Справа № 2-352/10
Машівський районний суд Полтавської області
13 серпня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Косик С.М.,
за участю секретаря Ткач Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії,
У червні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС. В квітні 2010 року він звернувся до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Машівському р-ні з проханням перерахувати пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але йому було відмовлено в призначенні та перерахунку пенсії з тих підстав, що виплати здійснюються відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008р. та № 1293 від 27.12.2005р. Надання переваги відповідачем Постановам Кабінету Міністрів України, а не Законам суперечить положенню Конституції України. У зв'язку з наведеним позивач просить визнати протиправною відмову відповідача - управління Пенсійного фонду України в Машівському р-ні, в перерахунку пенсії, зобов'язати його здійснити перерахунок з 01.01.2007р. в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком по третій групі інвалідності, що складає на даний час 4236,00 грн. та провести виплату нарахованих сум, зобов'язати здійснити перерахунок додаткової пенсії з 01.01.2007р. по третій групі інвалідності в розмір 50 % мінімальної пенсій за віком, що складає на даний час 353,00 грн. та провести виплату нарахованих сум . Також просить зобов'язати відповідача і надалі проводити нарахування основної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. 03.08.2010 року подав зміни та уточнення до позовної заяви, просить зобов'язати відповідача - управління Пенсійного фонду України в Машівському р-ні здійснити перерахунок з 01.05.2004р. в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком по третій групі інвалідності, що складає на даний час 4236,00 грн. та провести виплату нарахованих сум, зобов'язати здійснити перерахунок додаткової пенсії з 01.05.2004р. по третій групі інвалідності в розмір 50 % мінімальної пенсій за віком, що складає на даний час 353,00 грн. та провести виплату нарахованих сум .
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі -Шпак В.В. в попередньому судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що позивач отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області по Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В разі переведення на пенсію по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому будуть проведені відповідні виплати. В судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Машівському р-ні, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 12.02.2004р. та вкладкою № 153342 від 12.02.2004р (а.с. 10). Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с. 10, 14,15).
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Як встановлено в судовому засіданні позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(а.с.36).
Однак позивач має право на пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і її призначення здійснюється на загальних підставах територіальними органами Пенсійного фонду, а тому суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно-забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.
Статтею 49 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IIІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Розмір пенсії, який встановлений Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002р. "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" суперечить ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і тому не може бути застосований за положеннями Конституції України, нормою ст.8 ЦПК України
При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не була визначена така величина, як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Разом з цим, вказане питання було врегульовано Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» ( далі Закону № 1704-1V ) від 11.05.2004р., який набув чинності 27.05.2004 року, відповідно до якого особам, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум в розмірі 284,69 гривні.
Отже у 2004 році виплаті підлягали такі суми пенсії: з 27 по 31 травня - 275,50 грн., з червня по грудень, щомісячно 1708,14 грн. ( 284, 69х6 ), а всього 1983,64 грн. Крім цього, за вказаний період підлягала виплаті додаткова пенсія з 27 по 31 травня - 22,95 грн., та з червня по грудень, щомісячно, в розмірі 142, 35 грн. ( 284, 69х50% ).
Між тим, до 27 травня 2004 року, тобто до ухвалення Закону № 1704-1V, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірі шести пенсій за віком з 01.01.2004р. по 26.05.2004 року задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не була визначена така величина, як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Стосовно здійснення перерахунку пенсії у 2005 році суд зазначає наступне.
Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 332 грн.
Таким чином, у 2005 році виплаті підлягали, щомісячно, суми основної пенсії по 1992 грн. (332 х 6 ), а всього 23904 грн., та додаткової пенсії по 166 грн. ( 332х50% ), а всього 1992 грн.
Щодо перерахунку пенсії у 2006 та 2007 роках, суд вважає слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N 1293 Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка набрала чинності з 01.01.2006 року, визначено, що розмір пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" збільшується у 3,5 раза і її мінімальний розмір не може бути нижчим 500 грн. для інвалідів 2 групи.
Оскільки зазначена Постанова звужує права позивача та суперечить ст. 54 Закону № 796-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а тому для визначення розміру пенсії слід застосовувати саме ст. 54 цього Закону.
Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який у 2006 році складав: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривня, з 1 жовтня - 366 гривень, у 2007 році: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Отже у 2006 та 2007 роках виплаті підлягали суми основної пенсії, щомісячно, з січня по березень 2006 року по 2100 грн. ( 350х6 ), з квітня по вересень 2006 року по 2154 грн. ( 359х6), з жовтня по грудень 2006 року по 2196 грн. ( 366х6 ), а всього за 2006 рік в розмірі 25812 грн., з січня по березень 2007 року по 2280 грн. ( 380х6 ), з квітня по вересень 2007 року по 2436 ( 406х6 ), з жовтня по грудень 2007 року по 2466 грн. (411х6).
Крім цього, за цей же період повинна була виплачуватися додаткова пенсія, з січня по березень 2006 року по 175 грн., з квітня по вересень 2006 року по 179,50 грн., з жовтня по грудень 2006 року по 183 грн., з січня по березень 2007 року по 190 грн., з квітня по вересень 2007 року по 203 грн., з жовтня по грудень 2007 року по 205,50 грн
Щодо виплати пенсії позивачу 2008 та 2009 роках суд зазначає слідуюче.
Відповідно до п.п.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в іншій редакції, відповідно до якої "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по III групі інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Машівському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію, передбачену ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії у розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України від 06.11.2009р. внесені зміни до зазначеної статті, де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з листопада 2009р. складає 573 грн.
Отже, у 2008 та 2009 роках виплаті підлягали такі суми пенсії: з 22 по 31 травня 2008р. - 1241, 3 грн.; червень 2008р. - 2886 грн. (481х6); з липня по вересень 2008р. по 2892 грн. ( 482х6); з жовтня по грудень 2008р. по 2988 грн. (498х6); з січня по жовтень 2009 року по 2988 грн.(498*6), з листопада по грудень 2009р. по 3438 ( 573х6 ). Додаткова пенсія за вказаний період складала: з 22 по 31 травня 2008р. - 116, 4 грн., червень 2008р. - 240,50 грн.(481*50%), з липня по вересень 2008р. по 241грн. (482*50%), з жовтня по грудень 2008р. по 249 грн.(498*50%); з січня по жовтень 2009р. по 249 грн.(498*50%), з листопада по грудень 2009р. по 286,50 грн. (573*50%).
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на 2010 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн.
Тому з січня по березень 2010 року щомісячно підлягали виплаті такі суми пенсії: основна 4170грн. (695*6), додаткова 347,50 грн. (695*50%), з квітня по травень: основна 4236 (706*6), додаткова 353 (706*50%)..
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також суд вважає слід зазначити, що посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом 1 частини 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, суд не вважає перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. А відсутність іншого визначення мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону №796.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Щодо захисту права позивача на отримання в майбутньому пенсії відповідно до змін діючого законодавства і встановлення нових прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб на день фактичного виконання нарахування виплат, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених прав, свобод і інтересів фізичних або прав і інтересів юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Розглядаючи позовні вимоги позивача про перерахунок пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі, суд приходить до висновку, що ці вимоги задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.
Згідно із підпунктом 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Управління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України. При цьому підлягають урахуванню вимоги статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функції здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на положення статтей 4,215 ЦПК України та ст.16 ЦК України цивільний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Оскільки відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, тому суд такі дії повинен визнати незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
З урахування викладеного, суд вважає відповідачем безпідставно відмовлено в перерахунку пенсії позивачу.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.8-15, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 46, 152 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області, про перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розміру державної ( основної ) пенсії з 27.05.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 30.06.2010 р. не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати недоотриманих сум внаслідок здійсненого перерахунку з 27.05.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008р. по 31.07.2010 р.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати ІТЗ судового процесу у розмірі 18,50 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: ( підпис )
Копія вірна:
Суддя Машівського районного суду С.М. Косик