його дії спливає 02.06.2023 року.
У відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст. ст. 7, 8, 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, суд зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що загрожує йому у разі визнання винуватим. Крім того, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, раніше судимий на корисливий злочин, що свідчить про відсутніх міцних соціальних зв'язків. ОСОБА_3 усвідомлюючи факт суворого покарання вироком суду, може перейти на нелегальне положення та переховуватись від суду.
Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 04.10.2019 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 297, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі. 28.09.2022 року Первомайським міськрайонним судом Харківської області його умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 08 місяців 14 днів, і на момент вчинення кримінального правопорушення вказане покарання є невідбутим у повному обсязі.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду під час воєнного стану в Україні, у тому числі й на території російської федерації.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_3 може чинити незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні та інших осіб, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знає зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.
Тому ризик, встановлений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконний вплив на свідків продовжує існувати.
Також на користь існування ризиків, передбачених п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить суть пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 та те, що на даний час на всій території України у зв'язку з військовою агресією російської федерації введено військовий стан, а також склад і характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , який офіційно не працює, раніше судимий, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, а тому дає достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, останній може вчинити інші, в тому числі корисливі, злочини, а тому існує необхідність запобігання ризику вчинити інші кримінальні правопорушення.
Суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, який відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, а тому дію обраного запобіжного заходу із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 214 720,00 грн і покладених у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2023 року слід залишити без змін та продовжити на 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177,178, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обраний під час досудового розслідування ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 214 720,00 грн і покладених у разі внесення застави обов'язків, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2023 року, - залишити без змін та продовжити на 60 днів, тобто до 15 липня 2023 року включно.
Заяву ОСОБА_3 про зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1